Справа № 750/8032/19
Провадження № 2/750/43/20
09 січня 2020 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого судді Требух Н.В.,
за участі секретаря Будаш М.В.,
справа № 750/8032/19
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
за участі: сторони не з'явились, -
встановив:
17.07.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про позбавлення її батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та просить стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дочки в розмірі ј частини всіх видів заробітку доходу щомісяця. Позов мотивував тим, що дитина мешкає окремо, мати не цікавиться розвитком дитини, не займається вихованням, матеріально не утримує.
У судове засідання позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено наступне.
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На даний час дитина проживає разом з батьком і знаходиться на його повному утриманні.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України №3 в Постанові „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав ( тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін. ), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у місті Чернігові ради №338 від 23.12.2019 року, є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, орган опіки та піклування встановив, що вихованням та матеріальним утриманням в повному обсязі дитини займається батько дитини, мати вихованням не займається, її життям не цікавиться.
Згідно з норми ст. 164 СК України, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. При цьому ухилення від виховання дитини є лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дитини.
За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Стаття 27 Конвенції Про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст..180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст..181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Як зазначено у ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст.183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Враховуючи, що батьки повинні утримувати неповнолітніх дітей, ненадання відповідачем відзиву, суд вважає за необхідне стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання їх неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, до досягнення нею повноліття.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, ст. 164 Сімейного кодексу України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 паспорт серії НОМЕР_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця до повноліття дитини, але не менше мінімального розміру аліментів для дитини відповідного віку, встановленого законодавством, починаючи з 17.07.2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.
Суддя Н.В.Требух