Провадження № 2/760/5778/19
В справі № 760/15273/19
26 грудня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Олех Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» про визнання наймачем, зобов'язання укласти договір найму та визнання права користування житловим приміщенням, суд
Позивачі звернулися до суду з позовом і просять:
- визнати за ними право на користування квартирою АДРЕСА_1 ;
- визнати її, позивача ОСОБА_1 , наймачем вказаної квартири;
- зобов'язати відповідача укласти з нею договір найму житлового приміщення;
Посилаються в позові на те, що вона, позивач ОСОБА_1 , з 6 серпня 2002 року проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка була надана її батькові ОСОБА_4 на підставі Ордера Виконавчого комітету районної ради народних депутатів №703 від 6 березня 1990 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер і вона залишилась проживати у спірній квартирі разом з матір'ю та братом, іншими позивачами в справі.
Протягом останніх трьох років вона неодноразово зверталася до відповідача та Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації з листами та проханнями щодо отримання законного права користуватись цією квартирою замість померлого, але на всі листи та запити отримувала відписки щодо неможливості виправити дану ситуацію.
Зазначає, що такі відмови суперечать чинному законодавству, оскільки їй давно виповнилося 18 років, вона була членом сім'ї наймача, зареєстрована в квартирі, проживала та продовжує проживати в ній.
Вважає, що у зв'язку зі смертю наймача відповідач зобов'язаний внести зміни до договору найму і визнати її наймачем вказаної квартири.
З часу вселення вона постійно проживає і користується як член сім'ї житловим приміщенням, бере участь у витратах на комунальні послуги та користування приміщенням, виконує інші зобов'язання, що випливають з договору найму житлового приміщення. Іншого житла не має.
Зазначені обставини підтверджуються рахунками про сплату комунальних послуг з урахуванням всіх зареєстрованих членів сім'ї.
Вважає, що її право власності є порушеним та підлягає захисту.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявою від 20 червня 2019 року також просять визнати за ними право користування спірним жилим приміщенням.
Ухвалою суду від 10 липня 2019 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.
30 липня 2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача, в яким останній заперечує проти позову.
Зазначає, що квартира АДРЕСА_1 , в якій проживають позивачі, відповідно до пункту 3 наказу Державного підприємства по утриманню житла Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва № 5 від 11 січня 1999 року є службовим жилим приміщенням.
На даний час існує виробнича необхідність у використанні вищевказаної квартири саме як службового жилого приміщення.
Зазначає, що укласти договір найму житлового приміщення не є можливим, зважаючи на статус квартири.
Вважає також, що у позивачів уже наявне право користування квартирою, таке право підприємством не заперечується і додаткового вирішення не потребує.
КП »Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського р-ну м. Києва» не ставить питання про позбавлення позивачів права користування вказаною квартирою та їх виселення з неї, а тому вважає, що предмет спору відсутній.
Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем, житлово - експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством,установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Частинами 1, 2 ст. 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову повідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.
Судом встановлено, що 6 березня 1990 року Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Києва ОСОБА_4 . - чоловікові та батькові позивачів був виданий Ордер № 703 на право зайняття службового житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 родиною у складі 3 осіб.
Розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва № 1918 від 24 грудня 1998 року « Про прийняття на баланс Держпідприємства по утриманню житла будинків ВО »Київприлад» квартира АДРЕСА_1 , як службова, була прийнята на баланс Державного підприємства по утриманню житла Жовтневого району м. Києва.
На підставі даного Розпорядження Розпорядженням № 5 від 11 січня 1999 року будинок АДРЕСА_2 був прийнятий на баланс Державного підприємства по утриманню житла Жовтневого району м. Києва.
Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 16 квітня 2015 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
/ а.с.18 - 19; 76 - 81 /
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Тобто, виходячи з принципу рівності прав та обов'язків наймача та членів його сім'ї, закріпленого в ст.64 ЖК України, члени сім'ї заміщують наймача в договірних правовідносинах найму.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року » Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" / з відповідними змінами / предметом доказування у справах про визнання права користування приміщенням, зміну, розірвання договору найму є:
- укладення наймачем договору найму жилого приміщення;
- вселення позивача у спірне приміщення у встановленому порядку і фактичне проживання в ньому;
- коло осіб, які володіють самостійним правом користування спірним приміщенням на момент вселення, їх згода на вселення;
- умови та порядок вселення позивача, користування ним спірним приміщенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Згідно з п.2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РС, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №37 від 4 лютого 1988 року службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин
повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).
Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.
В п.п.2 п.6 Положення зазнаечно, що виключення жилого приміщення з числа службових провадиться рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Згідно зі ст. 103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця.
Як зазначено вище, спірна квартира є службовою, надавалася померлому ОСОБА_3 , який працював двірником ВО'Київприлад», як службове жиле приміщення, переведена в число службових рішенням №143 від 10 квітня 1989 року.
З матеріалів справи вбачається і підтверджується відзивом відповідача на позов, який у цій частині не спростовувався позивачами, квартира з числа службових не виключалася і на даний час має статус службової.
З матеріалів справи також не вбачається, що позивач перебуває в трудових відносинах з відповідачем і відноситься до категорії осіб, яким може бути надано службове житло.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, цивільне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, що в зв'язку з неправомірними діями або бездіяльністю порушуються права особи, яка звернулася до суду за захистом.
Під способами захисту цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Розкриваючи зміст свободи договору у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).
За таких обставин та з урахуванням викладеного вище суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині вимог позивача ОСОБА_1 .
Щодо решти вимог позивачів про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.
Статтею 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України гарантовано право громадянина на житло.
Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до ч.2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного права з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщення, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі зареєстровані та проживають в спірній квартирі.
/ а.с.12 - 16; 42 - 44; 49 - 52 /
Таким чином, позивачі набули право користування спірним жилим приміщенням у силу закону включенням їх у ордер на право зайняття жилого приміщення та реєстрації в ньому.
З матеріалів справи вбачається і даних обставин позивачі не спростовують, їх право користування спірною квартирою відповідачем не порушується.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підста вдля задоволення вимог позивачів і в цій частині.
Керуючись ст. ст. 61, 64, 65, 103, 106, 118 ЖК України, ст. ст. 4, 5,12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» про визнання наймачем, зобов'язання укласти договір найму та визнання права користування житловим приміщенням відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолятивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.А. Шереметьєва