вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" січня 2020 р. Справа№ 910/10353/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
за участю:
секретаря судового засідання: Гузир І.А.,
представників сторін:
позивача: Колодяжна А.В.,
відповідача-1: Власенко І.І.,
відповідача-2: Скляров В.О.,
розглянувши апеляційну скаргу
заступника прокурора міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 (повний текст складено 07.11.2019)
у справі № 910/10353/19 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом керівника Київської місцевої прокуратури № 1
до 1. Київської міської ради,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-
промислова фірма «Корн ЛТД»
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі №910/10353/19 відмовлено в задоволенні позову керівника Київської місцевої прокуратури № 1 до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислова фірма «Корн ЛТД» про:
- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1892/5956 "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД" договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва";
- визнання недійсним договору про поновлення договору на право тимчасового користування на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" загальною площею 0,8668 га (кадастровий номер 8000000000:90:126:0007), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД" та Київською міською радою 27.06.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №207.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскаржуване рішення Київської міської ради відповідає положенням ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»; на вищевказаній земельній ділянці розташоване нежитлове приміщення, а тому право оренди на таку ділянку згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах); оскаржуваний договір не суперечить актам законодавства.
Не погодившись із прийнятим рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/10353/19, розгляд справи призначено на 08.01.2020.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що оскаржуваний договір припинив свою дію 29.07.2007, Київська міська рада, приймаючи рішення № 1892/5956 від 11.10.2018, діяла всупереч інтересам територіальної громади міста Києва та всупереч вимогам чинного земельного законодавства, чим позбавила територіальну громаду можливості отримати грошові кошти від проведення аукціону, наповнити бюджет міста та отримати максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.
Також апелянт зазначає, що площа нежитлового приміщення, розташованого на земельній ділянці, значно менша за саму ділянку, а тому, на думку скаржника, відповідач-2 має право звернутися до Київської міської ради щодо надання земельної ділянки площею, необхідною для експлуатації та обслуговування належного йому майна.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.
В судовому засіданні 08.01.2020 представник апелянта надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представники відповідачів надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Київської міської ради VI сесії VІІІ скликання "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловій формі "Корн ЛТД" договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" №1892/5956 від 11.10.2018, відповідно до статей 9, 83, 93 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та враховуючи звернення Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислової фірми "Корн ЛТД" від 18.07.2014 № КОП-0230, Київська міська рада вирішила:
1. Поновити на 10 років договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 29.07.97 № 90-5-00026 (із змінами, внесеними угодою від 18.08.2009 № 79-6-00712) площею 0,8668 га (кадастровий номер 8000000000:90:126:0007), укладений між Київською міською державною адміністрацією та Комерційно-промисловою фірмою "Корн ЛТД" для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва (справа № А-21168).
2. Встановити, що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 29.07.97 N 90-5-00026 (із змінами,внесеними угодою від 18.08.2009 № 79-6-00712), підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства.
На підставі рішення Київської міської ради № 1892/5956 від 11.10.2018 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловій формі "Корн ЛТД" (орендар) укладено договір про поновлення договору на право тимчасового користування на умовах оренди від 27.06.2019.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно зі ст.ст. 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
При цьому згідно з приписами ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі через Київську міську раду.
Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
У комунальній власності є майно, в тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст. 327 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Оскільки спірна земельна ділянка не перебуває у державній або приватній власності, вона знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва, яка реалізує це право відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України через орган місцевого самоврядування - Київську міську раду.
Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що Київській міській раді надано широкі повноваження у галузі земельних відносин.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а за п. 2 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до змісту цієї норми закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.
Тобто, такі повноваження на території м. Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.
Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Отже, підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.
Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1014 від 18.07.1997 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловій фірмі "Корн ЛТД" земельних ділянок, для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Харківському районі" надано Товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловій фірмі "Корн ЛТД" земельні ділянки для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Харківському районі загальною площею 22,03 га, з них: земельну ділянку площею 21,16 га - в постійне користування, земельну ділянку площею 0,87 га - у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років.
На підставі зазначеного розпорядження між Київською міською державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловій фірмі "Корн ЛТД" укладений договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди строком на 10 років, зареєстрований Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 29.07.1997 за №90-5-00026.
Відповідно до п. 3.2 зазначеного вище договору землекористувач має право поновлювати договір після закінчення строку його дії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 у справі №32/305 повністю задоволено позов ТОВ «Корн ЛТД»: поновлено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 29.07.1997 № 90-5-00026, вважаючи укладеною угоду до договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 29.07.1997 № 90-5-00026 в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД", з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених угодою; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.07.1996 № 90-5-00009 між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД" у встановленому порядку.
На виконання зазначеного вище рішення Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано угоду до договору на право тимчасового користування на умовах оренди від 29.07.1997 № 90-5-00026, про що було зроблено запис 18.08.2009 №79-6-00712 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Відповідно до положень зазначеної вище угоди поновлено на 5 (п'ять) років укладений між сторонами договір, зареєстрований Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 29.07.1997 за №90-5-00026.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 у справі №32/305 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент поновлення договору) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Місцевим судом підставно взято до уваги те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 у справі № 32/305 не було скасовано державну реєстрацію угоди до договору на право тимчасового користування на умовах оренди від 29.07.1997 про його поновлення до 08.08.2014, а сама постанова не містить зобов'язання щодо скасування реєстрації.
При цьому колегія суддів бере до уваги також і те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 у справі №32/305 було скасовано більш як через три роки після його ухвалення.
У зв'язку з вищезазначеним колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що оскаржуваний договір припинив свою дію 29.07.2007, та погоджується з місцевим судом у тому, що угодою до договору на право тимчасового користування на умовах оренди від 29.07.1997 продовжено право користування відповідачу-2 земельною ділянкою строком на 5 років, тобто до 18.08.2014.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній станом на 29.07.2007, передбачала такий порядок поновлення договору оренди землі:
після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору;
у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін;
у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Доказів направлення Київською міською радою таких заперечень відповідачеві-2 матеріали справи не містять, хоча, як встановлено судовими рішеннями у справі 32/305, Рада не приймала і рішення про продовження оренди.
З матеріалів справи також вбачається, що 18.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД" звернулося до Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренду земельної ділянки (т. с. 1, а. с. 46).
Взагалі, як слідує з матеріалів справи, земельна ділянка з користування відповідача-2 не вибувала.
Як зазначалось вище, Рішенням Київської міської ради VI сесії VІІІ скликання "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловій формі "Корн ЛТД" договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" №1892/5956 від 11.10.2018, відповідно до статей 9, 83, 93 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та враховуючи звернення Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислової фірми "Корн ЛТД" від 18.07.2014 № КОП-0230, Київська міська рада вирішила:
1. Поновити на 10 років договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 29.07.97 № 90-5-00026 (із змінами, внесеними угодою від 18.08.2009 № 79-6-00712) площею 0,8668 га (кадастровий номер 8000000000:90:126:0007), укладений між Київською міською державною адміністрацією та Комерційно-промисловою фірмою "Корн ЛТД" для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва (справа № А-21168).
2. Встановити, що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 29.07.97 N 90-5-00026 (із змінами,внесеними угодою від 18.08.2009 № 79-6-00712), підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства.
На підставі рішення Київської міської ради № 1892/5956 від 11.10.2018 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловій формі "Корн ЛТД" (орендар) укладений договір про поновлення договору на право тимчасового користування на умовах оренди від 27.06.2019.
Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1892/5956 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер 8000000000:90:126:0007; місце розташування - вулиця Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва; цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку; розмір (площа) - 0,8668 га.
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено поновлення договору оренди землі в такому порядку.
По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк (1) як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1 - 5 цієї норми), (2) так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).
Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.
Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1-5 та частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.
Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: (1) користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і (2) відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
Також, місцевим судом вірно враховано та не спростовано позивачем, що відповідач-2 протягом всього часу користування земельною ділянкою є сумлінним платником плати за землю та не має заборгованості ї її сплати до бюджету територіальної громади міста Києва.
Враховуючи зазначене, оскаржуване рішення Київської міської ради №1892/5956 від 11.10.2018 відповідає приписам Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", а тому вимоги прокуратури в частині визнання незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1892/5956 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно тверджень апелянта про те, що земельна ділянка мала відчужуватись шляхом проведення земельних торгів, то колегія суддів відхиляє їх з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Також приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Проте не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).
З наявної у матеріалах справи пояснювальної записки №ПЗ-14780 від 28.12.2015 до проекту рішення Київської міської ради Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД" договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва вбачається, що земельна ділянка забудована частково нежитловим будинком.
В апеляційній скарзі позивач визнає, що на вказаній земельній ділянці дійсно знаходиться нежитлове приміщення площею 255,3 кв. м, яке належить відповідачу-2 на праві власності.
Наведені обставини також підтверджуються матеріалами справи, зокрема належним чином засвідченими копіями витягу від 23.04.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягу від 14.08.2014 щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов впровадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об'єктів нерухомості, в т.ч. викопіювання із містобудівної документації (т. 1, а. с. 82-87), якими підтверджується право власності Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислової фірми «Корн ЛТД» на вказане приміщення.
При цьому посилання апелянта на те, що площа нежитлового приміщення, розташованого на земельній ділянці, значно менша за саму ділянку колегія суддів відхиляє, оскільки ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не ставить підстави продажу права оренди земельної ділянки без застосування конкурентних засад в залежність від розміру об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на земельній ділянці, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
У цьому зв'язку місцевий суд вірно встановив, що вищезазначена земельна ділянка була правомірно передана орендарю відповідачем-1 без проведення земельних торгів.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про поновлення договору на право тимчасового користування на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" загальною площею 0,8668 га (кадастровий номер 8000000000:90:126:0007), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД" та Київською міською радою 27.06.2019, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим № 207, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
При цьому суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.
Оскільки підстави для визнання рішення Київської міської ради №1892/5956 від 11.10.2018 незаконним та його скасування відсутні, колегія суддів відзначає, що й підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки також відсутні.
Таким чином, позов в частині похідної вимоги про визнання договору недійсним також задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі №910/10353/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі №910/10353/19 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10353/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 10.01.2020.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз