КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/1811/15-ц
Провадження № 6/552/17/20
09.01.2020 Київський районний суд м. Полтави в складі:
Головуючого судді -Турченко Т.В.
При секретарі- Силка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, -
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Київського районного суду м.Полтави із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов'язання вчинити дії. Посилались на те, що рішенням Київського районного суду м.Полтави від 11.06.2015року стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ «Креді Агріколь Банк» кошти по договору № 5621/370-13 від 19.03.2013 року в сумі 16 275,00 доларів США та договором №331832/191006/1-14 від 29.03.2014 року в розмірі 8 325, 00 доларів США, а всього 24 600, 00 доларів США. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_2 відкритий в ПАТ «Креді Агріколь Банк» кошти по договору № 331832/36174/36174/370-14 від 17.03.2014 в сумі 16 275,00 доларів США та по договору №331832/190985/1-14 від 29.09.2014 в сумі 8 089,00 доларів США, а всього 24 364, 00 доларів США. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 3 654 грн.Просили визнати поважною причину пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання та поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
В судове засідання сторони не з'явилися, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку ( ч.3 ст. 433 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Полтави від 11.06.2015року стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ «Креді Агріколь Банк» кошти по договору № 5621/370-13 від 19.03.2013 року в сумі 16 275,00 доларів США та договором №331832/191006/1-14 від 29.03.2014 року в розмірі 8 325, 00 доларів США, а всього 24 600, 00 доларів США. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_2 відкритий в ПАТ «Креді Агріколь Банк» кошти по договору № 331832/36174/36174/370-14 від 17.03.2014 в сумі 16 275,00 доларів США та по договору №331832/190985/1-14 від 29.09.2014 в сумі 8 089,00 доларів США, а всього 24 364, 00 доларів США. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 3 654 грн.
25 вересня 2015 року за заявами ОСОБА_1 ОСОБА_2 , Київським районним судом м. Полтави було видано виконавчі листи №552/1811/15-ц.
Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла момент вступу рішення в законну силу) встановлено строк пред'явлення виконавчі документів протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили- закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
19 жовтня 2015 року виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Нідзельською А.В. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про
запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно.
19 жовтня 2015 року виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Нідзельською А.В. було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №49046977 за виконавчим документом №552/1811/15-ц про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 24 600 дол. США.
19 жовтня 2015 року виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Нідзельською А.В. було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №49046975 за виконавчим документом №552/1811/15-ц про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 24 364 дол. США.
Виконавчі провадження були зупинені до закінчення строку дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року №98 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
29 грудня 2015 року виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Нідзельською А.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49046977 за виконавчим документом №552/1811/15-ц про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 24 600 дол. США.
29 грудня 2015 року виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Нідзельською А.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49046975 за виконавчим документом №552/1811/15-ц про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 24 364 дол. США.
В зв'язку з закінченням виконавчих проваджень ВП №49046977 та ВП №49046975 Еиконавчі листи №552/1811/15-ц видані на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були повернуті.
Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Суд вважає, що причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважними та приходить до висновку про його поновлення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 28 грудня 2015 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб),
уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 28 грудня 2015 року) у разі повернення виконавчого документа стягувану у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Враховуючи вказані норми законодавства, з урахуванням того, що виконавчі листи було повернуто, строк пред'явлення виконавчих листів №552/1811/15-ц виданих на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплинув 29 грудня 2016 року.
Статтею 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений СТРОК може бути поновлено.
В строк передбачений Законом України «Про виконавче провадження» (в редакц; від 28 грудня 2015 року) для пред'явлення виконавчого документу до виконання. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були позбавлені можливості повторно скористатися своїм законним правом на пред'явлення виконавчого листа до виконання з огляду на наступне.
Як вже зазначалось з період ухвалення постанови про відкриття виконавча проваджень ВП №49046977 та ВП №49046975 в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» булс введено тимчасову адміністрацію, а в подальшому розпочато процедуру ліквідації.
Згідно п. 3-1, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», (в редакц від 28 грудня 2015 року) виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняттю Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії т= ліквідацію банку-боржника.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служб**, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з д*- = його пред'явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликана банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Враховуючи вище вказані норми закону, Заявники були позбавлен можливості повторно пред'явити виконавчі листи №552/1811/15-ц пре стягнення заборгованості з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до виконання під ча: тимчасової адміністрації та ліквідації, оскільки нормами чинного законодавстві України було передбачено, що виконавчі провадження щодо такого банку зупиняються.
06 листопада 2019 року в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у справі №761/14537/15-ц за скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета О. В., заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», суд прийшов до наступних висновків: «Установлено, що спір у справі виник з приводу виконання судового рішення, яке набуло законної сили на стадії ліквідації банку (боржника у виконавчому провадженні).
Зокрема предметом спору є застосування положень пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 4 частини четвертої статті 4 вказаного Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без ПРИЙНЯТТЯ ДО виконання ПРОТЯГОМ ТРЬОХ робочих днів з дня його пред'явлення, якщо НБУ прийнято рішення ПРО відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боожника.
Скарга на дії державного виконавця у цій справі обґрунтована тим, шо остаточне судове рішення набрало законної сили, тому повернення без виконання виконавчого документа стягувачу на підставі ПУНКТУ 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є порушенням його права на ДОСТУП ПО СУЛУ (статті б Конвенції) та права на мирне володіння майном (стаття 1 Першого ПРОТОКОЛУ Конвенції),
Суди встановили, що постановою Правління НБУ від 17 вересня 2015 року № 612 відповідно до пункту 2 частини першої статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнано неплатоспроможним.
На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зід 17 вересня 2015 № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» в АТ Банк «Фінанси та Кредит» було запроваджено тимчасову адміністрацію.
Постановою Правління НБУ від 17 грудня 2015 року № 898 відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківську ліцензію АТ «Банк «Фінанси -а Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку. Відповідно до Постанови виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури - квідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» зід 18 грудня 2015 року № 230 розпочато процедуру ліквідації банку строком з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування зкладів фізичних осіб від 27 листопада 2017 року № 5175 строк здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» продовжено на два роки по 17 грудня 2019 року включно.
Відмовляючи в задоволенні вимог скарги про визнання неправомірним та скасування рішення державного виконавця у формі повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа та зобов'язання державного виконавця прийняти до виконання виконавчий лист, відкрити виконавче провадження та зчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі та інші дії, спрямовані на сзоєчасне і в повному обсязі виконання рішення суду, суди виходили з того, що на момент -одання виконавчого листа до виконання у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» здійснювалася процедура ліквідації банку-боржника.
Відповідно до статті б Конвенції кожен має право на справедливий і публічний созгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов 'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем країни. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний суд України, беручи по уваги статті 3. 8. частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов ' язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного суду України від 15 травня 2019 РОКУ № 2-рп(ІІ)/2019).
Конституційний суд України у зазначеному Рішенні також наголошує, ще визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державок позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуване нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набра.гш законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцево-, самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановле- міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Рад: України, - / за її межами.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльніс державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примус: виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (держав- виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правові статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заход і щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусове - виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирг способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповід¬
практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v UKRAINE № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Відповідно до статей 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов' язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення ЄСПЛ у справі «Артіко проти Італії»). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.
При цьому в рішенні ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» суд наголошує, що пункт 1 статті б Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право па доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, шоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін було б незрозуміло, якби стаття б детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю б як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договорні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті б виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення справі «Горнсбі проти Гоеції» від 19 березня 1997 року).
У справі «Войтенко проти України» суд знову повторює, що ефективний поступ до суду включає право на те. шоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті б Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу тез іидісаіа, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципем жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду винесення нового рішення у справі.
Суд приходить до висновку, що заявники вчинили всі залежні від них дії для виконання рішення суду у справі №552/1811/15-ц, разом з тим, органами державної влади їх було позбавлено можливості в повній мірі реалізувати своє законне право на виконання рішення.
Не з вини заявників, останні не змогли реалізувати право на повторне пред'явлення виконавчого листа до виконання, саме в зв'язку з наявністю прогалин в національному законодавстві України та незахищеністю населення оргвнами державної влади, заявники втратили можливісті повторно звернутись до виконавчих оргінів, з заявою про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, в зв'язку з відсутністю у заявників можливості виконання рішення суду порушується її конституційне право мирно володіти своїм майном.
Ст. 8 Конституції України закріплює норми про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Керуючись ст.433 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання задовольнити.
Визнати поважною причину пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на пред'явлення виконавчих листів до виконання за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11.06.2015 року у справі №552/1811/15-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м.Полтави протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Турченко Т.В.