08 січня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3284/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 04.11.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 26.07.2019 №03-06/672, у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до заяви (клопотання) від 19.06.2019;
- зобов'язати відповідача надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до заяви (клопотання) від 19.06.2019 та доданих до неї документів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких, у тому числі, відносяться несільськогосподарські угіддя. При цьому, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність має бути мотивована та відповідати положенням статті 118 Земельного кодексу України. Однак, незважаючи на наведене, відповідач вказані вимоги чинного законодавства не виконав.
Ухвалою судді від 12.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надіслав. У свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково, з урахуванням таких обставин.
Судом встановлено, що 21.12.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідно до наказу від 21.12.2018 №25-10013/14-18-сг, були передані із державної власності у комунальну власність Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області земельні ділянки за межами Іваницької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, про що складено акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21.12.2018 (а.с. 17-42).
На підставі статей 116, 118 Земельного кодексу України ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 19.06.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, із земель комунальної власності на території Іваницького старостату Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства. До заяви позивачем було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 43-44).
Листом від 26.07.2019 за №03-06/672 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні вказаного дозволу, мотивуючи тим, що земельні ділянка площею 14,05 га була надана у довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерського) господарства громадянці ОСОБА_2 на підставі рішення Районної Ради народних депутатів Ічнянського району Чернігівської області Української РСР від 29.10.1995. На підставі вищевказаного рішення виданий Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №34. На сьогоднішній день акт не скасовувався (а.с. 53).
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин другої та третьої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з положеннями статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до частин другої та третьої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передає у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічні підстави для відмови у наданні вищевказаного дозволу закріплені у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України
Виходячи с аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 19.06.2019 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, на території Іваницького старостату Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 43-44).
Листом від 26.07.2019 за №03-06/672 відповідач відмовив у наданні позивачу вказаного дозволу, оскільки земельна ділянка площею 14,05 га була надана у довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерського) господарства громадянці ОСОБА_2 на підставі рішення Районної Ради народних депутатів Ічнянського району Чернігівської області Української РСР від 29.10.1995 (а.с. 53).
Разом з тим, суд звертає увагу, що лист Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області від 26.07.2019 №03-06/672 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, оскільки не містить визначених Земельним кодексом України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні.
Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Таким чином, розгляд заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинно відбуватись на пленарному засіданні відповідної ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, передбачений законодавством. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Парафіївською селищною радою Ічнянського району Чернігівської області за поданою 19.06.2019 ОСОБА_1 заявою на пленарному засіданні не приймалось.
При вказаних обставинах, така бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за формою, не встановленою законом, не може вважатись «відмовою» у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у неприйнятті у встановленому законодавством порядку рішення за заявою ОСОБА_1 від 19.06.2019 про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, на території Іваницького старостату Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області.
При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у зв'язку з наданням її у довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерського) господарства громадянці ОСОБА_2 . Разом з тим, на вимогу суду, відповідачем не було надано будь-якого належного та достовірного доказу вищевказаних обставин. У свою чергу, згідно наданого ОСОБА_1 . Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, спірна земельна ділянка віднесена до земель запасу, тобто не надана у власність або користування громадянам чи юридичним особам (а.с. 48-52). Аналогічна інформація про право власності відображена і у Державному земельному кадастрі (а.с. 56).
Що стосується позовних вимог про зобов'язання Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідно до заяви (клопотання) від 19.06.2019, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що Парафіївською селищною радою Ічнянського району Чернігівської області не прийнято жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.06.2019, а лише направлено лист 26.07.2019 №03-06/672, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Тобто, відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 118 Земельного кодексу України рішень.
Разом з тим, надання дозволу на розробку проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Надання такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, та розгляд заяви позивача від 19.06.2019 передбачає з'ясування обставин чи виконано ОСОБА_1 усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2019 та вирішити питання про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Іваницького старостату Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із наведеним, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області на користь позивача витрати з судового збору в сумі 768,40 грн. Доказів понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн. суду надано не було, у зв'язку із чим останні не можуть бути відшкодовані за рахунок коштів відповідача.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області щодо неприйняття мотивованого рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.06.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, на території Іваницького старостату Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області.
Зобов'язати Парафіївську селищну раду Ічнянського району Чернігівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2019 та вирішити питання про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Іваницького старостату Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 08 січня 2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Парафіївська селищна рада Ічнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412521, вул. Тараса Шевченка, буд. 95, смт. Парафіївка, Ічнянський район, Чернігівська область, 16730).
Суддя С.В. Бородавкіна