09 січня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/729/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
розглянув клопотання б/н, б/д (вх №71 від 03.01.2020) Тернопільської міської ради про закриття провадження
у справі
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" (адреса для листування: проспект С.Бандери, 96, кв 146, м Тернопіль, 46013; фактична адреса: вул Гайова, 29, м Тернопіль, 46006)
до відповідача 1 - Фізичної особи - підприємця Прохоренкова Ігоря Васильовича ( АДРЕСА_1 )
відповідача 2 - Приватного підприємства "Меркурій-Вест" (бул П.Куліша, буд 2, кв 52, м Тернопіль, 46016)
відповідача 3 - Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Меркурій Вест" (бул П.Куліша, буд 2, кв 52, м Тернопіль, 46016)
відповідача 4 - Тернопільської міської ради (вул Листопадова, 5, м Тернопіль, 46001), в особі:
Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради (бульвар Т.Г.Шевченка, 1, м Тернопіль, 46001)
Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (вул Коперника, 1, каб 206, м Тернопіль, 46001)
про визнання недійсним та скасування наказу, дозволу та відновлення становища позивача, яке існувало до їх видання.
За участю від:
позивача - Качур С. В. , Яворський А.В. , Борисов В.О.
відповідача 1 - Степанова О.В.
відповідача 2 - не з'явився
відповідача 3 - не з'явився
відповідача 4 - Ганкевич Н.В., Зушман О.Б.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів Фізичної особи - підприємця Прохоренкова Ігоря Васильовича, Приватного підприємства "Меркурій-Вест", Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Меркурій Вест" та Тернопільської міської ради, в особі: Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради і Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, про:
- визнання недійсним та скасування наказу Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №114 від 13.04.2018, затверджені ним Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою АДРЕСА_2";
- визнання недійсним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою АДРЕСА_2";
- зобов'язання ФОП Прохоренкова І.В., ПП "Меркурій-Вест", Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Меркурій Вест" відновити те становище позивача, яке існувало до видання Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва та дозволу на виконання робіт "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою АДРЕСА_2".
Позовні вимоги мотивовані наступним:
На підставі рішення Тернопільського міського суду Тернопільської області від 26.11.2001 у справі № 2-6950 (зареєстрованого в Тернопільському Міському бюро технічної інвентаризації 29.12.2001) Прохоренков Ігор Васильович набув у власність тунельну піч під літ К, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1402,70 кв м.
Вказаний об'єкт було поділено на два: тунельну піч під літ К площею 964,20 кв м та тунельну піч під літ К площею 484,20 кв м, загальна площа яких склала 1448,40 кв м (збільшення площі відбулося за рахунок реконструкції приміщень, погодженого рішенням виконкому ТМР № 927 від 27.07.2005, загальна площа збільшилась на 45,7 кв м), що підтверджується довідкою-характеристикою № 812 від 16.11.2005.
22.11.2005 за договором дарування (зареєстрованого в реєстрі під номером 10794) Прохоренков Ігор Васильович подарував, а ТОВ "Агігатор II", в особі директора Волинця В.P., прийняв в дар тунельну піч, яка складається з приміщення VI під літ "К", площею 484,20 кв м, що розташована в АДРЕСА_2.
Отож, після вчинення згаданого вище правочину, ТОВ "Алігатор II" є власником приміщення VI під літ К площею 484,2 кв м за адресою: АДРЕСА_2. Підтвердженням цього є договір дарування тунельної печі та Реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам записане в реєстрову книгу за № 1241 від 23.11.2005.
На запит ТОВ "Алігатор II", адресований начальнику Міського бюро технічної інвентаризації, отримано План поверхів будови літери "К" по АДРЕСА_2, масштабу 1-200, за яким, будівля розділена на приміщення під номерами від І до VI, і, приміщенням під № VI площею 484,2 кв м володів саме ТОВ "Алігатор II". Також ТОВ "Алігатор II" отримано довідку Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" № 2061 від 01.07.2019 за змістом якої правоволодільцем наведеного вище нерухомого майна являється ТОВ "Алігатор II".
Вказані документи, відповідно до змісту п 3 ч 1 ст 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підтверджують речові права ТОВ "Алігатор ІІ" на це майно.
На підставі поданої 03.04.2018 Прохоренковим І.В. заяви на видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, відповідачу 1 видано містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток), за адресою АДРЕСА_2, які затверджені наказом управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №114 від 13.04.2018.
У 3-му кварталі 2018 року, на місці усієї тунельної печі, розпочато реконструкцію "власних будівель та споруд" під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток), за адресою: АДРЕСА_2, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № ТП 112182411869.
Відповідно до ст 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються, зокрема копія документа, шо посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації). ТОВ "Алігатор II", як співвласник частини тунельної печі під літ "К" не надавало будь-яких згод на реконструкцію належної товариству частини тунельної печі під літ "К".
За наслідками звернення позивача із запитами про отримання публічної інформації, ТОВ "Алігатор ІІ" стало відомо, що до заяви на видачу містобудівних умов та обмежень відповідачем 1 була додана, зокрема копія реєстраційного посвідчення на об'єкт нерухомого майна, належного Прохоренкову І.В. із зазначеною у ньому площею об'єкту - 1402,70 кв м. Тобто і на ту частину об'єкту, яка вже вибула з його власності.
В подальшому, 27.08.2018 мало місце звернення відповідача 1 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток), за адресою АДРЕСА_2. До цієї заяви Прохоренков І . В. додав недійсне реєстраційне посвідчення на об'єкт нерухомого майна, які належать фізичним особам, видане Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 29.12.2001, про те, що за Прохоренковим Ігорем Васильовичем зареєстровано право власності на тунельну піч під літ "К", загальною площею 1402, 70 кв м, на підставі рішення Тернопільського міського суду від 26.11.2001 у справі №2-6950/2001, що є недотриманням ст 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
А тому, дозвіл №ТП №112182411869 на виконання будівельних робіт Відділу ДАБК Тернопільської міської ради також видано на підставі недостовірних документів;
- з фото стенду встановленого на будівельному майданчику та його інформації відомо, що інвестором робіт по реконструкції являється ОК "ЖБК "Меркурій", а генеральним підрядником згаданої вище реконструкції значиться ПП "Меркурій - Вест".
За твердженням позивача, такими діями відповідачів порушено право позивача, як власника майна (частини тунельної печі), яке в порядку ст ст 386, 391, 393 ЦК України підлягає захисту в судовому порядку.
Посилаючись на викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №802/233/16-а, від 27.06.2018 у справі №814/104/17, від 22.08.2018 у справі №815/1568/16, від 03.07.2019 у справі №201/835/16-ц висновки позивачем зазначено, що даний спір належить до юрисдикції Господарського суду Тернопільської області.
Ухвалою суду від 11.12.2019 відкрито провадження у справі №921/729/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 09.01.2020.
03.01.2020 від Тернопільської міської ради, в особі Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, за підписом головного спеціаліста - юрисконсульта відділу - Зушман О.Б., до матеріалів справи надійшло клопотання б/н, б/д (вх №71) про закриття провадження у справі, оскільки на його думку, даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.
З приводу цього представником відповідача, з посиланням на зміст ст 20 ГПК України, ст ст 4, 19, 25 КАС України, ст 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначено що спірні наказ та дозвіл приймались під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.
Вказане клопотання підтримано обома представниками відповідача 4 в підготовчому судовому засіданні 09.01.2020.
Представниками позивача в підготовчому судовому засіданні 09.01.2020 заперечено проти закриття провадження у даній справі, у зв'язку з непідвідомчістю. З приводу цього ними зазначено, що обґрунтування звернення з даним позовом до суду саме в порядку господарського судочинства наведено у позовній заяві, з посиланням на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
Розглянувши клопотання б/н від 03.01.2020 Тернопільської міської ради, в особі Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку що воно не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?г;…&?к; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ст 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч 4 ст 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст 1 Господарського процесуального кодексу України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч 1 ст 4 ГПК України).
У ч 2 ст 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно п 6 ч 1 ст 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Водночас, частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ч 1 ст 4 КАС України визначені наступні поняття: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п 1 ч 1); публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ (п 2 ч 1); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п 7 ч 1).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п 1 ч 1 ст 19 КАС України).
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" згідно з п 7 ч 1 ст 4 КАС України визначається як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, як справу адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов'язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.
Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч 1, ч 4 ст 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п 10 ч 2 ст 16 ЦК України).
Предметом спору у справі №921/729/19 є визнання недійсними та скасування актів органу місцевого самоврядування, якими затверджено містобудівні умови та надано дозвіл на будівництво об'єкту "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою АДРЕСА_2" одному із суб'єктів публічно - управлінської діяльності, а також про зобов'язання відповідачів ФОП Прохоренкова І.В., ПП "Меркурій-Вест" та ОК "ЖБК "Меркурій Вест" відновити становище позивача, яке існувало до видачі містобудівних умов на вказаний об'єкт.
Основним мотивом на обґрунтування позову є те, що спір виник з причин видачі органами відповідача 4 актів, що порушують право власності позивача, а також проведення іншими відповідачами на підставі цих документів реконструкції належного позивачу на праві власності приміщення під №VI та літерою К площею 484,2 кв м, за адресою: АДРЕСА_2.
Тобто, позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень, яке фактично стосується його майнового права, з підстав порушення прав позивача як власника нежитлового приміщення.
Спір у справі №921/729/19 стосується дослідження та встановлення в судовому порядку правомірності дій, в т ч суб'єкта владних повноважень (відповідача 4) щодо видачі наказу про затвердження містобудівних умов та надання дозволу на реконструкцію вказаного у позові об'єкту, щодо якого проводиться реконструкція без згоди позивача, як власника майна.
Враховуючи те, що за твердженням ТОВ «Алігатор ІІ» оскаржувані акти органів відповідача 4 створюють перешкоди позивачу у реалізації його цивільного права на володіння, користування та розпоряджання його майном, спір у справі №921/729/19 не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, тобто не є публічно-правовим. Спір у даній справі - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у ньому приймає участь суб'єкт публічного права.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 винесеній у справі №564/2064/18.
Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
А тому, суд приходить до висновку, що спір у справі №921/729/19 підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а відтак заявлене відповідачем 4 клопотання про закриття провадження у справі не підлягає до задоволення.
З урахуванням викладеного та керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 185, 231, 233 ГПК України, суд -
1. У задоволенні клопотання б/н, б/д (вх №71 від 03.01.2020) Тернопільської міської ради про закриття провадження у справі - відмовити.
2. Ухвала, в порядку ч 1 ст 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її оголошення - 09.01.2020.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https: // te. court. gov. ua/ sud 5022.
Повний текст ухвали складено 10.01.2020.
Суддя І.П. Шумський