ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2020Справа № 910/15816/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" до державної установи "Центр Пробації" про стягнення 19 853,03 грн.,
без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що у січні, лютому та квітні 2019 року останнє поставило державній установі "Центр Пробації" (далі - Центр) природний газ загальною вартістю 19 097,27 грн. Оскільки відповідач оплату за поставлений природний газ не здійснив, позивач, посилаючись на статті 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Центру вищевказану суму боргу, а також 402,16 грн. трьох процентів річних та 353,60 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2019 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15816/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
25 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Центру на позовну заяву від 22 листопада 2019 року № 5378/11/11.01-19, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Товариства з огляду на відсутність укладеного у 2019 році між сторонами відповідного договору про постачання природного газу.
3 грудня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Товариства на відзив від 26 листопада 2019 року, в якій позивач вказав про наявність у відповідача обов'язку оплатити фактично поставлений останньому обсяг природного газу, підтверджений оператором ГРМ - АТ "Львівгаз", а також нараховані позивачем суми компенсаційних виплат за несвоєчасне здійснення розрахунків.
Будь-яких інших заяв по суті спору від сторін до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що у січні, лютому та квітні 2019 року Товариство поставило споживачу - Центру, природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, а також інформацією оператора ГРМ - АТ "Львівгаз", щодо розподілу відповідачу в період з 1 січня по 30 квітня 2019 року природного газу обсягом 2,095 тис. м. куб. з ресурсу позивача.
Проте Центр, за твердженням позивача, свого обов'язку з оплати поставленого йому природного газу не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 19 097,27 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу" (далі - Закон), який визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
За пунктами 9, 37 частини 1 статті 1 цього Закону замовником є фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє, зокрема, послуги зі зберігання (закачування, відбору) природного газу, а споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до статті 12 Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Договір постачання повинен містити такі істотні умови:
1) обов'язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;
2) обов'язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;
3) обов'язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;
4) обов'язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;
5) обов'язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;
6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Проте Товариством не було надано суду оригіналу чи належним чином засвідченої копії укладеного між сторонами у встановленому законом порядку відповідного договору постачання природного газу, що містить усі необхідні істотні умови, передбачені статтею 12 Закону, строк дії якого охоплює спірні періоди поставки газу, зазначені Товариством у його позовній заяві. Також позивачем не було доведено належними і допустимими доказами й самого факту укладення між сторонами такої угоди.
У той же час надані Товариством акти приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 18 січня 2019 року не можуть бути підставою для стягнення з відповідача спірної суми заявленого позивачем до стягнення основного боргу в розмірі 19 097,27 грн., оскільки такі акти не були підписані уповноваженим представником споживача - Центру, а також не скріплені відбитком печатки відповідача, у зв'язку з чим не можуть вважатися первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Слід також зазначити, що Товариством не було надано суду і договору на постачання природного газу від 18 січня 2019 року № б/н, на підставі якого були складені вищенаведені акти приймання-передачі природного газу.
Разом із тим, лист оператора ГРМ - АТ "Львівгаз" від 24 вересня 2019 року № 79003.1-СЛ-10184-0919 щодо розподілу відповідачу в період з 1 січня по 30 квітня 2019 року природного газу обсягом 2,095 тис. м. куб. з ресурсу позивача також не може бути підставою для стягнення з відповідача спірної вартості природного газу, оскільки такий лист не є первинним документом, що підтверджує вчинення відповідних господарських операцій, а також не встановлює конкретних помісячних обсягів поставленого відповідачу природного газу, його ціни та порядку розрахунків між сторонами.
Відтак, позивачем у встановленому законом порядку не було підтверджено факту постачання ним Центру в договірному порядку спірних обсягів природного газу протягом січня-квітня 2019 року, а також не доведено дійсних договірних цін, вартості та порядку розрахунків за цей газ, що в силу імперативних приписів чинного законодавства повинні погоджуватися сторонами в укладеному між ними письмовому договорі про постачання природного газу.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства про стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу.
Враховуючи недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з Центру спірної суми основного боргу в розмірі 19 097,27 грн., суд дійшов висновку про відмову в задоволенні решти похідних вимог Товариства щодо стягнення з відповідача сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на вищенаведену суму заборгованості.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи позивачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до Центру.
За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 13 січня 2020 року
Суддя Є.В. Павленко