Справа №752/8785/18
Провадження № 2/752/1614/19
Іменем України
19.06.2019 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Петрова Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа; Київська міська рада, Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визначення частки в майні та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що становить 1/3 частина в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину зазначеної квартири після смерті ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що16. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача - ОСОБА_3 .
Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входила частина АДРЕСА_1 .
Позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 і звернулась до Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом.
У видачі Свідоцтва їй було відмовлено, оскільки ОСОБА_3 володів квартирою на праві спільної сумісної власності і його частка не була визначена за життя.
Оскільки у інший спосіб позивач позбавлена можливості визначити розмір частки у спільному майні, що належала її чоловіку, остання просить на підставі ст.370 ЦК України визначити частку ОСОБА_3 у спільному майні та визнати за нею право власності на зазначену частку в порядку спадкування за законом.
Відповідач подала заяву про визнання позовних вимог та просила розглядати справу у її відсутність.
Третьою особою - Київською міською радою подані письмові пояснення до суду, відповідно до яких просить розглядати справу у відсутність представника територіальної громади та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Третьою особою - Головним територіальним управлінням юстиції у м.Києві подані письмові пояснення з приводу заявлених вимог відповідно до яких просить розглядати справу у відсутність представника Управління та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач та її представник подали заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідачем та третіми особами подані заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м.Києві,про що складено актовий запис 12942.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина до складу якої входило нерухоме майно.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності без визначення часток кожного, належала квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В силу положень ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст..1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
В силу положень ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з ст.1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеною після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулась до Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка.
Крім того, донька померлого, ОСОБА_2 , звернулась з заявою відповідно до якої відмовилась від прийняття спадщини.
Тобто, позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3
21.02.2018 р. державний нотаріус Першої Київської державної нотаріальної контори Губко Ю.В. відмовила позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку з неможливістю визначити частку померлого ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відмова у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом порушує права позивача на оформлення своїх спадкових прав і здійснення відповідної реєстрації цього права у визначений чинним законодавством спосіб.
Відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (ст.370 ЦК України).
Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Враховуючи положення ст.370 ЦК України, суд приходить до висновку, що частка ОСОБА_3 у спіьній сумісній власності на АДРЕСА_1 становила 1/3 частина.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа; Київська міська рада, Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визначення частки в майні та визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 1/3 частка в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя