Справа215/2883/17
1-кп/215/206/20
11 січня 2020 року Тернівський районий суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого, судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
Учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої - ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
педагога - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в м.Кривому Розі кримінальне провадження № 12016040760001667 за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянки України, з середньою освітою, не працююча, вдови, на утриманні має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.122 ч.1 КК України,-
27.07.2016 приблизно о 17.30 годині ОСОБА_6 знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_3 , в процесі сварки з раніше незнайомою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_6 завдала приблизно десять ударів палицею, яку вона взяла з клумби, розташованої поблизу вище вказаного будинку, по верхніх частинах рук та голові ОСОБА_12 , які не спричинили тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_6 , усвідомлюючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій у вигляді падіння потерпілої ОСОБА_12 та спричинення останній середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які вона передбачала, враховуючи похилий вік ОСОБА_12 , а також те, що потерпіла пересувається за допомогою палиці, однак хоча і не бажала, але свідомо припускала їх настання, діючи з непрямим умислом, штовхнула ОСОБА_12 двома руками у груди, від чого остання втратила рівновагу та впала на асфальтоване покриття, на правий бік. В результаті чого потерпілій ОСОБА_12 було спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки, яке згідно висновку експерта № 100 від 26.12.2016, відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби (термін загоювання кісткової тканини більше 21 доби).
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України, за ознаками умисного середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я більше 21 доби.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 винуватою себе не визнала, пояснила, що діяла для самозахисту, та умисно не штовхала ОСОБА_12 27.07.2016 р. до неї на роботу прибігла її донька ОСОБА_13 , 2005 р. народження з подругами та розповіла, що «бабця» вдарила її палкою. Прибігши у двір будинку АДРЕСА_3 , вона побачила потерпілу ОСОБА_12 , яка сиділа на лавочці біля під'їзду. Вставши з лавки потерпіла почала бити її палкою по тулубу, вона захищалася руками, а потім схватила руками за палку потерпілої, намагалася вирвати палку. Зрозумівши, що вирвати палку не виходить, оскільки потерпіла міцно її тримала, вона пустила палку, від чого ОСОБА_12 , втративши рівновагу, впала назад на тверде покриття. На наступний день звернулася до судово-медичного експерта, який зафіксував наявність у неї синців від удару палкою.
Обвинувачена підтримала заявлене письмове клопотання про застосування до неї Закону України «Про амністію в 2016 році».
Свідок захисту ОСОБА_10 , 2005 р.народження яка опитана в присутності матері та педагога підтвердила пояснення обвинуваченої. Вказує, що вона з подругами всього близько 6 осіб сіли на лавочку біля під'їзду будинку, спілкувалися, сміялись. Вони знали, що «бабця», забороняє сідати «на свою лавочку» стороннім. Потерпіла ОСОБА_14 вийшла з будинку та завдала їй удар палкою в плече, а також вдарила по руці її подругу. Коли вони погукали її матір і та прийшла до під'їзду, то «бабця» також стала бити матір палкою. Мати схопила палку почала її тягнути, а потім відпустила палку, від чого «бабця» перечепилася і впала.
Не зважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченою за ст.122 ч.1 КК України, суд критично ставиться до пояснень обвинуваченої і свідка ОСОБА_10 , які спростовуються сукупністю досліджених доказів, та вважає винуватість обвинуваченої доведеною.
Винуватість ОСОБА_6 підтверджується поясненнями потерпілої ОСОБА_12 , за якими вона сиділа на лавці біля під'їзду будинку, та побачила, як до неї біжить обвинувачена ОСОБА_6 . По ходу свого руху обвинувачена підняла з землі палку, якою стала наносити численні удари по її тулубу. Вона встала з лавки, стала захищатися своєю дерев'яною палкою на яку опиралася при пересуванні, але обвинувачена сильно штовхнула її обома руками в груди, від чого вона впала на спину. Від падіння отримала перелам стегнової кістки. Діти гралися в стороні біля сараїв у дворі, та дітей вона не чіпала.
Поясненнями свідка ОСОБА_15 за якими 27.07.2016 р. вона приїхала до своєї доньки яка проживає по АДРЕСА_4 , та коли підходила до будинку побачила, що на лавці біля під'їзду сидить ОСОБА_12 , яка стала скаржитися, що сусідські діти її ображають, кидають в неї камінням. Через приблизно 15 хвилин, після того як ОСОБА_15 зайшла в квартиру доньки, вона почула крики з подвір'я. Виглянувши з вікна квартири, з висоти третього поверху, вона побачила як ОСОБА_6 підбігла до ОСОБА_12 , схопила її за палку, за допомогою якої потерпіла пересувалася, та намагалася вирвати палку з рук потерпілої. Оскільки вирвати палку не вдалося, ОСОБА_6 вирвала дерев'яну планку з паркану під'їзду, стала наносити удари цією планкою. Тоді планка зламалася, ОСОБА_6 зламала другу планку, знов стала наносити удари. Від цих ударів ОСОБА_12 стала відходити назад, та ОСОБА_6 штовхнула потерпілу обома руками в груди, від чого та впала назад на правий бік.
Протоколом слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_12 а.с.11-15 т.2, яка на тілі людини показала як ОСОБА_6 наносила їй удари палкою по рукам і тулубу. Підтверджувала демонстрацію поштовху обома руками в груди, від чого вона впала.
Протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 а.с.18-22 т.2, яка продемонструвала як ОСОБА_6 наносила ОСОБА_12 удари палкою по голові і тулубу, та як ОСОБА_6 штовхнула потерпілу обома руками в груди.
Висновком судово-медичного експерта №100 від 20.01.2017 р. а.с.29-31 т.2, за яким потерпілій ОСОБА_12 були заподіяні середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, які викликали тривалий розлад здоров'я більше 21 доби у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки. Давність ушкодження відповідає 27.07.2016 р., виникли від одноразової дії фізичної сили, найбільш вірогідно в результаті падіння на праву половину тулубу з височини власного зросту, як з прискоренням так і без нього.
Суд критично ставиться до пояснень обвинуваченої, та розцінює їх як спосіб захисту. Пояснення ОСОБА_6 з запереченнями щодо навмисного заподіяння тілесних ушкоджень, а також пояснення свідка ОСОБА_10 спростовуються як поясненнями потерпілої, так і поясненнями свідка ОСОБА_15 які відповідають поясненням потерпілої, відповідають об'єктивним судово-медичним даним і дослідженим письмовим доказам в матеріалах кримінального провадження.
Судом встановлено, що пояснення ОСОБА_10 суперечать іншим дослідженим судом доказам, крім того до пояснень вказаного свідка, яка є малолітньою донькою обвинуваченої слід ставитися критично.
Згідно висновку спеціаліста а.с.97 т.2, дійсно 28.07.2016 р. на наступний день після злочину у ОСОБА_6 були виявлені синці правої руки і грудної клітини, продовгуватої форми, характерні для ушкоджень від ударів палицею.
Але сам факт наявності вказаних ушкоджень, на думку суду, не спростовує обставин пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення.
По перше: вказані ушкодження могли виникнути, при самозахисті палицею потерпілої ОСОБА_12 від дій обвинуваченої.
По друге: пояснення потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_15 відповідають судово-медичним даним.
Оцінюючи докази, суд керується вимогами ст. 94 КПК України, за якими суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд також враховує прецеденту практику Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Нечипорук і Йонкало проти України» (п.150) від 21.04.2011 року та «Кобець проти України» (п.43) від 14.02.2008 року, згідно яких суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно ст.24 ч.3, 122 КК України для умисного заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження з суб'єктивної сторони потрібна обов'язкова наявність умисної форми вини - непрямого умислу. За вказаним умислом особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Відповідальність настає і в тому випадку, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, якщо фактично було заподіяно середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження.
Досліджені судом докази свідчать про непрямий умисел обвинуваченої на заподіяння потерпілій середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Так, ОСОБА_6 повинна була і могла передбачити можливість падіння потерпілої, враховуючи похилий вік ОСОБА_12 , а також те, що потерпіла пересувається за допомогою палиці. Обвинувачена штовхнула ОСОБА_12 двома руками у груди, від чого остання втратила рівновагу та впала на асфальтоване покриття, на правий бік.
Здійснюючи поштовх ОСОБА_6 діяла умисно, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, не бажала, але свідомо припускала настання наслідків у вигляді невизначеної шкоди здоров'ю потерпілої.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає що поясненнями потерпілої, свідка обвинувачення опитаних судом, протоколами слідчих експериментів, висновком експерта, судом встановлено що зібрані обвинуваченням докази в їх сукупності є достовірними, та достатньою мірою підтверджують винуватість ОСОБА_6 в кримінальному правопорушенні за ч.1 ст. 122 КК України, за ознаками заподіяння умисного середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я більше 21 доби.
Потерпілою ОСОБА_12 11.09.2017 р. заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди в сумі 4471,03 грн. витрат на лікування, та стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. а.с.74-75 т.2
Як встановлено наданого свідоцтва про смерть потерпіла ОСОБА_12 яка була і цивільним позивачем померла ІНФОРМАЦІЯ_5 р. а.с.33 т.3
Суд вважає можливим закрити провадження за цивільним позовом ОСОБА_12 про стягнення моральної шкоди та витрат на лікування.
Згідно ст.1219 ч.1 п. 1, 3 ЦК України - не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до норм ст.128 ч.5 КПК України - цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст.205 ч.1 п.6 ЦПК України, суд закриває провадження по справі в разі смерті фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Таким чином права потерпілої ОСОБА_12 на відшкодування моральної шкоди та шкоди заподіяної здоров'ю внаслідок вчинення злочину нерозривно пов'язані з особою потерпілої, не входять до складу спадщини, не допускають правонаступництва, тому провадження за цивільним позовом слід закрити.
Згідно норм ст.55 ч.6 КПК України - якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Оскільки згідно обвинувачення потерпілій ОСОБА_12 за життя були заподіяні середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження та згідно обвинувачення відсутні дані що її смерть настала від обставин викладених у вказаному кримінальному провадженні - то відсутні підстави для визнання представника потерпілої, доньки ОСОБА_5 потерпілою та залучення її у вказаному статусі до участі в вказаному кримінальному провадженні.
Призначаючи покарання, суд враховує, що ОСОБА_6 раніше не судима, працює, на утриманні має двох неповнолітніх дітей. З урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, суд вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченій покарання в межах санкції ст.122 ч.1 КК України у вигляді виправних робіт за місцем роботи засудженої.
Оскільки умисний злочин який не є тяжким, вчинено ОСОБА_6 до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р., обвинувачена має на утримані двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно яких не позбавлена батьківських прав, згодна на застосування амністії, то обвинувачену слід звільнити від призначеного покарання внаслідок акта амністії на підставі ст.1 п.«в» Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р., ст.ст.85, 86 ч.1 КК України.
Керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ст.122 ч.1 КК України та призначити покарання - 1 рік виправних робіт.
ОСОБА_6 звільнити від призначеного покарання, на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_6 - про стягнення майнової шкоди в сумі 4471,03 грн., моральної шкоди в розмірі 20000 грн., в зв'язку зі смертю потерпілої ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 і відсутністю правонаступництва.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.