справа № 164/2090/19
п/с 1-кс/164/6/2020
10 січня 2020 року. Смт. Маневичі.
Слідчий суддя Маневицького районного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Маневицької місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019030160000440 від 15 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна, -
Заступник начальника СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 за погодженням із прокурором Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_3 звернувся в суд із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що 14 грудня 2019 року о 14 год. 40 хв. ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки "Skoda Felicia LX", р.н. НОМЕР_1 , по вул. Грушевського в смт. Колки Маневицького району, допустив зіткнення з мікроавтобусом "Mercedes-benz sprinter", р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , в результаті чого отримали тілесні ушкодження двоє пасажирів, які перебували у автомобілі "Шкода", а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019030160000440 від 15 грудня 2019 року за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України.
Під час огляду місця події 14 грудня 2019 року на вул. Грушевського в смт. Колки Маневицького району, було вилучено два транспортні засоби, а саме - легковий автомобіль "Skoda Felicia LX", р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_3 від 22 листопада 1996 року, належить ОСОБА_9 , жителю АДРЕСА_1 , а також мікроавтобус «Mercedes-benz sprinter», р.н. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 23 листопада 2017 року, належить ОСОБА_10 , жительці АДРЕСА_2 .
Вказані транспортні засоби були пошкоджені під час ДТП, тому відповідно до постанови слідчого від 16 грудня 2019 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
З метою забезпечення збереження речових доказів, перешкоджанню приховування, пошкодження, знищення, втрати, перетворення та передачі майна, слідчий просив накласти арешт на вказані транспортні засоби.
Заступник начальника СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, проте його неявка, згідно ст. 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання по суті.
Власники майна - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , кожен зокрема, в судове засідання не з'явилися, хоча про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином, проте їх неприбуття в судове засідання, згідно ст. 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.
В судовому засіданні прокурор Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила задовольнити із наведених у ньому підстав.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить наступних висновків.
Клопотання про арешт майна відповідає вимогам статті 171 КПК України.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019030160000440 від 15 грудня 2019 року за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст. 286 КК України.
Із постанови від 16 грудня 2019 року вбачається, що легковий автомобіль "Skoda Felicia LX", р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_3 від 22 листопада 1996 року, належить ОСОБА_9 , жителю АДРЕСА_1 , а також мікроавтобус «Mercedes-benz sprinter», р.н. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 23 листопада 2017 року, належить ОСОБА_10 , жительці АДРЕСА_2 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
На думку слідчого судді, слідчий у своєму клопотанні довів, що для збереження транспортних засобів як речових доказів, слід накласти арешт на них.
Разом з тим, розглядаючи дане питання, відповідно до положень п. 4-6 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна, повинен врахувати: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 2) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 3) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Таких підстав в судовому засіданні не встановлено.
А тому, у відповідності до положень ч. 4 ст. 170 КК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Проте, враховуючи необхідність проведення судових експертиз та слідчих дій у провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт шляхом заборони розпоряджатися, а саме - відчужувати транспортні засоби, передавши на відповідальне зберігання власникам.
Таким чином, суд, розглянувши дане клопотання, з урахуванням положень ч. 2 та 4 ст. 170 КК України з урахуванням розумності та співрозмірності, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту, а саме накладає арешт шляхом заборони відчуження транспортних засобів до скасування арешту у встановленому порядку нормами діючого КПК України.
При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 173 КК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
На думку слідчого судді, часткове задоволення клопотання про накладення арешту на майно відповідатиме ст. 2 КПК України, якою визначені завдання кримінального провадження, а також забезпечуватиме майнові права власників майна, закріплені Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 309, 369, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання заступника начальника СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , погоджене із прокурором Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030160000440 від 15 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,- задовольнити частково.
Накласти арешт на:
- легковий автомобіль "Skoda Felicia LX", р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_3 від 22 листопада 1996 року, належить ОСОБА_9 , жителю АДРЕСА_1 ;
- мікроавтобус «Mercedes-benz sprinter», р.н. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 23 листопада 2017 року, належить ОСОБА_10 , жительці АДРЕСА_2 , шляхом позбавлення права відчуження вказаного автомобіля та внесенні будь яких конструктивних змін до нього.
Транспортні засоби передати на відповідальне зберігання їх власникам, заборонивши відчужувати та змінювати первісний стан автомобіля.
В решті клопотання відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Згідно вимог абзацу 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя
Маневицького районного суду ОСОБА_1