ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 січня 2020 року м. Київ № 826/8636/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
прийняв до уваги таке:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві в якому просить суд:
визнати неправомірною постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Чепурного В.М. від 31.03.2015 ВП №45385057 про накладення штрафу на ОСОБА_1 ;
скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Чепурного В.М. від 31.03.2015 ВП №45385057 про накладення штрафу на ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2015 зупинено провадження у справі №826/8636/15 до набрання законної сили рішенням Оболонського районного суду міста Києва в цивільній справі №4-с/756/78/15 за скаргою ДП «Антонов» до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.11.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Державного підприємства «Антонов» задоволено частково. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року скасовано та постановлено нову. Скаргу Державного підприємства «Антонов» на бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Чепурного В.М. про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Чепурного В.М. щодо не вирішення питання про закінчення виконавчого провадження № 45385057 щодо поновлення на роботі ОСОБА_3 (виконавчий лист № 2-1178/2010 від 02 листопада 2011 року, виданий Оболонським районним судом м. Києва). Зобов'язано заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Чепурного В.М. закінчити виконавче провадження № 45385057 щодо поновлення на роботі ОСОБА_3 на підставі п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий лист № 2-1178/2010 від 02 листопада 2011 року, виданий Оболонським районним судом м. Києва).
У зв'язку з цим, ухвалою суду від 09.12.2019 поновлено провадження у справі №826/8636/15. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання на 09.01.2020.
У судове засідання 09.01.2020 сторони не прибули, про судове засідання повідомлені належним чином про що свідчать матеріали справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку розглянути справу за наявними у ній доказами, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - встановив.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13.10.2011 у справі №22-2690/18042/2011 р. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23.12.2010 скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді радника генерального директора з правових питань в ДП «Антонов».
На виконання згаданого рішення, постановою державного виконавця від 07.11.2014 відкрито виконавче провадження №45385057.
В подальшому, у зв'язку з встановленням державним виконавцем невиконання без поважних причин у встановлені строки рішення Апеляційного суду міста Києва від 13.10.2011 у справі №22-2690/18042/2011 р. щодо поновлення ОСОБА_3 на роботі, прийнято постанову від 31.03.2015 про накладення штрафу в розмірі 680 грн. на ОСОБА_1 , як президента - генерального конструктора ДП «Антонов»,
Вважаючи вказану постанову незаконною та такою, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, суд враховує таке.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (надалі - Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до п.13 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем у зв'язку з повторним не виконанням (на думку державного виконавця) вимоги щодо виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 13.10.2011 у справі №22-2690/18042/2011 р. щодо поновлення ОСОБА_3 на роботі.
Вказані висновки державного виконавця, викладені в оскаржуваній постанові, спростовується наступним.
Так, судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.11.2015 в рамках справи №756/3806/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Державного підприємства «Антонов» задоволено частково. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року скасовано та постановлено нову. Скаргу Державного підприємства «Антонов» на бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Чепурного В.М. про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Чепурного В.М. щодо не вирішення питання про закінчення виконавчого провадження № 45385057 щодо поновлення на роботі ОСОБА_3 (виконавчий лист № 2-1178/2010 від 02 листопада 2011 року, виданий Оболонським районним судом м. Києва). Зобов'язано заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Чепурного В.М. закінчити виконавче провадження № 45385057 щодо поновлення на роботі ОСОБА_3 на підставі п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий лист № 2-1178/2010 від 02 листопада 2011 року, виданий Оболонським районним судом м. Києва).
Більше того, вказаною ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.11.2015 №756/3806/15-ц, яка набрала законної сили, встановлено факт ухилення державного виконавця Чепурного В.М. від вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження №45385057, зважаючи на наявність правових для цього підстав, ще до винесення постанови про накладення штрафу, в рамках вказаного виконавчого провадження. Крім того, даною ухвалою встановлено, що наказ №115/к від 19.10.2011 про поновлення ОСОБА_3 на посаді є належним виконанням рішення Апеляційного суду від 13.10.2011 в частині поновлення на роботі.
Відтак, судовим рішенням №756/3806/15-ц, яке набрало законної сили 05.11.2015 встановлено протиправну бездіяльність державного виконавця щодо не вчинення дій по закінченню виконавчого провадження №45385057, у зв'язку з повним виконанням судового рішення від 13.10.2011.
Враховуючи вказане, в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи постанову від 31.03.2015 ВП №45385057 про накладення штрафу діяв із порушенням норм права, відсутністю обов'язкової умови для накладення вказаного стягнення -повторності невиконання вимоги виконавця, а відтак вказана постанова є незаконною, а вимоги та дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві В.М. Чепурного щодо накладення штрафу на ОСОБА_1 є неправомірними. У зв'язку з наведеним оскаржувана постанова від 31.03.2015 ВП №45385057 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Чепурного В.М. від 31.03.2015 ВП №45385057 про накладення штрафу на ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 (сімдесят три гривень 08 копійок.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 )
Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32).
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Р.О. Арсірій