01 серпня 2007 р.
№ 15/380
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Хлопузян Р.Д.
від відповідача: Корольчук М.Ф.
розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Птахівник“
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006 р.
у справі № 15/380 Господарського суду Кіровоградської області
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Балаклійське підприємство по птахівництву“
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Птахівник“
про стягнення 41444,91 грн.,
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Балаклійське підприємство по птахівництву“ звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Птахівник“ про стягнення 41757,60 грн. заборгованості та пені у розмірі 3864,64 грн.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Балаклійське підприємство по птахівництву“ заявою зменшило позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 37979,90 грн. боргу та 3465,01 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006р. (суддя К.М.Мохонько) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Птахівник“ на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Балаклійське підприємство по птахівництву“ 37979,90 грн. боргу, 3465,01 грн. пені, 414,44 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006р., Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Птахівник“ подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог. Свою вимогу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Птахівник“ мотивує тим, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Балаклійське підприємство по птахівництву“ доводить безпідставність вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Птахівник“ та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006р. -без змін.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Птахівник“ підлягає задоволенню частково.
Господарським судом встановлено:
26.10.2004р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 26/10/04, за яким позивач зобов'язався продати, а відповідач купити добових курчат м'ясного кросу “Гібро“.
Зазначеним договором визначено, що поставка здійснюється партіями на підставі заявок покупця, узгоджених з продавцем. Покупець проводить 50% передплату продукції на протязі 10 банківських днів з дня закладки яєць на інкубацію. Остаточний розрахунок за доставлену партію продукції проводиться при отриманні продукції.
Ціна на продукцію по одній партії договору складає 1,80 грн. за одну голову, в кількості 27000 голів. Загальна вартість продукції по одній партії договору становить 48600грн. Приймання-передача продукції по кількості та якості проводиться представниками продавця і покупця на території покупця із складанням відповідного акту.
Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Господарським судом встановлено:
По видатковій накладній № РН-1417 від 19.11.2004р. відповідач отримав від позивача курчат “Гібро“ в кількості 27342 штуки на загальну суму 49215,60 грн.
По видатковій накладній № РН-0123 від 20.01.2005р. відповідач отримав від позивача курчат “Гібро“ в кількості 20300 штук на загальну суму 44660,00 грн., проте, по акту приймання-передачі від 20.01.2005р. відповідач фактично отримав від позивача 20245 курчат на загальну суму 44530,91 грн.
Всього за двома вищезгаданими поставками відповідач отримав курчат на загальну суму 93746,51грн.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Господарським судом встановлено, що за період листопад 2004р. по лютий 2005р. відповідач частково погасив борг в сумі 55766,61 грн., після чого залишок боргу становить 37979,90 грн.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що покупець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документі. Проте, господарський суд встановивши, що між сторонами укладений договір поставки № 26/10/04 від 26.10.2004р., відповідно до якого по видатковій накладній № РН-1417 від 19.11.2004р. відповідач отримав від позивача курчат “Гібро“ в кількості 27342 штуки на загальну суму 49215,60 грн., не з'ясував на який строк прострочено відповідачем платіж, оскільки не дослідив обставини щодо того, коли саме відповідач оплатив товар, отриманий за зазначеною накладною, що є порушенням ст. ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України щодо дослідження та оцінки доказів. Також господарський суд не дав належної оцінки видатковій накладній № РН-0123 від 20.01.2005р., за якою відповідач отримав від позивача курчат “Гібро“ в кількості 20300 штук на загальну суму 44660,00 грн. без попереднього замовлення.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Як вже було зазначено, позивач звернувся з вимогою про стягнення неустойки.
Господарським судом встановлено, що пунктом 6.2 договору сторони визначили, що у випадку невиконання пункту 2.2.2 даного договору покупець оплачує в 10 денний строк на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованих коштів за кожний день прострочення платежу. Проте, господарським судом не було встановлено обставини щодо змісту зобов'язання, що визначене п. 2.2.2 договору. Крім того, як вже зазначалося, господарським судом не досліджено, чи на обидві поставки поширюється зобов'язання визначені вищезгаданим договором.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом порушено вищезгадані норми матеріального та процесуального права, то прийняте зазначеним судом у даній справі рішення підлягає скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-7 ГПК України, якою визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що господарським судом першої інстанції не було досліджено доказів та не встановлено обставини справи, які мають значення для правильного вирішення даного господарського спору, а касаційній інстанції таке право не надано, то справа підлягає направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Птахівник“ задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006р. у справі № 15/380 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.