Справа № 526/2556/19
Провадження № 3/526/23/2020
03 січня 2020 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Максименко Л.В., розглянувши адміністративну справу з участю законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 , яка надійшла від відділу Липоводолинського Відділення поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торез Донецької області, громадянина України, освіта неповна середня, неодружений, не працює, навчається Синівське ПАЛ - І курс, проживає АДРЕСА_1 ід. код не встановлений,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення складеного начальником СРПП № 2 Л.Долинського ВП майором поліції Сідуновим В.В. від 07.11.2019, ОСОБА_2 07 листопада 2019 року о 21 год. 30 хв. в с. Лучка по вул. Покровській керував мопедом «Альфа» без н/з з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова, почервоніння очей), проведенням на місці зупинки тестування на алкоголь приладом ALCOTEST 6820 - ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив суду, що напередодні вжив невелику кількість пива, після чого їхав на мопеді та був зупинений працівниками поліції, які освідували його на предмет вживання алкоголю. Тест дав позитивний результат. При цьому як при освідуванні, так і при складанні протоколу ні батьків, ні захисника не було. Він просив викликати матір, але на його прохання ніхто не реагував. Вважає, що його права були порушені, так як він не мав захисту під час дій працівників поліції та при складанні протоколу.
Законний представник неповнолітнього - мати - ОСОБА_1 пояснила суду, що вона дозволяє сину їздити мопедом,який залишився від діда, на навчання в ОСОБА_3 ОСОБА_4 7 листопада син, повернувшись додому , повідомив, що його зупинили працівники поліції та склали протокол. При цьому її ніхто не повідомив про те, що син затриманий та відносно нього проводяться правові процедури. Вважає, що дії працівників поліції порушили права сина, так як він є неповнолітнім.
Заслухавши ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно положень КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів по справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного сп'яніння.
В даному випадку особа, яка притягується до кримінальної відповідальності є неповнолітнім.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Діючий КУпАП не містить спеціальної норми провадження у справах щодо неповнолітніх, тому з метою додержання принципів законності та об'єктивності, вважаю необхідним застосувати принцип аналогії найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права, яка визначає особливості провадження у справах щодо неповнолітніх, та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, зокрема, Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.89, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.85 («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.
Стаття 3 Конвенції про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст. 40 Конвенції про права дитини Держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.
2. 3 цією метою і беручи до уваги відповідні положення міжнародних документів, Держави-учасниці, зокрема, забезпечують, щоб:
а) жодна дитина не вважалася порушником кримінального законодавства, не була звинувачена та визнана винною в його порушенні через дію чи бездіяльність, які не були заборонені національним і міжнародним правом на час їх здійснення;
b) кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні такі гарантії:
i) презумпцію невинності, поки її вина не буде доведена згідно із законом;
ii) негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту;
iii) невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів;
iv) свобода від примусу щодо даваних свідчень чи визнання вини; вивчення показань свідків звинувачення або самостійно, або за допомогою інших осіб та забезпечення рівноправної участі свідків захисту та вивчення їх свідчень;
v) якщо вважається, що дитина порушила кримінальне законодавство, повторний розгляд вищим компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом згідно із законом відповідного рішення та будь-яких вжитих у цьому зв'язку заходів;
vi) безплатна допомога перекладача, якщо дитина не розуміє використовуваної мови чи не розмовляє нею;
vii) повна повага її особистого життя на всіх стадіях розгляду.
3. Держави-учасниці прагнуть сприяти створенню законів, процедур, органів і установ, що мають безпосереднє відношення до дітей, які, як вважається, порушили кримінальне законодавство, звинувачуються чи визнаються винними в його порушенні, і зокрема:
а) встановленню мінімального віку, нижче якого діти вважаються нездатними порушити кримінальне законодавство;
b) у випадку необхідності і бажаності вжиттю заходів щодо поводження з такими дітьми без використання судового розгляду за умов повного додержання прав людини і правових гарантій.
4. Необхідна наявність таких різних заходів, як догляд, положення про опіку і нагляд, консультативні послуги, призначення випробного строку виховання, програми навчання і професійної підготовки, та інших форм догляду, що замінюють догляд в установах, з метою забезпечення такого поводження з дитиною, яке забезпечувало б її добробут і відповідало її становищу та характеру злочину.
Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.85 («Пекінські правила»), передбачають п. 7.1. Основні процесуальні гарантії, такі, як презумпція невинуватості, право бути повідомленим про пред'явлене звинувачення, право на відмову свідчити, право мати адвоката, право на присутність батьків або опікуна, право на очну ставку зі свідками і їх перехресний допит і право на апеляцію у вищестоящу інстанцію мають бути гарантовані на всіх етапах судового розгляду.
Разом з цим пунктом 6 визначено об'єм дискреційних повноважень органів, за яким: 6.1. Зважаючи на різні особливі потреби неповнолітніх, а також різноманіття наявних заходів, слід передбачити відповідний об'єм дискреційних повноважень на всіх етапах судового розгляду і на різних рівнях відправлення правосуддя відносно неповнолітніх, у тому числі при розслідуванні, розгляді справи в суді, винесенні судової ухвали і здійсненні контролю за виконанням судових рішень
6.2. В той же час слід докладати зусилля для забезпечення відповідної звітності на всіх етапах і рівнях при здійсненні будь-якої дискреційної правомочності. 6.3. Особи, що використовують дискреційні повноваження, повинні володіти відповідною кваліфікацією або підготовкою для їх розсудливого вживання відповідно до своїх функцій і повноваженнями.
Як встановлено в ході судового розгляду, при затриманні та складанні протоколу неповнолітньому ОСОБА_2 не були роз'яснено його права, в тому числі і право мати захисника. Даний факт підтверджується переглянутим в судовому засіданні відео. З переглянутого відео також вбачається, що права, надані особі ст. 268 КУпАП, а також ст. 63 Конституції України не роз'яснювались. Батьки неповнолітнього не були проінформовані про його затримання. Освідування на стан сп'яніння та складання протоколу проводилось без участі законного представника, що є істотним порушенням прав неповнолітнього і відповідних процесуальних норм.
В зв'язку з істотними порушеннями прав дитини, істотними порушеннями чинного процесуального та міжнародного законодавства при збиранні доказів, які підтверджують факт вчинення правопорушення, суд визнає недопустимими доказами протокол про адміністративне правопорушення серії БД №388839 від 07.11.1968 щодо ОСОБА_2 та висновком, виданим приладом Драгер. Звертаю увагу, що в протоколі вказано про тестування ОСОБА_2 на алкоголь приладом ALCOTEST 6820, проте до протоколу додана квитанція, видана приладом Драгер, що викликає сумніви у правильності застосування самого приладу.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, так як всі зібрані щодо нього докази про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є недопустимими.
Згідно ст.247 п.7 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що в діях ОСОБА_2 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, провадження по справі слід закрити.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
- закрити провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд.
Суддя Л. В. Максименко