вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4883/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення збитків у розмірі 180 600,00 грн.
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання: Чернявська Е.О.
Представники:
Від позивача: Пилипчук С.В., юрисконсульт
Від відповідача: Колоколов А.Є., юрисконсульт структурного підрозділу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки у розмірі 180 600,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору ПР/М-15103/НЮі від 09.11.2015 про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування. У квітні та травні 2019 року АТ "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача. Прямуючи до пункту призначення, у період знаходження вагонів на відповідальності відповідача, вагони були пошкоджені та відчеплені із зазначенням причини відчеплення - розукомплектація деталей, про що були складені акти загальної форми ГУ-23 та повідомлення про ремонт форми ВУ-23М. У відповідності до повідомлень вагони були прийняті структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії АТ "Укрзалізниця" для проведення ремонту та технічного огляду, після виконання поточного ремонту вагонів було складено Акт встановлення та Акт виконаних робіт.
На підставі Актів виконаних робіт ТОВ "Металургтранс" прийняло відремонтовані вагони та оплатило поточний ремонт вагонів, загальна вартість якого складає 150 500,00 грн. Роботи з ремонту вагонів на замовлення позивача проводились ТОВ "Ремвагонторг" згідно умов договору про надання послуг № 25у/14 від 19.02.2014.
За весь час, коли вагони позивача знаходились на шляху прямування залізничними коліями загального користування та перебували у володінні відповідача, внаслідок незабезпечення відповідачем схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, позивачу було завдано збитків на загальну суму 180 600,00 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, надав до суду відзив на позовну заяву мотивований тим, що перевезення вантажів здійснюється залізницею відправлення за місячним плануванням за замовленням вантажовласника або за дорученням, яких у справі немає. Регіональна філія "Придніпровська залізниця" не є залізницею відправлення. Позивач не розраховує та не підтверджує інвентаризаційні дані, балансову вартість, процент зносу (амортизацію, порівняльні ціни вагонів тощо). Належного розрахунку ціни позову немає, податкові накладні відсутні, а ціна позову не доведена. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею відправлення та вантажовідправником, тому пункти 115 та 133 статуту залізниць України визначають вартість вантажу па підставі загальної суми рахунку або іншого документу відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у пункті 2.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601. На думку відповідача, зазначені компоненти є відсутніми у порядку доказування позивача.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що наявні всі елементи складу правопорушення, а саме: протиправна бездіяльність відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що у складі наданих позивачем доказів відсутнє належне підтвердження понесення збитків, а також їх фактичний розмір.
Відповідач не погоджується з нарахованою ТОВ "Металургтранс" сумою витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи незначну складність справи № 904/4883/19, підготовка якої не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи та недоведеністю затрат часу вказаного позивачем у Акті № 1 від 17.10.2019, затрати часу загальною тривалістю 15 годин, на думку відповідача, є необґрунтованими та свідомо завищеними, а сума у розмірі 18 000,00 грн., заявлена позивачем у якості гонорару адвоката є спробою покласти на відповідача цілком неспіврозмірні з ціною позову витрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 27.11.2019. З 27.11.2019 розгляд справи відкладено на 16.12.2019.
У судовому засіданні 16.12.2019 оголошено перерву на 26.12.2019.
У судовому засіданні 26.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" є орендарем та власником вантажних вагонів, а саме: №№ 52369915, 56724222, 56732571, 61055349, 67130757, 67439489, (договір піднайму №32а/16 від 05.12.2016, а.с 80-83), №№ 60787777, 60787835, 60787850, 60787868, 60787900, 60787918, 60787959, 60787967, 60788015, 60788056, 60788064, 60788072, 60788080, 60788106, 60788114, 60788130, 60788148, 607878155, 60788163, 60788189 (договір оренди №63А від 24.06.2011, а.с 84-86), №№ 53186524, 53186532, 53186540, 53186581, 53186623, 53186631, 53186649, 53186656, 53186672, 53186680, 53186730, 53186748, 53186763, 53186847, 53186920, 53186953, 53186961, 53186979, 53186987, 53187001, 53187027, 53187035, 53187043, 53187050, 53187076, 53187084, 53186458, 53186557, 53186565, 53186813, 53186839, 53186854, 53186862, 53186870, 53186888, 53186904, 54039888, 54040126, 54040142, 54040167, 54040175, 53196010, 53196028, 53196119, 54038054, 54038336, 54780564, 54780572, 54785290, 54786041, 54786058, 54786066, 54786082, 54786108, 54786124, 59952598, 59953356 (договір оренди №52А від 21.08.2013, а.с. 87-89), №55174304 (договір оренди №34А/19 від 01.06.2019, а.с 90-92).
09 листопада 2015 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (замовник) укладено договір № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування (а.с. 22-26), відповідно до умов якого (п.1.1) цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та наданням послуг, пов'язаним з цим перевезенням.
Сторони керуються цим договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС), Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, іншими нормативними документами (п. 1.2 договору).
Данні про власні вантажні вагони повинні бути внесені до Автоматичного банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) з ознакою власника (при необхідності орендаря), а оператора - в базу даних "Вантажні вагони компаній-операторів" (База операторів) (п. 1.3 . договору).
Замовник зобов'язується: на виконання погоджених вантажовідправниками обсягів перевезень вантажів у вагонах замовника забезпечувати його подачу під навантаження в межах заявлених обсягів; використовувати власні вагони для перевезення вантажів відповідно до їх конструкції і спеціалізації (п.п. 2.1, 2.1.4, 2.1.8 договору).
Виконавець зобов'язується повідомити замовника про випадки несправності вагонів, що виникають під час руху для вирішення питання ремонту таких вагонів (при відсутності договору на гарантоване обслуговування власних вантажних вагонів із залізницею) (п.п. 2.2, 2.2.5 договору).
Замовник має право самостійно вирішувати питання щодо технічного обслуговування власних вагонів, які знаходяться на коліях загального користування (п.п. 3.1, 3.1.2 договору).
Згідно пункту 9.1. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 28.11.2018) договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 включно. Сторони можуть домовитися про внесення змін до договору, шляхом підписання додаткового договору, який має бути виконаний у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками.
У квітні та травні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача.
Між відправником та відповідачем укладено договори перевезення у вигляді залізничних накладних № 40615551 (а.с. 32), № 38638987 (а.с.42), № 33367293 (а.с 51), № 45543949 (а.с. 51), відповідно до яких вантажні вагони прямували порожніми під завантаження до пункту призначення.
Відповідно до положень статей 2, 3, 6 Статуту залізниць України (далі-Статут) Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, підприємств, які користуються залізничним транспортом; Статутом регламентуються організація та основні умови перевезення вантажів; дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом, в тому числі і вантажів.
Накладна - основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Уклавши з залізницею угоду на перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом, щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними.
За положеннями статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; загальний акт складається інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Прямуючи до пункту призначення, зі станції відправлення до станції призначення у період знаходження вагонів на відповідальності відповідача, вагони були пошкоджені та відчеплені із зазначенням причини відчеплення - розукомплектація деталей, про що були складені відповідно акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25М та акти загальної форми ГУ-23.
Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" передало структурному підрозділу експлуатаційного вагонного депо регіональної філії відповідача аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки дані вагони використовуються у господарській діяльності позивача.
У відповідності до повідомлень форми ВУ-36М вагони були прийняті структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії АТ "Українська залізниця" для проведення ремонту та технічного огляду.
Згідно дефектних відомостей форми ВУ-22 при проведенні ремонтних робіт на вагони були встановлені відповідні деталі, що додатково підтверджується актами встановлення.
У відповідності до повідомлень проведення ремонтних робіт на структурному підрозділі експлуатаційного вагонного депо регіональної філії АТ "Українська залізниця" ремонт вантажних вагонів було завершено, та по факту виконання поточного ремонту вагонів було складено акт встановлення та акт виконаних робіт.
Після проведення ремонту позивач прийняв на підставі актів виконаних робіт та оплатив поточний ремонт вагонів, загальна вартість якого складає 180 600 грн. (з ПДВ).
Роботи з ремонту вагонів на замовлення позивача проводились ТОВ "Ремвагонторг", відповідно до умов договору послуг № 25у/14 від 19.02.2014.
Позивачем зазначено, що оскільки пошкодження вагонів № №52369915, 60787967, 54040175, 55174304, 56732571 відбулось саме під час знаходження вагону на залізничній колії загального користування після укладання договору перевезення, то із наведених норм та правил слідує, що відповідальність за дотримання якості проведеного технічного обслуговування та ремонту, безпеки руху вагонів несе відповідач.
Спір у справі виник внаслідок того, що, як стверджує позивач, він зазнав матеріальних збитків у сумі 180 600,00 грн. (з урахуванням ПДВ), які зобов'язаний відшкодувати відповідач, оскільки він не забезпечив збереження цілісності вагонів під час здійснення вантажних перевезень силами Української залізниці.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст.5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до п.5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613 перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Судом встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів №№ 52369915, 60787967, 54040175, 55174304, 56732571 власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" за залізничними накладними № 40615551, № 38638987, № 33367293, № 45543949.
Згідно з ст.8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п.3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п.4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення вагонів №№ 52369915, 60787967, 54040175, 55174304, 56732571 за залізничними накладними № 40615551, № 38638987, № 33367293, № 45543949 свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.
Як встановлено судом, наявними в матеріалах справи повідомленнями форми ВУ-23М, а саме: № 9545 від 01.05.2019, від 09.05.2019, № 7278 від 15.05.2019, № 9906 від 16.05.2019 та № 9907 від 16.05.2019 виявлено несправності вагонів оренди за №№ 52369915, 60787967, 54040175, 55174304, 56732571, що були направлені на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, на підставі чого й були оформлені зазначені повідомлення в яких вказано про найменування несправностей.
Відповідно до п.6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001), забороняється ставити в склад потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно п.6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставлення такого вагону в склад потягу.
За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М та ВУ-36М.
Відповідно до п.4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096 обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з п.п.20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вагонів №№52369915, 60787967, 54040175, 55174304, 56732571 їх було відправлено до структурного підрозділу Акціонерного товариства "Українська залізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із форми ВУ-36М, а саме: №6413 від 04.05.2019, № від 11.05.2019, №0205 від 23.05.2019, №6452 від 20.05.2019, № 6442 від 17.05.2019.
Відповідно до п.22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з п.14 цих Правил.
Роботи з ремонту вагонів на замовлення позивача проводились ТОВ "Ремвагонторг", відповідно до умов договору послуг № 25у/14 від 19.02.14.
Так, в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт на загальну суму 180 600,00 грн. з ПДВ, які підтверджують факт виконання ремонту вагонів, виконаних ТОВ "Ремвагонторг", а саме:
- № 521 від 30.06.2019 (вагон №52369915 на суму 28 300,00 грн. без ПДВ, вагон №54040175 на суму 28 300,00 грн. без ПДВ, вагон №56732571 на суму 28 300,00 грн. без ПДВ). Відповідно до додатку№1 до акту №521 від 30.06.2019 вартість робіт становить 946 800,00 грн. з ПДВ.;
- № 522 від 31.07.2019 (вагон №60787967 на суму 28 300,00 грн. без ПДВ, вагон №55174304 на суму 37 300,00 грн. без ПДВ). Відповідно до додатку №1 до акту №522 від 31.07.2019 вартість робіт становить 537 960,00 грн. з ПДВ.
Понесення витрат з оплати виконаних робіт підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків станом на 31.08.2019.
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт перелічених вище розукомплектованих вагонів склала 180 600,00 грн.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Як зазначено у п.11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п.110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п.114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з п.2 ст.126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів) №№ 52369915, 60787967, 54040175, 55174304, 56732571 завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні належних (орендованих) позивачу вагонів залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" були понесені витрати на оплату вартості ремонту з урахуванням вартості замінених деталей на загальну суму 180 600,00 грн., покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Разом з тим поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена ст.110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката позивачем надані: договір про надання професійної правничої допомоги № 01/08/19 від 01.08.2019, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Снарк" (а.с. 143-147), додаткову угоду №2 до договору від 01.10.2019 (а.с. 148-149), акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 16.10.2019 (а.с. 150), свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 1321 видане 09.11.2004 на ім'я адвоката Федорова О.М. (а.с. 152), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с.20-21), платіжне доручення № 10585 від 18.10.2019 на суму 18 000,00 грн. (а.с. 93) з призначенням платежу: "Оплата за юридичну допомогу у жовтні 2019 року згідно договору 01/08/19 від 01.08.2019 і додаткової угоди №2 від 01.10.2019".
Господарський суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
За таких обставин, а також, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи рівень складності справи, строк розгляду справи, загальний обсяг підтверджених доказами наданих послуг з правничої допомоги, заява позивача про відшкодування за рахунок відповідача судових витрат підлягає задоволенню у сумі 18 000,00 грн.
Розподіл судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
З урахуванням викладеного на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2 709,00грн. (180 600,00 грн. х1,5%), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 180 600,00 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, б.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1, к. 524, ЄДРПОУ 33074226) збитки у розмірі 180 600 (сто вісімдесят тисяч шістсот) грн. 00 коп., судовий збір у сумі 2 709 (дві тисячі сімсот дев'ять) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) 00 коп., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 08.01.2020
Суддя Н.М.Євстигнеєва