Провадження № 1-кс/742/43/20
Єдиний унікальний № 742/16/20
09 січня 2020 року м. Прилуки
Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 розглянувши заяву слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_2 , про самовідвід у кримінальному провадженні за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Прилуцької місцевої прокуратури, що полягає у невнесенні відомостей в ЄРДР,-
встановив:
09 січня 2020 року до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Прилуцької місцевої прокуратури, що полягає у невнесенні відомостей в ЄРДР.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 09.01.2020 року справу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_2 .
09 січня 2020 року слідчим суддею ОСОБА_2 подано заяву про самовідвід у вищевказаному кримінальному провадженні, яку аргументував тим, що ОСОБА_3 виявляє недовіру щодо винесеної слідчим суддею ОСОБА_2 ухвали від 02 січня 2020 року за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Прилуцької місцевої прокуратури, що полягає у невнесенні відомостей в ЄРДР, якою відмовлено ОСОБА_3 у відкритті провадження, у зв'язку з чим можуть виникнути підстави, що ним може бути прийняте упереджене та необ'єктивне судове рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.01.2020 року слідчому судді ОСОБА_1 розподілено для розгляду вищевказану заяву про самовідвід слідчого судді ОСОБА_2 .
Відповідно до п.4 ст.75 КПК України, слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Визначаючи, чи є суд незалежним, ЄСПЛ звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд ЄСПЛ іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очалан проти Туреччини»). ЄСПЛ застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»).
Виходячи з вищевикладеного вважаю, що в заяві слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_2 зазначені обставини на які суддя ОСОБА_2 посилається, як на підставу самовідводу, можуть викликати сумнів у учасників провадження щодо неупередженості слідчого судді .
Крім того слід зазначити, що аналіз нормами КПК України свідчить про те, що дані норми покладають на слідчого суддю, суд обов'язок, в разі наявності підстав, заявити самовідвід та на переконання суду, під час вирішення питання про самовідвід слідчому судді, суду від розгляду справи, суд, який розглядає дану заяву, не наділений повноваженнями перевіряти обґрунтованість такого самовідводу.
За таких обставин, заява про самовідвід судді підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.35,75,80-82 КПК України, суддя
Задовольнити заяву про самовідвід судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Прилуцької місцевої прокуратури, що полягає у невнесенні відомостей в ЄРДР.
Справу передати до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Суддя ОСОБА_1