про залишення позовної заяви без руху
08 січня 2020 року м. Рівне№460/12/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, частиною п'ятою статті 161 КАС України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про звільнення від сплати судового збору.
Так, у позовній заяві позивач, посилаючись на пункт 16 частини першої статті 5, пункт 3 частини першої, частину другу статті 8 Закону України "Про судовий збір", просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки предметом позову є захист його соціальних прав та його середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення. Окрім того, позивач вказує, що має статус дитини війни.
Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №3674, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З аналізу змісту вищенаведених норм права слідує, що при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору суд враховує майновий стан сторони, визначення якого є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується його рівень.
При цьому, клопотання про відстрочення сплати судового збору може бути викладене в позові (заяві), що подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому чинним законодавством порядку і розмірі.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що предметом даного позову є захист його соціальних прав.
Разом з тим, до позовної заяви позивачем не було додано жодних доказів на підтвердження того, що його майновий стан дійсно перешкоджав (перешкоджає) йому сплатити судовий збір.
Також, суд критично оцінює покликання позивача про те, що його середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для основних соціальних і демографічних груп населення, оскільки отримання позивачем доходу в такому розмірі не може свідчити про відсутність у нього можливості сплатити судовий збір за подання даного позову до суду.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й громадян.
Тому, задоволення заяви позивача про звільнення від сплати судового збору з неналежних підстав або з підстав, що не підтвердженні доказами, поставить заявника у привілейоване становище перед іншими учасниками судового процесу, що, на переконання суду, з урахуванням приписів статті 129 Конституції України, є неприпустимим.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Також, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на пункт 16 частини першої статті 5 Закону № 3674 як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Так, пунктом 16 частини першої статті 5 Закону № 3674 визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Разом з тим, предметом даного позову є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу такі доплату до пенсії та додаткову пенсію.
Тобто, даний позов не стосується надання позивачу статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 16 частини першої статті 5 Закону № 3674, в даному випадку не поширюється на позивача.
Також, судом відхиляється як необґрунтоване покликання позивача на те, що він має статус дитини війни, оскільки до позовної заяви не додано жодного доказу, що підтверджує наявність в останнього такого статусу.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з відміткою на конверті позовна заява та додані до не документи були здані позивачем до відділення поштового зв'язку 30 грудня 2019 року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року установлено в розмірі 1921 гривень.
Частиною другою статті 4 Закону № 3674 встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.
Так, за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлена ставка судового збору, яка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як зазначено вище по тексту ухвали, за змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті згідно з статтями 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року та з 1 січня 2016 року без обмеження кінцевим строком, а також зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу такі доплату до пенсії та додаткову пенсію.
Суд зауважує, що вимога про визнання протиправними акта, дій чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати чи визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Таким чином, поданий позивачем позов містить одну вимогу немайнового характеру та за його подання до адміністративного суду останньому належало сплатити судовий збір в сумі 768,40грн (1921грн х 0,4 = 768,40грн).
За наведених обставин слід запропонувати позивачу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду документа про сплату судового збору в сумі 768,40грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Комшелюк Т.О.