Провадження № 22-ц/803/934/20 Справа № 203/4464/18 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
10 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -
21 грудня 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. Просила стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісяця, починаючи від 09.11.2018 і до досягнення ними повноліття (а.с. 1 - 3).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовлено (том 1 а.с.220-221).
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі (том 1 а.с.225-230).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 07.06.2008 по 04.12.2018 (том 1 а.с. 6, 164, 165).
Від шлюбу сторони мають двох синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с. 7, 8).
Сторони та їхні діти зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 12).
Позивачка здорова, працевлаштована, є фізичною особою-підприємцем (том 1 а.с. 100, 101).
Відповідач здоровий, працює у ТОВ «Еколін» на посаді начальника виробничого відділу, отримуючи заробітну платню на рівні 6600 грн., про що свідчить довідка від 13.03.2019 № 01/19.
Діти сторін здорові, відвідують шкільний заклад, мешкають за адресою реєстрації сторін.
Щомісяця відповідач переказує на утримання дітей кошти, що підтверджується відповідними квитанціями (том 1 а.с. 50, 51, 174, 196).
Крім того, відповідач щомісяця бере участь у додаткових витратах на дітей, а саме: оплата за навчання, заняття танцями, придбання канцелярських товарів, подарунки, організація дозвілля, лікування (том 1 а.с. 35 - 41, 52 - 61, 63 - 81, 166).
Відповідач також бере участь в оплаті комунальних та житлових послуг за адресою реєстрації сторін та їх дітей (том 1 а.с. 42 - 49).
Згідно з характеристиками дітей сторін, виданими КЗО «Навчально-виховний комплекс № 12 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - гімназія» Дніпровської міської ради, відповідач нарівні з позивачкою опікується навчальним процесом дітей, часто відвідує заклад, періодично забирає дітей зі школи, цікавиться їх успіхами та невдачами в навчанні та поведінці. Відповідач завжди оперативно реагує на поради вчителів відносно поведінки дітей, регулярно відвідує батьківські збори, святкові заходи у класі та школі, своєчасно та в повному обсязі сплачує всі необхідні витрати на придбання додаткових підручників та канцтоварів, відвідування вистав, факультативних занять, а також добровільні внески на розвиток та належне забезпечення навчального процесу (том 1 а.с. 82, 83).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанцій виходив із того, що відсутні ознаки порушення прав та охоронюваних законом інтересів дітей сторін.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
У справі, яка переглядається, судом не встановлено, що між сторонами існує домовленість про сплату аліментів. Пояснення позивача про те, що між сторонами фактично припинені шлюбні відносини, підтверджується фактом винесення судового рішення від 04.12.2018 року про розірвання шлюбу між ними, що не заперечував відповідач.
За такого суд прийшов до помилкового висновку про те, що сплата відповідачем комунальних послуг, придбання речей для дітей виключає необхідність вирішення питання про стягнення аліментів в судовому порядку.
За викладених обставин колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, щодо повного добровільного забезпечення відповідачем утримання дітей.
Тому рішення суду як таке, що винесено з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права слід скасувати та ухвалити нове рішення.
Вирішуючи позовні вимоги, колегія суддів враховує вимоги ст. 182 СК України, а саме 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Як встановлено судом першої інстанції, ідповідач здоровий, працює у ТОВ «Еколін» на посаді начальника виробничого відділу, отримуючи заробітну платню на рівні 6600,00 грн., про що свідчить довідка від 13.03.2019 №01/19.
Діти сторін здорові, відвідують шкільний заклад, мешкають за адресою реєстрації сторін.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька дитини, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів починаючи з 09.11.2018 жодним чином не обґрунтовані.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Враховуючи вимоги закону, з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання дітей починаючи з 21 грудня 2018 року.
Враховуючи визначені ч. 1 ст. 182 СК України обставини, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір аліментів відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, а тому з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, відповідно до вимог ч.1, 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 1600 грн. за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції (640,00 + 960,00).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21 грудня 2018 року та до досягнення дітьми повноліття.
Допусти негайне виконання судового рішення у межах суми аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 до доходу Держави судовий збір у розмірі 1600 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: