ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 січня 2020 року м. Київ № 640/8930/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної фіскальної служби України
прозобов'язання вчинити дії
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просив суд:
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 17 грудня 2018 року у Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання податкової накладної №1 від 17 грудня 2018 року, а саме 15 січня 2019 року;
- зобов'язати Державну фіскальну служби України зареєструвати податкову накладну №2 від 29 грудня 2018 року у Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання податкової накладної №2 від 29 грудня 2018 року, а саме 15 січня 2019 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не реєстрації податкових накладних №1 від 17 грудня 2018 року та №2 від 29 грудня 2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Державна фіскальна служба України відзив на позовну заяву на момент розгляду справи не надала.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 червня 2014 року 22660000000082674.
Здійснює власну підприємницьку діяльність у сфері дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки (код 73.20).
15 січня 2019 року за допомогою програмного забезпечення електронного документообігу M.E.Doc, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відправлено на реєстрацію податкові накладні №1 від 17.12.2018 року на суму 450 000,00 грн, №2 від 29.12.2018 року на суму 360 000,00 грн, №3 від 29.12.2018 року на суму 180 000,00 грн.
Підтвердженням того, що податкові накладні були відправлені на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних є скріншот з Реєстру первинних документів програмного забезпечення електронного документообігу M.E.Doc, протоколи та відомості, які вказані у «Властивостях» до кожної накладної.
15 січня 2019 року надійшла квитанція про реєстрацію податкової накладної №3 від 29 грудня 2018 року на суму 180 000,00 грн. (реєстраційний номер 9306282630).
На теперішній час відповіді про результат обробки податкових накладних №1 від 17 грудня 2018 та №2 від 29 грудня 2018 року не надходили.
23 січня 2019 року позивачем був направлений запит щодо встановлення факту реєстрації податкових накладних.
04 лютого 2019 року позивачем отримана відповідь від Державної фіскальної служби України про те, що податкові накладні №1 від 17.12.2018 та №2 від 29.12.2018 року на реєстрацію не надходили.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Док.Обмін» 05 лютого 2019 року з метою отримання інформації щодо скерування податкових накладних №1 від 17 грудня 2018 року та №2 від 29 грудня 2018 року до Державної фіскальної служби України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Док.Обмін» листом від 08 лютого 2019 року №0802/1 повідомило позивача про те, що 15 січня 2019 року у роботі серверів обробки електронної звітності ДФС дійсно були технічні проблеми, були відчутні перебої в роботі прямого з'єднання, обробки та реєстрації ПН/РК, проблеми в оброці запитів до ЄРПН, а також відправки платникам квитанцій про реєстрацію.
На офіційному сайті Державної фіскальної служби визнано дану проблему та повідомлено про перенавантаження та затримку в роботі серверів обробки електронної звітності контролюючого органу.
Вважаючи власні права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (надалі - Порядок №569) визначено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку (п.2 Порядку №569).
Пунктом 13 Порядку №569 встановлено, що ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Згідно з п.п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.
Пунктами 11-15 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок №1246) передбачено, що після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015 p.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених п. 12 цього Порядку (крім абз. 10), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно пункту 2, 3 Порядку №1246 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.
Як, вбачається із протоколу від 15 січня 2019 року, час - 16:39 до податкової накладної №1 від 17 грудня 2018 року та протоколу від 15 січня 2019 року, час - 16:43 до податкової накладної №2 від 29 грудня 2018 року направлені до контролюючого органу на реєстрацію.
При цьому, відповідачем не була надана інформація про надіслання позивачу квитанції про прийняття або неприйняття вищезазначених податкових накладних, а саме протягом операційного дня 15 січня 2019 (з 0 до 23 год.), а відтак такі податкові накладні вважаються зареєстрованими в ЄРПН.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що обставини, відповідачем не надано жодного заперечення в спростування доводів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На обгрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: - копію договору про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року, - копію додатку до договору про надання правової допомоги №07-14/05/2019 від 14 травня 2019 року «Звіт про надання послуг з підготовки позовної заяви про зобов'язання вчинити певні дії ДФС», - довіреність від 27 вересня 2019 року, - копію квитанції від 15 травня 2019 року №127 на суму 2000,00 грн., - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР №21/1842 від 17 січня 2019 року.
З наведеного вище слідує, що витрати Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 17 грудня 2018 року у Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання податкової накладної №1 від 17 грудня 2018 року, а саме 15 січня 2019 року.
3. Зобов'язати Державну фіскальну служби України зареєструвати податкову накладну №2 від 29 грудня 2018 року у Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання податкової накладної №2 від 29 грудня 2018 року, а саме 15 січня 2019 року.
4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 4, код ЄДРПОУ 39292197) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3842,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко