Справа 206/5325/19
Провадження 2-а/206/97/19
29 жовтня 2019 року в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючий суддя Сухоруков А.О.,
за участю секретаря Панюшкіної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспектора з паркування інспекції з питань паркування Дніпровської міської ради Сай Антона Володимировича, третя особа - Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
20 вересня 2019 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з даним адміністративним позовом.
В прохальній частині позову позивач просить суд скасувати постанову, винесену інспектором з паркування Інспекції з питань паркування Дніпровської міської ради Сай Антона Володимировича серії ІД №00022638 від 05.09.2019 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255грн., а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що постановою, винесено. Інспектором з паркування інспекції з питань паркування Дніпровської міської ради Сай А.В., серії ІД №00022638 від 05.09.2019 року, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255грн. Вказана постанова інспектора являється незаконною, винесеною з порушенням норм права та підлягає скасуванню з наступних підстав. В повідомленні про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІД 00022638 зазначено, що він 05.09.2019 року о 11.13.54 год., порушив правила зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу Suzuki д/н НОМЕР_1 у м. Дніпрі на площі Успенській, 7. З фото розміщених на сайті, посилання на які здійснено в повідомленні про притягнення до адмінвідповідальності, факту порушення п. 15.10 (в) не зафіксовано, оскільки легковий автомобіль Suzuki д/н НОМЕР_1 було поставлено на краю тротуару, де для руху пішоходів залишалось щонайменше 2м. На підставі викладеного просить скасувати постанову (а.с. 1-5).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2019 року по даній справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження (а.с. 16).
Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляд справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 18).
28.10.2019 року Головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Сай А.В. на електрону адресу суду було направлено відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що було проведено фіксацію обставин порушення в режимі фотозйомки та через відсутність технічних можливостей встановити особу, ним було розмішено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІД №00022638 на лобовому склі транспортного засобу Suzuki SХ4 номерний знак НОМЕР_1 . Після встановлення відповідальної особи вищевказаного порушення (за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів у відповідності до ст. 2791КУпАП, джерелом якого є МВС України», ним було негайно винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ІД №00022638 від 25.10.2019 року згідно до ч. 5 ст. 2791, ст.ст. 283,284 КУпАП - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже посилання позивача з наданих доказів відповідачем, дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» на місці зупинки транспортного засобу не було» є безпідставними, адже вчинене ним правопорушення не передбачає наявності на місці вчинення знаку 3.34. Щодо посилання позивач, що з фото, розмішених на сайті не зафіксовано правопорушення, спростовується тим, що чинним ПДР визначено, що стоянка транспортних засобів на дорозі повинна здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі, в той час як тротуар призначений саме для руху пішоходів, прилягає до проїзної частини та на ньому зроблено стоянку. В той же час, позивачем було здійснено стоянку транспортного засобу саме на тротуарі (який не містить місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками), а отже з порушенням пп. Б) п. 15.10 ПДР. Доводи позивача про відсутність на зображеннях транспортного засобу в момент вчинення правопорушення «Факту порушення п. 15.10 (в) є безпідставними. На підставі викладеного просить суд позовну заяву ОСОБА_1 головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Сай Антона Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення. Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ІД №00022638 від 25.10.2019 - залишити без змін. Здійснити розгляд справи за його відсутності (а.с. 21-25).
Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наданим сторонами доказам, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.10.2019 року головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Сай А.В. винесено постанову серії ІД за № 00022638 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн.відповідно до якої 05.09.2019року о 11 год. 13хв. в м. Дніпро, пл.. Успенська, 7. Стоянка транспортного засобу Suzuki SХ4, д.н. НОМЕР_1 на тротуарі (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками), чим порушив вимоги пп. «б» п. 15.10 Правил Дорожнього руху. Чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП (а.с. 27).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306(далі -ПДР).
Згідно з п.1.1. ПДР України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 251 КУпАП передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За правилами ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного суду в пенкті 20 постанови від 17.05.2018 по справі №750/3679/19 визначив наступне: «Аналіз положено пункту 15.10 у взаємодії з пунктом 15.6 Правил дорожнього руху України дає підстави для висновку, що стоянка легкового автомобілю на тротуарі можлива у декількох випадках: А) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2- 7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці; Б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів зазначається щонайменше 2м.
Із фотознімку, зробленого на місці події, судами встановлено, що автомобіль позивача було припарковано на краю тротуару, який примикає до проїзної частини, поблизу розташовано 5.38 «місце для стоянки» із табличкою 7.6.1 «Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку», відповідно до якого транспорті засоби повинні ставитися на проїзній частині вздовж тротуару. В контексті зазначеного колегія суддів погоджується з довадами касаційної скарги, що автомобіль позивача знаходився на ділянці, на яку не поширює свою дії знак 5.38 «Місце для стоянки» із табличкою 7.6.1. Суд апеляційної інстанції, при вирішенні витання наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КупАП застосував положення пункту 15.10 ПДР, який встановлює виняток щодо заборони стоянки на тротуарі для легкових автомобілів, якщо такі постановлені а край тротуарів де для руху пішоходів зазначається щонайменше 2м.
Зважаючи на те що автомобіль позивача було припарковано на краю тротуару, який примикає до проїзної частини, та розташовано таким чином, що він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху, суд дійшов вірного висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вказаний висновок Верховного суду, однією з умов для застосування винятку щодо заборони стоянки на тротуарі для легкових автомобілів (якщо такі поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2м., є припаркування автомобілю на краю тротуару, який примикає до проїзної частини.
Однак в даному випадку, транспортний засіб позивача під час вчинення правопорушення був припаркований на іншому краю тротуару, який не примикає до проїзної частини, а отже й відсутня одна з умов для застосування винятку, що міститься в пп. В) п.15.10 ПДР. Отже посилання позивача на вищевказаний висновок є необґрунтованими.
Судом також не береться до уваги твердження позивача, що було зроблено зупинку, оскільки абз. 79 п.1.10 ПДР визначено, що стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
З наданих відповідачем фотознімків вбачається, що позивач здійснював припинення руху транспортного засобу на час більший ніж 5 хвилин: з 11:07 (11 год. 07хв.) по 11:13 (11год.13хв.), що відповідно до Правил дорожнього руху є стоянкою.
Отже дані твердження позивача судом розцінюються як спосіб захисту та спроба уникнути адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Враховуючи викладені обставини, суддя приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст.1-3, 5-10, 72-79, 90, 121-123, 241-246, 250 КАС України, суд-
Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду, у відповідності до ст.ст. 286, 297 та пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у відповідності до ч. 2 ст. 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст постанови складено 11 січня 2020 року.
Суддя А.О. Сухоруков