ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 січня 2020 року м. Київ № 640/4460/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства внутрішніх справ України
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, виражену в непідготовці та неподанні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документів, що необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
-зобов'язати уповноважених на те осіб Міністерства внутрішніх справ України невідкладно підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві всі документи, що необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, при цьому, під час розрахунку вислуги років для цілей призначення пенсії - врахувати пільгову вислугу, яку позивач здобув до 01 жовтня 2011 року (дня набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що для цілей призначення пенсії за вислугу років, ним здобуто достатню кількість вислуги, втім відповідач протиправно ухиляється від підготовки та подання до органів пенсійного фонду необхідних для її призначення документів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що станом на день звільнення зі служби в органах поліції (06 листопада 2015 року), календарна вислуга років позивача складала 21 рік 00 місяців 24 дні (при необхідних 22 календарних роках та 6 місяців і більше), тому він не має права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим підстав для оформлення та направлення до органів Пенсійного фонду України матеріалів для призначення пенсії за вислугу років не вбачається.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 06 листопада 2015 року позивача звільнено з посади начальника відділу кадрового забезпечення Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві підполковника міліції зі служби в запас Збройних Сил через скорочення штатів, згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві №1008 о/с від 06 листопада 2015 року.
Позивач 25 січня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення відповідного виду пенсії, в якій просив підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи, необхідні для призначення йому пенсії за вислугу років.
Листом відповідача за підписом першого заступника директора Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України №22/6-н-239 від 22 лютого 2019 року повідомлено позивача, що на день звільнення позивач не мав достатньої календарної вислуги років, а тому підстав для призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ не вбачається.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У пункті «б» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначено, що особами, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону є особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України.
Статтею 12 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Згідно пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що приписи статті 12 Закону № 2262-ХІІ визначають загальні умови призначення пенсії на пільгових умовах - наявність певної вислуги календарних років, яка повинна обраховуватися з урахуванням спеціального законодавства, а також з урахуванням можливості додаткового зарахування окремих періодів навчання згідно правил частини другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ.
Суд звертає увагу на те, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Призначення і виплата пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону № 2262-ХІІ, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ регулюється Порядком подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до Порядку № 3-1 через уповноважені структурні підрозділи Міністерства та інших органів подаються заяви про призначення пенсії за вислугу років особами, звільненими зі служби, які мають право на пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ.
В свою чергу, відповідно до статті 49 Закону № 2262-ХІІ, пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною другою статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-ХІІ мінімальна необхідна вислуга для отримання пенсії становить 23 календарних років і більше.
Статтею 12 Закону № 2262-ХІІ після 07 липня 2011 року збільшено стаж позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, у порівнянні із цією статтею, у попередній редакції, що звужує права позивача у розумінні Конституції України.
Правила щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII (у редакції від 02 квітня 1994 року) поширюються не лише на працівників ОВС, які мали необхідний трудовий стаж, що надавав їм право на призначення пенсії за вислугу років до введення в дію нового правового регулювання, а й тих, хто почав свою професійну діяльність на посадах в структурі МВС у період дії законодавства, яке передбачало право на призначення пенсії за вислугу років зі стажем роботи не менше 20 років.
Пунктом 1 Постанови № 393 (у редакції станом на 16.11.2001, чинній на час проходження позивачем служби в ОВС на посадах дільничного інспектора міліції та оперуповноваженого карного розшуку), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно з підпунктом «в» пункту 3 Постанови № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умовами, що визначаються Міністром внутрішніх справ. У зв'язку з чим, на переконання позивача, останній має вислугу років на пільгових умовах 01 рік 06 місяців 08 днів та вважає, що вказаний пільговий стаж має зараховуватися до календарної вислуги років і має бути врахований відповідачем.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Порядком № 3-1 передбачено, що через уповноважені структурні підрозділи Міністерства та інших органів подаються заяви про призначення пенсії за вислугу років особами, звільненими зі служби, які мають право на пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ.
Згідно з вимогами пункту 12 Порядку № 3-1, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Також, постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 02 листопада 2006 року № 1522 було визначено, що органам Пенсійного фонду України було передано функції з призначення і виплати пенсій відповідно до Закону № 2262-XII.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11.10.2005 № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).
Системний аналіз викладених правових норм надіє підстави стверджувати, що зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм.
Таким чином, реалізація права працівників на обчислення пільгової вислуги років, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» здійснюється з моменту їх вступу на службу до моменту скасування такої пільги постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року № 780 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Тож, право позивача на зарахування при обчисленні вислуги років на пільгових умовах часу проходження служби визначається за тими правилами, які були чинними на момент його виникнення.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі № 802/1877/17-а та, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ.
При цьому, виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії, зокрема й тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону № 2262-ХІІ.
На Міністерство внутрішніх справ України покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, які призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів, але Міністерство внутрішніх справ України не уповноважено приймати рішення щодо призначення позивачеві певного виду пенсії.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача стосовно відмови позивачу у оформленні всіх необхідних документів для призначення йому пільгової пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду) та наявності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення цього позову.
Доводи відповідача про те, що календарна вислуга років позивача на день звільнення складає 21 рік 00 місяців та 24 дні та є недостатньою для отримання ним пенсії, судом до уваги не приймається з наведених вище підстав.
Аналізуючи всі доводи позовної заяви, суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21 січня 1999 року по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», в яких Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо непідготовки та неподання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документів, що необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України невідкладно підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві всі документи, що необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, при цьому, під час розрахунку вислуги років для цілей призначення пенсії - врахувати пільгову вислугу, яку позивач здобув до 01 жовтня 2011 року (дня набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко