номер провадження справи 15/213/19
08.01.2020 Справа № 908/3132/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали справи
за позовом Концерну «Міські теплові мережі», 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4
до відповідача Фізичної особи - підприємця Малиновського Григорія Григоровича, АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2
про стягнення коштів
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Білоус Д.С., довіреність №65720-19 від 19.11.2019;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору
07.11.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до відповідача Фізичної особи - підприємця Малиновського Григорія Григоровича, м. Запоріжжя про стягнення суми заборгованості за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 204031 від 01.10.2016 у розмірі 7520,34 грн, з яких, сума основної заборгованості у розмірі 6332,83 грн, сума пені у розмірі 535,37 грн, 3% річних у розмірі 193,00 грн, інфляційні витрати у розмірі 459,14 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019, справу № 908/3132/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3132/19, присвоєно справі номер провадження 15/213/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 03.12.2019.
Ухвалою суду від 03.12.2019 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 18.12.2019.
Ухвалою суду від 18.12.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 08.01.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204031 від 01.10.2016 щодо оплати спожитої теплової енергії за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року на загальну суму 6332,83 грн. Відповідно до умов договору позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 525,37 грн. Також, приймаючи до уваги положення ст. 625 ЦК України позивач нарахував і просить стягнути 3% річних у розмірі 193,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 535,37 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 08.01.2020 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові № 948/юр від 31.10.2019.
Відповідач у призначені судові засідання не з'являвся, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконані, відзив на позов не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
01.10.2016 Концерном "Міські теплові мережі" (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Малиновським Григорієм Григоровичем (споживач, відповідач у справі) укладено договір № 204031 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (договір).
Відповідно до п. 1.1. якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити їх вартість за діючими тарифами(цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно з п. 5.4 - 5.5 договору межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в Додатку № 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку. При відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електричних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в інщій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахункув тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, в у випадках їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.
Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
За умовами п. 6.3. договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання - передачі.
Споживач зобов'язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим,перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (п. 6.4. договору).
Пунктом 6.4. договору встановлено, що при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.
Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.
Згідно з п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок; акт приймання-передачі теплової енергії; податкові документи.
Відповідно до п. 6.7.1. договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів).
За умовами п. 6.7.2. договору в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. У разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 6332,83 грн, про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії.
Боржник не з'явився до заявника для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором. А тому, Концерн «Міські теплові мережі» направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу споживача поштовою кореспонденцією.
Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими заявником до оплати за відповідні періоди.
Концерном «Міські теплові мережі» були зроблені помітки на актах згідно п. 6.7.2 договору. Отже, оформлені таким чином акти вважаються погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.
З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача було спрямовано претензії № 182/05-юр від 26.02.2018, № 488 від 07.08.2018 та лист № 1305/09 від 27.09.2018 з вимогою погашення заборгованості.
Претензії залишені відповідачем поза увагою, борг за надані послуги не погашений.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, наявність заборгованості, стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідачем не надано доказів оплати боргу.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 6332,83 грн, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 535,37 грн за період з 20.12.2017 по 19.09.2018.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В свою чергу, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2.10. договору, за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у п. 6.4. договору цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за кожний день прострочення по день фактичної оплати.
Розрахунок пені здійснено з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної події, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи умови закінчення строку за періодом 20.05.2018 - 19.09.2018 перший день прострочення платежу починається з 22.05.2018, відтак правильним періодом нарахування пені буде 22.05.2018-19.09.2018 та стягненню за вказаний період підлягає пеня у розмірі 11,46 грн. Також під час перевірки розрахунку пені судом встановлено, що за період з 20.01.2018-19.07.2018 стягненню підлягає пеня у розмірі 80,13 грн, за період з 20.02.2018 по 19.08.2018 стягненню підлягає пеня у розмірі 157,16 грн.
Таким чином, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 535,17 грн. нарахована з урахуванням прострочення оплати за поставлену теплову енергію окремо за кожним актом приймання - передачі за період з 20.12.2017 по 19.09.2018 з урахуванням умов договору.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 193,00 грн за період з 20.11.2016 по 19.09.2018 та інфляційні втрати у розмірі 459,14 грн за період грудень 2016 - серпень 2018.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної події, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи умови закінчення строку за періодами 20.11.2017 - 19.09.2019, 20.03.2017-19.09.2018, 20.11.2017-19.09.2018 перший день прострочення платежу починається з 21.02.2017, 21.03.2017, 21.11.2017 відповідно. Відтак за періодом з 21.02.2017-19.09.2018 стягненню підлягає 3% річних у розмірі 45,44 грн, за періодом з 21.03.2017 - 19.09.2018 стягненню підлягає 3% річних у розмірі 23,31 грн, за періодом з 21.11.2017-19.09.2018 стягненню підлягає 3% річних у розмірі 6,43 грн. За період з 20.05.2018-19.09.2018 перший день прострочення припадає на 22.05.2018, у зв'язку з чим присудженню до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 0,99 грн.
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що стягненню підлягає 3% річних у сумі 192,84 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 457,57 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Малиновського Григорія Григоровича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; на п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_2 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) суму основного боргу в розмірі 6332,83 грн (шість тисяч триста тридцять дві гривні 83 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Малиновського Григорія Григоровича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код 32121458) суму пені у розмірі 535,17 грн (п'ятсот тридцять п'ять гривень 17 коп.) суму 3% річних в розмірі 192,84 грн (сто дев'яносто дві гривні 84 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 457,57 грн (чотириста п'ятдесят сім гривень 57 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Малиновського Григорія Григоровича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; на п/р № НОМЕР_3 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) судовий збір у розмірі 1920,51 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять гривні 51 коп.).
У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмір 0,20 грн, 3% річних у розмірі 0,16 грн та суми інфляційних втрат у сумі 1,57 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13 січня 2020 року.
Суддя І. С. Горохов