Справа №376/2204/19 Слідчий суддя: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/652/2020 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.ст.176, 183 КПК України
08 січня 2020 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
із участю
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року, якою продовжено
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Києва, з неповною загальною середньою освітою, не одруженому, не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому: вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2017 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян; вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.10.2017 року за ч.1 ст.162, ч.1 ст.289 КК України із застосуванням ст.70 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, згідно п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено від відбування покарання; вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.04.2018 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.289 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, уродженцю с. Капустинці Володарського району Київської області, з неповною загальною середньою освітою, не одруженому, не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому: вироком Сквирського районного суду Київської області від 11.07.2018 року за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25 січня 2020 року.
Вказане рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що із урахуванням тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання їх винуватими, враховуючи що обвинувачені раніше судимі ( ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий та ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину вчиненого під час визначеного судом іспитового строку за попереднім вироком), а також враховуючи, що ризики зазначені в ухвалі суду про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінились та стороною захисту не надано будь-яких переконливих доказів про наявність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного під час досудового розслідування строком на шістдесят днів.
Не погоджуючись із ухвалою районного суду захисником ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу.
Захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 27.11.2019 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що висновки суду першої інстанції є надуманими та не відповідають дійсності. Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою суд першої інстанції не врахував ні думку потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які в заявах просили обрати обвинуваченим запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, ні фактичних обставин справи. Даний запобіжний захід, на думку захисника, є занадто суворим. Крім того, на думку захисника, є достатньо підстав застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. В ході розгляду клопотання прокурором не доведено того, що тільки запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти ризикам. Обвинувачені не мають на меті уникати кримінальної відповідальності, як доказ вони відшкодували майнову шкоду. Вони мають постійне місце проживання та характеризуються позитивно. ОСОБА_7 разом з батьками утримує підсобне господарство, має стабільний дохід. ОСОБА_8 має травматичне пошкодження та потребує лікування.
В судове засідання захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 не з'явилась та надіслала заяву, в якій просила провести розгляд кримінального провадження за її відсутності та наполягала на задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили провести апеляційний розгляд за відсутності захисника, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржуване рішення обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів провадження вбачається, що на розгляді Сквирського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.289 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 27.11.2019 року продовжено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.01.2020 року включно.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст.55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
ЄСПЛ у своєму рішенні від 04.12.1995 у справі «Bellet v. France» зазначив, що ст.6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КПК України).
У Рішенні Конституційного Суду України №4-р/2019 від 13.06.2019 (справа №3-208/2018(2402/18) зазначено, що положення ч.2 ст.392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Зобов'язано Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене ч.2 ст.392 КПК України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Чинним КПК України не передбачено процедуру апеляційного оскарження такої категорії ухвал. Згідно з ч.6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
За таких обставин захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 має право на оскарження ухвали Сквирського районного суду Київської області від 27.11.2019 року, і її апеляційна скарга підлягає розгляду.
Проте, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, оскільки воно знаходиться на розгляді по суті в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Як вбачається зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Положеннями ч.3 ст.331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Перевіряючи відповідно до ст.331 КПК України підстави доцільності продовження строків тримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою, не вирішуючи наперед питання доведеності вини обвинуваченого, районний суд врахував обґрунтованість підозри та вагомість наявних доказів про вчинення останніми умисного, тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, інформацію про особу обвинувачених, зокрема те, що обвинувачені раніше судимі за вчинення злочинів проти власності, однак належних висновків для себе не зробили, продовжують злочинну діяльність та офіційно не працевлаштовані. Вказані обставини в сукупності свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що обвинувачені можуть вчинити інші кримінальні правопорушення та правильно прийшов до переконання, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, у змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
На думку колегії суддів, районний суд дійшов належного висновку про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам переховування від суду, вчинення іншого злочину, незаконного впливу на потерпілого та свідків, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Доводів на спростування вищевказаних висновків суду першої інстанції обвинуваченими та їх захисником не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст.ст.7, 9, 176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року, якою продовжено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 25 січня 2020 року, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий :
Судді :