Справа № 525/1544/19
Провадження №3/525/41/2020
09.01.2020 року Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Хоролець В.В., при секретері Хоменко М.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріал, який надійшов з Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
жителя
АДРЕСА_1 , не працює, ідентифікаційний
номер суду не відомий, контактний номер телефону не відомий, -
20 листопада 2019 року о 22 год. 30 хв. в сел. Велика Багачка по вул. Європейська, 4 Великобагачанського району Полтавської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-21061, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків. Отже, своїми діями водій ОСОБА_1 допустив порушення п.2.9 а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням сповіщений про день і час розгляду справи, судову повістку отримав 20.12.2019 року (а.с.14).
В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП при вищезазначених обставинах не визнав повністю і суду пояснив, що у вечірній час 19.11.2019 року за місцем свого проживання він випив близько 3 літрів пива, після чого цілий день 20.11.2019 року знаходився вдома і будь-якого спиртного не вживав. У вечірній час 20.11.2019 року він на автомобілі ВАЗ-21061 поїхав у справах в селище Велика Багачка та був зупинений працівниками поліції, які з незрозумілих йому причин запідозрили його у керування автомобілем у стані сп'яніння та запропонували йому продути пристрій алкотестер, який при продутті в присутності двох свідків показав результат 1,34 промілле. Вказав, що він вважає, що пристрій Драгер працював некоректно і показав невірні показники, оскільки він спиртного вдень 20.11.2019 року не вживав. Просив закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Не дивлячись на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 20.11.2019 року серії БР № 062156, в якому зазначені обставини керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані сп'яніння та вказано про те, що даний водій пройшов огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків (а.с.1); письмовими поясненнями громадян - свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які письмово підтвердили про те, що водій автомобіля ОСОБА_1 в їх присутності пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» результат якого після проходження огляду становив 1,34 % (а.с.а.с.2-3); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 368838 від 20.11.2019 року про те, що 20 листопада 2019 року о 22 год. 30 хв. в сел. Велика Багачка по вул. Європейська Полтавської області водій ОСОБА_1 поблизу заправки «Авіас» керував автомобілем ВАЗ-21061, д.н.з. НОМЕР_1 , в якого в темну пору доби не освітлювався задній номерний знак, що з відстані 20 м не дає чітко визначити написи даного номерного знака. Також при здійсненні маневру повороту праворуч не увімкнув світловий показник відповідного напрямку; при цьому, в даній постанові вказується саме про керування водієм ОСОБА_1 даним транспортним засобом (а.с.4)(сам ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що дану постанову він не оскаржував); результатом алкотестера «Драгер» до протоколу БР № 062156, складеного інспектором СРПП № 1 Фененком П.П., з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 20.11.2019 року пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння і його результат становить 1,34 % (а.с.5); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що відповідно до результатів огляду на стан сп'яніння на момент освідування ОСОБА_1 результат огляду на стан сп'яніння був 1,34 % (а.с.6); переглянутим в судовому засіданні ОСОБА_5 із відеозаписом порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , з якого вбачається, що 20.11. 2019 року о 22 год. 30 хв. в сел. Велика Багачка по вул. Європейська, 4 Великобагачанського району Полтавської області водій ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-21061, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, при цьому, на місці його зупинення в присутності двох свідків він згодився пройти тест на алкоголь на пристрої «Драгер», результат проходження тесту - 1,34 промілле (а.с.6 зворот).
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 278 КУпАП визначає умови підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно даної норми, орган, (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Норми статті 280 КУпАП визначають обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно роз'яснень, що викладені в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), при розгляді, зокрема, адміністративних справ даних категорій (зокрема, ч.1 ст.130 КУпАП) суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ч.7 ст.121 КУпАП та п.1.10 Правил дорожнього руху України.
Пунктом 1.10. Правил дорожнього руху визначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Крім цього, у даному пункті визначається поняття механічного транспортного засобу. Так, у розумінні п.1.10 ПДР України механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
У примітці до ч.7 ст.121 КУпАП вказується, що під транспортними засобами, зокрема, у частинах 1-4 ст.130 КУпАП слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Пленум Верховного Суду України в п.27 своєї Постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» також роз'яснив, що відповідальність за ст.130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Також, пункт 2.9 а ПДР України прямо та категорично забороняє керування транспортними засобами в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння.
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2 цієї Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови (п.2 цієї Інструкції). Отже, виходячи з викладеного, саме відповідний поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції, зокрема, і при зупинці транспортного засобу та в ході спілкування з водієм конкретного транспортного засобу, мав підстави вважати, що особа (водій) за певними вказаними в п.3 Інструкції ознаками перебуває у стані сп'яніння.
Відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров'я. Тобто, аналіз положень п.6 Інструкції містить можливість альтернативності огляду водія на стан сп'яніння і не визначає імперативність чи послідовність такого огляду, як наприклад, положення п.8 Інструкції, що лише у випадку ДТП регламентує обов'язковість проведення огляду на стан сп'яніння лише у закладі охорони здоров'я.
Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП встановлює юридичну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Суд при оцінці наявних у справі доказів враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Отже, аналіз положень п.2.5, п.2.9 а Правил дорожнього руху України в сукупності та в системному взаємозв'язку з пунктами 2,3,6,7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції свідчить про те, що в даній конкретній ситуації, яка склалася у вечірній час 20.11.2019 року в сел. Велика Багачка по вул. Європейська Полтавської області з участю водія автомобіля ВАЗ-21061, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відповідна уповноважена посадова особа Національної поліції (в даному випадку інспектор Великобагачанського ВП Фененко П.П.) мав право за відповідних виявлених ним ознак алкогольного сп'яніння водія запропонувати йому пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинення за допомогою приладу Драгер або у медичному закладі у встановленому порядку (що ним і було зроблено згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, який посвідчено відповідними написами, а також вбачається з переглянутого в судовому засіданні відеозапису), на що водій ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» в присутності двох свідків.
Отже, за сукупності вищевстановлених обставин суд приходить до висновку, що що водій ОСОБА_1 о 22 год. 30 хв. 20 листопада 2019 року в сел. Велика Багачка Полтавської області під час керування транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-21061, д.н.з. НОМЕР_1 та допустив порушення п.2.9 а Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд не може погодитися з доводами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про те, що нібито пристрій алкотестер «Драгер» показав недостовірні дані, оскільки будь-яких належних доказів про це ОСОБА_1 суду не надавалося. Такі посилання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з огляду на сукупність досліджених матеріалів справи та переглянутого відеозапису, суд оцінює як спосіб його захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння за обставин, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Обираючи вид стягнення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності суддя обставиною, що пом'якшує його відповідальність вважає вчинення правопорушення вперше.
Обставин, що обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 суддя не вбачає.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинили адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
За загальними правилами ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням суті та характеру вчиненого ОСОБА_1 грубого адміністративного правопорушення у сфері транспорту, того, що раніше він до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, наявності обставини, що пом'якшує його відповідальність, з метою запобіганню вчинення ним нових правопорушень у сфері транспорту, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, що передбачений санкцією ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, суд враховує, що згідно юридичної структури видів адміністративних стягнень, передбачених ст.24 КУпАП, штраф за своєю юридичною суттю, є одним із найменш суворіших видів адміністративних стягнень, що передбачені даною статтею КУпАП, а також встановлений санкцією ч.1 ст.130 КУпАП як безальтернативний і єдиноможливий (згідно логіки законодавця). При цьому, враховуючи положення ч.1 ст.130 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення застосовує до винної особи разом із штрафом позбавлення права керування транспортними засобами, що також визначене законодавцем як безальтернативне у санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення. Враховуючи цю норму законодавства та виходячи з положень ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у даній справі про адміністративне правопорушення в сумі 384 грн. 20 коп. (враховуючи, що справа надійшла до розгляду у 2019 році в час, коли діяли ставки судового збору за 2019 рік) належить стягнути з ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.61 Конституції України, ст.ст.9,23,27,33,40-1,ч.1 ст.130, ст.ст.251,252,280,283,284,289,294 КУпАП, п.1.10, 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», роз'ясненнями, що викладені в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накласти на нього стягнення у виді штрафу в сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.В. Хоролець