ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 січня 2020 року м. Київ № 640/2790/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просить суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення пенсії позивачу у розмірі, обчисленому з порушенням вимог законодавства та без урахування вимог заявника;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням:
перерахування коефіцієнта страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням періоду навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1974 по 01.03.1980;
перерахування коефіцієнта страхового стажу ОСОБА_1 і коефіцієнта заробітної плати без урахування періоду з 01.01.2003 по 12.11.2003 та без урахування періоду з 01.09.2011 по 30.09.2013;
перерахування коефіцієнта страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи в Малому спільному підприємстві "Сучасні технології, інформація та впровадження" з 01.04.1992 по 05.01.1995;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу компенсацію в розмірі невиплаченої частини пенсії за період, починаючи з 23.03.2017 та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати цієї частини пенсії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем не взято до уваги вимоги, викладені ним у заяві про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням обраних ним періодів. Так, позивач зазначає, що відповідачем під час підрахунку коефіціенту страхового стажу, необгрунтовано не враховано весь період навчання у вищому навчальному закладі та період роботи на підприємстві «Сучасні технології, інформація та впровадження» з 01.04.1992 по 05.01.1995. Всупереч заяві позивача органом пенсійного забезпечення, під час підрахунку коефіцієнту страхового стажу, було враховано період з 01.01.2003 по 12.11.2003 протягом якого він не отримував заробітну плату та не сплачував страхові внески, та період з 01.09.2011 по 30.09.2013, який позивач просив вилучити з обрахунку вказаного коефіцієнта.
Ухвалою суду від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав дотримання вимог чинного законодавства під час прийняття рішення про відмову в проведенні перерахунку. Стосовно підтвердження часу навчання у вищому навчальному закладі, відповідач зазначає про те, що під час обрахунку стажу він керувався інформацією, викладеною в дипломі про присвоєння позивачу кваліфікації інженер-системотехніка від 02.02.1980, а тому відсутні підстави для зарахування до стажу періоду з 02.02.1980 по 01.03.1980. Щодо неврахування періоду роботи на підприємстві "Сучасні технології, інформація та впровадження" з 01.04.1992 по 05.01.1995, відповідачем вказано на наявні у відповідному записі в трудовій книжці позивача порушення, зокрема відсутності повної дати акта, на підставі якого було зроблено запис до трудової книжки. Також відповідач зазначає, що ним було виключено заробіток за 39 місяців у період з 01.10.2013 по 31.12.2016, як період з найменшим заробітком, що становить не більше 10 відсотків тривалості страхового стажу, що унеможливлює виключення періоду з 01.09.2011 по 30.09.2013 про який зазначає ОСОБА_1 . Відповідач вважає, що з огляду на правомірність здійснення ним дій щодо обрахунку коефіцієнту страхового стажу позивача відсутні підстави для стягнення будь-яких сум компенсації.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З доданих до матеріалів позовної заяви документів вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до протоколу Управління від 16.05.2017 № 5006.
20.07.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою (вх. № В-4135 від 20.07.2018), в якій просив здійснити йому перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням обраних ним періодів та відповідних зауважень.
Листом від 03.08.2018 № 52872/02/В-4135 відповідачем було надано позивачу роз'яснення стосовно процедури проведення перерахунку в контексті періодів, про які заявник вказав у своїй заяві.
Оскільки за наслідками розгляду заяви позивача не було здійснено перерахунку коефіцієнта страхового стажу, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно положень статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Так, спірні правовідносини врегульовано нормами законів України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та низкою підзаконних нормативно-правових актів.
Зокрема, статтею 1 Закону № 1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 8 Закону № 1058-IV визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:
1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В якості підстав звернення до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 зазначено незгоду з низкою періодів його страхового стажу, які є спірними для сторін.
Щодо періоду навчання позивача в вищому навчальному закладі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 62 наведеного Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку).
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.
Водночас, пунктом 2.16 Інструкції закріплено, що для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача (запис № 5), ОСОБА_1 був відрахований з вищого навчального закладу на підставі наказу від 01.03.1980 № 143-с з 01.03.1980 (а. с. 20).
Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає хибним твердження відповідача про те, що саме з дати отримання диплому особа вважається такою, що закінчила навчальний заклад, оскільки саме наказ про відрахування є тим документом, який підтверджує припинення вказаних правовідносин.
За таких обставин, позовна вимога ОСОБА_1 в частині зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням коефіцієнту страхового стажу за період навчання в вищому навчальному закладі з 01.09.1974 (дата зарахування студентом) по 01.03.1980 визнається судом обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо врахування відповідачем періоду роботи в компанії «СТІВ-ІНФОНЕТ» з 01.01.2003 по 12.11.2003, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини другої вказаної статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Тобто, визначальною ознакою для того, щоб період роботи особи вважався трудовим стажем, є те, що така особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та щомісяця стосовно неї здійснюється сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
З матеріалів справи, зокрема довідки про заробітну плату (а.с. 13) та індивідуальної відомості про застраховану особу (а.с. 24) вбачається, що з 01.01.2003 по 12.11.2003 позивачу не була нарахована заробітна плата та, відповідно, сплата страхових внесків взагалі не здійснювалась.
За таких обставин, суд вважає обгрунтованими доводи позивача в частині протиправності здійснення відповідачем перерахунку коефіцієнту страхового стажу ОСОБА_1 з включенням періоду з 01.01.2003 по 12.11.2003.
Щодо доводів позивача про неправомірність неврахування до страхового стажу періоду роботи на Малому спільному підприємстві "Сучасні технології, інформація та впровадження" з 01.04.1992 по 05.01.1995.
Як вказано вище, основним документом, що підтверджує трудову діяльність особи, є трудова книжка.
Підставою для неврахування під час обрахунку страхового стажу позивача періоду роботи останнього з 01.04.1992 по 05.01.1995, відповідачем вказано порушення правил заповнення трудової книжки.
Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 , наявної в матеріалах справи (запис № 19), 01.04.1992 позивач був прийнятий на посаду директора Малого спільного підприємства "Сучасні технології, інформація та впровадження". У розділі "підстави внесення запису" зазначено: наказ № 1-к від "01.0 .1992".
Тобто, під час звичайного огляду та без дослідження додаткових документів встановити місяць, коли позивача було призначено на посаду директора вказаного підприємства не вбачається можливим.
Разом з тим, суд вважає, що відсутність вказаної інформації не має бути перешкодою для забезпечення права особи на пенсійне забезпечення, гарантованого державою.
Так, відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, пунктом 27 вищевказаного Порядку закріплено, що у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
Оскільки в даному випадку в трудовій книжці позивача не вказано місяць, проте є інформація про рік, відповідачу належало врахувати дату початку працевлаштування позивача на підприємстві з 01.07.1992, що відповідачем не здійснено та з урахуванням викладеного судом визнаються частково обгрунтованими доводи позивача у зазначеній частині позовних вимог.
У частині доводів позивача про протиправність незадоволення його заяви та врахування в страховий страж періоду з 01.09.2011 по 30.09.2013, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.08.2018 № 52872/02/В-4135, а також розрахунку стажу та заробітної плати позивача вбачається, що відповідачем було виключено заробіток за 39 місяців у період з 01.10.2013 по 31.12.2016, як період з найменшим заробітком, що становить не більше 10 % тривалості страхового стажу.
При цьому, позовна заява не містить підстав та обгрунтувань, які б свідчили про те, що позивач не погоджується з діями відповідача щодо виключення із заробітку 39 місяців за вказаний період.
Відтак, з огляду на те, що умовами для виключення певного періоду отримання заробітної плати, які будуть застосовані для обчислення пенсії, є граничний термін в 60 місяців підряд, що не може бути більш ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, судом не встановлено в діях відповідача протиправності щодо врахування періоду з 01.09.2011 по 30.09.2013.
За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок коефіцієнта страхового стажу ОСОБА_1 без урахування періоду з 01.09.2011 по 30.09.2013 є необгрунтованими.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головного управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу компенсацію в розмірі невиплаченої частини пенсії за період, починаючи з 23.03.2017 та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати цієї частини пенсії, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 87 Закону № 1788-XII визначено, що нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії.
Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
І згідно статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом (ч. 2 ст. 26 Закону).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту вказаної норми вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Так, відповідачем зазначено, що всі виплати нараховуються позивачу вчасно.
При цьому позивачем взагалі не зазначено про не виплату чи несвоєчасну виплату пенсії.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача при призначенні позивачу пенсії та наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , в результаті яких розрахунок пенсії позивача може змінитися, отже передує визначенню нарахування та виплати компенсації, вказані вимоги визнаються судом такими, що заявлені передчасно, з огляду на що такі задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) щодо призначення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) у розмірі, обчисленому з порушенням вимог законодавства та без часткового урахування вимог заявника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) з 23.03.2017 з урахуванням:
перерахування коефіцієнта страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням періоду навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1974 по 01.03.1980;
перерахування коефіцієнта страхового стажу ОСОБА_1 і коефіцієнта заробітної плати без урахування періоду з 01.01.2003 по 12.11.2003;
перерахування коефіцієнта страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи в Малому спільному підприємстві "Сучасні технології, інформація та впровадження" з 01.07.1992 по 05.01.1995.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) 384,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко