Ухвала
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 756/10945/18
провадження № 51-4257 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року,
встановив:
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у провадженні № 51-4257 км 19 справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_1 . До складу колегії входять судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зазначену справу було витребувано ухвалою судді Верховного Суду ОСОБА_1 від 30 серпня 2019 року (справа № 756/10945/18, провадження № 51-4257 ск 19) за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, постановлені за результатами розгляду заяви ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року стосовно нього.
Під час вивчення справи з метою її підготовки до розгляду було встановлено, що вищевказаний вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_5 був предметом перегляду в касаційному порядку колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України під головуванням судді ОСОБА_1 , за результатами якого ухвалою від 07 вересня 2010 року касаційне подання прокурора залишено без задоволення, касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 задоволено частково, вирок Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 змінено та пом'якшено їм покарання, в решті - залишено без зміни.
Згідно з ч. 4 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.
Ухвала Верховного Суду України від 07 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_5 , постановлена під головуванням судді ОСОБА_1 , не скасована, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 76 КПК України не перешкоджає її участі у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .
Однак, як убачається зі змісту зазначеної ухвали, у ній колегією суддів Верховного Суду України зроблено висновок про відсутність підстав сумніватися у доведеності винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який їх засуджено вироком Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року.
Натомість, у касаційній скарзі ОСОБА_5 вказує на існування нововиявлених обставин, які свідчать про недопустимість доказів у кримінальному провадженні стосовно нього, та, на його переконання, не були відомі Верховному Суду України на момент розгляду його касаційної скарги, через що не отримали відповідної оцінки касаційного суду. Водночас, оскаржувані ОСОБА_5 ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року та ухвала Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року містять протилежні висновки, на підставі яких суди вважали, що підстави для перегляду вироку стосовно ОСОБА_5 за нововиявленими обставинами відсутні.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
У рішенні від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України» (Заява № 4785/02) Європейський суд з прав людини, констатуючи порушення Україною п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод щодо незабезпечення безсторонності суду, зазначив, що наявність безсторонності має визначатися за допомогою як суб'єктивного, так і об'єктивного критеріїв, і якщо за першим оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, то відповідно до другого визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У цій справі суд, не встановивши існування ознак, які вказують на прояв особистої упередженості з боку судді, який розглядав справу заявників, дійшов висновку, що суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм, оскільки, повертаючи справу на додаткове розслідування, суд вдався до формулювань, які могли викликати обґрунтовані побоювання, що у судді уже сформувалася думка про вину заявників і що це може позначитися на його безсторонності в разі повторного направлення йому матеріалів цієї справи для розгляду.
Крім того, 12 грудня 2019 року на адресу Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_5 , в якому він, посилаючись на ст. 76 КПК України щодо недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні, просить вирішити питання щодо подальшого розгляду справи стосовно нього головуючим суддею ОСОБА_1 з огляду на те, що під її головуванням було постановлено ухвалу Верховного Суду України від 07 вересня 2010 року.
У зв'язку з наведеними обставинами, з метою усунення об'єктивних сумнівів у небезсторонності судді ОСОБА_1 нею заявлено самовідвід.
Заслухавши суддю-доповідача, думку ОСОБА_5 , який у вирішенні зазначеного питання покладався на розсуд суду, прокурора ОСОБА_6 про наявність підстав для задоволення заявленого суддею ОСОБА_1 самовідводу, Суд вважає, що заява судді ОСОБА_1 про самовідвід є обґрунтованою та має бути задоволена, а кримінальне провадження підлягає передачі для здійснення автоматизованого розподілу відповідно до ст. 35 КПК України.
Керуючись ст. ст. 35, 75, 80, 81 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
постановив:
Задовольнити заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід у кримінальному провадженні за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 .
Кримінальне провадження № 51-4257 км 19 передати для здійснення автоматизованого розподілу відповідно до ст. 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3