Справа № 206/59/20
Провадження № 2-с/206/1/20
10.01.2020 суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Маштак К.С. розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська 08 жовтня 2010 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЯ» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором від 29.09.2008 р. із ОСОБА_1 , -
08 січня 2020 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу.
Вимоги до форми і змісту заяви про скасування судового наказу зазначені у ст. 170 ЦПК України.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
Однак, заява боржника про скасування судового наказу не містить зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача, зазначення підстав, з яких було видано судовий наказ та не зазначено предмет договору на підставі якого було видано судовий наказ, а зазначення того, що боржник не згоден з заборгованістю, оскільки розрахунок заборгованості стягувачем проведено не вірно не можна вважати зазначенням необґрунтованості вимог стягувача, так як жодної підстави та жодного обґрунтування з яких боржник вважає розрахунок заборгованості невірним боржником не зазначено та не надано.
До того ж, боржник не долучає до заяви про скасування судового наказу жодного доказу на підтвердження викладених у заяві обставин: навіть копію судового наказу, який ним оспорюється та розрахунок заборгованості, який боржник вважає проведено невірним.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно довідки секретаря суду Петренко С.О. від 08.01.2020 встановлено, що при перевірці повноти оплати судового збору під час заведення матеріалів справи № 206/59/20 в обліково-статистичній картці автоматизованої системи документообігу суду КП «Д- 3» підтверджень платежів з казначейства не знайдено, після додаткової перевірки в ручному режимі, така оплата не виявлена.
Крім того, документ про сплату судового збору, який боржник долучив до заяви про скасування судового наказу містить невірний рахунок отримувача, замість правильного - НОМЕР_1 , зазначено - 31218206004010.
Таким чином, суддя приходить до висновку, що боржником не долучено до заяви про скасування судового наказу належного документу, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно ч. 6 ст. 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду
Окрім цього, боржником до заяви про скасування судового наказу було долучено клопотання про поновлення пропущеного строку, згідно якої останній просить поновити йому пропущений строк для подачі заяви про скасування судового наказу, оскільки судовий наказ разом із копією він не отримував, про існування заборгованості перед ТОВ «ГЕЯ» боржнику стало відомо 27.12.2019 у зв'язку із тим, що Міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції його було оголошено в розшук, про що він дізнався звернувшись до сервісного центру МВС з метою заміни посвідчення водія. В телефонному режимі співробітниками ДВС боржнику було повідомлено, що на виконанні в них перебуває судовий наказ № 2-н-528, від 08.10.2010, виданий 14.09.2010 Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення суми боргу в розмірі 50894,03 грн. на користь ТОВ «ГЕЯ».
Так, єдиною підставою для поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу є поважність причин пропуску строку.
Разом з тим, слід зазначити, що поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватись у кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Так, боржником не надано жодного доказу до клопотання щодо поважності причин пропуску строку для подання заяви про скасування судового наказу, тоді, як згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов'язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
ЄСПЛ прийшов до висновку, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року).
Зі змісту пункту 52 рішення у справі «Пономарьов проти України» вбачається, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що безпідставне поновлення судами строків є порушенням конвенційних прав та порушенням права на справедливий суд.
Можливість отримати своєчасний судовий захист є головним аспектом реалізації права на доступ до правосуддя. Однак, вказане право не може бути абсолютним і його реалізація повинна бути здійснена в межах певних процесуальних строків.
Так, ст. 104 ЦПК України (в редакції 2010 року, чинній на момент видачі судового наказу) було передбачено, що після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та роз'яснюється його право в разі заперечення проти вимог стягувача протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування.
Згідно ст. 105 ЦПК України (в редакції 2010 року) у разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання та за наявності даних про отримання боржником копії наказу судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.
Згідно відомостям з ЄДРСР судовий наказ № 2-н-528/10 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гея» про стягнення заборгованості за договором від 29.09.2008р із ОСОБА_1 було зареєстровано 07.07.2010, оприлюднено 03.08.2010, з яким можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/10505934. Також, згідно даним відомостям копія судового наказу була надіслана боржнику ОСОБА_1 .
Враховуючи, норми діючого на момент видачі судового наказу ЦПК України, а саме те, що судовий наказ на той час видавався стягувачеві для пред'явлення його до виконання лише після закінчення строку на подання заяви про скасування судового наказу та за наявності даних про отримання боржником копії наказу, та враховуючи, що судовий наказ було видано стягувачеві 14.09.2010, суддя приходить до висновку, що боржником ще у 2010 році було отримано судовий наказ з копією заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та йому було відомо про існування цією заборгованості, оскільки без наявності даних про отримання боржником копії наказу, суд не мав право видати судовий наказ стягувачеві для пред'явлення до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Таким чином, дослідивши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу та клопотання про поновлення пропущеного строку, суд не знайшов жодних підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та враховуючи, що заява подана боржником після закінчення строку, встановленого ЦПК України, вона підлягає поверненню.
Окрім цього, на момент розгляду заяви про скасування судового наказу, матеріали справи № 2-н-528/2010 за заявою ТОВ «ГЕЯ» про стягнення заборгованості за договором від 29.08.2008 із ОСОБА_1 знищені, що підтверджується копією акту про вилучення для знищення № 58 від 24.07.2017 та копією протоколу засідання ЕК суду від 06.06.2018.
Таким чином, суд позбавлений можливості з'ясувати та перевірити обставини, на які посилається боржник у своїй заяві, так як будь-яких доказів боржником до суду надано не було.
На підставі викладених обставин, слід прийти до висновку, що заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська 08 жовтня 2010 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЯ» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором від 29.09.2008 р. із ОСОБА_1 необхідно повернути боржнику без розгляду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 260, 353 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська 08 жовтня 2010 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЯ» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором від 29.09.2008 р. із ОСОБА_1 - повернути боржнику без розгляду.
Копію заяви залишити в суді.
Ухвала відповідно до вимог ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя К.С. Маштак