ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 січня 2020 року м. Київ № 826/5261/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у Київській області/контролюючий орган) та просить суд:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №6-23 від 27.02.2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №135 від 27.02.2018 року про опис майна у податкову заставу.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що йому не було вручено документи, на підставі яких здійснено нарахування податкових зобов'язань, а відтак останні не є узгодженими, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятої відповідачем податкової вимоги №6-23 від 27.02.2018 року, і як наслідок відсутність підстав для прийняття рішення №135 від 27.02.2018 року про опис майна у податкову заставу.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та стверджує про правомірність прийнятих ним рішень, які є предметом оскарження в даній адміністративній справі.
Окрім цього, контролюючим органом подано до суду додаткові письмові пояснення від 15.05.2018 року.
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає щодо відсутності доказів узгодженості грошових зобов'язань.
Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області винесено податкову вимогу форми «Ф» від 27.02.2018 року №6-23, згідно якої вимагається від ОСОБА_1 сплатити податковий борг у розмірі 387837,69 грн., що виник станом на 27.02.2018 рік (далі - спірна та/або оскаржувана вимога).
Також, контролюючим органом прийнято рішення №135 від 27.02.2018 року про опис майна у податкову заставу (далі - спірне та/або оскаржуване рішення).
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, а податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до приписів статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз наведених положень ПК України дає суду підстави дійти до висновку, що у разі коли у платника податків виник податковий борг (сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України) контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Тобто, підставами для винесення контролюючим органом та направлення ним платнику податків податкової вимоги є наявність несплаченого ним узгодженого грошового зобов'язання та не погашеної пені, у випадку її нарахування, у строки встановлені ПК України.
Між тим, статтею 88 ПК України врегульовано зміст податкової застави.
Так, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.
Разом з цим, в контексті приписів пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
З вказаного слідує, що ПК України пов'язує право виникнення податкової застави у випадках визначених останнім, якими є: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Вказаний перелік є вичерпним та розширенню не підлягає.
Відповідно до відомостей наданих відповідачем у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях 15.05.2018 року заборгованість у позивача виникла на підставі: податкового повідомлення-рішення №6742546-1701 від 30.06.2016 року, податкового повідомлення-рішення №6742548-1701 від 30.06.2016 року, податкового повідомлення-рішення №6742549-1701 від 30.06.2016 року, рішень на підставі яких нараховано зобов'язання з податку на нерухоме майно (18010200) від 21.06.2017 року.
Зважаючи на те, що позивачем заперечувався факт отримання вказаних вище рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018 року у справі №826/5261/18 витребувано від Головного управління ДФС у Київській області завірені належним чином копії податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 № 6742546-1701, №6742548-1701, № 6742549-1701 та докази надіслання їх на адресу ОСОБА_1 .
Також ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 року у справі №826/5261/18 витребувано від Головного управління ДФС у Київській області завірені належним чином копії податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 №6742546-1701, №6742548-1701, №6742549-1701, від 21.06.2017 № 55869-10, № 55868-10, № 55867-10, від 15.06.2016 №6742518-1701, № 6742519-1701, № 6742521-1701, № 6742523-1701, № 6742524-1701, №6742525-1701, № 6742527-1701, № 6742529-1701, № 6742531-1701, № 6742533-1701, №6742534-1701, № 6742536-1701, № 6742537-1701, № 6742539-1701, № 6742540-1701, №6742541-1701, № 6742542-1701, № 6742544-1701, № 6742545-1701, № 6742546-1701, №6742548-1701, № 6742549-1701.
На виконання вимог ухвали суду від 24.05.2018 року відповідачем повідомлено суд, що з метою отримання копій документів щодо факту вручення громадянину ОСОБА_1 відповідних податкових повідомлень-рішень, відділом адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Києво-Святошинського відділення направлено лист від 30.05.2018 року №1756/10-36-54-02 до Васильківського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Як зазначено контролюючим органом, 30.05.2018 року Васильківським відділенням Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надано відповідь №3744/8/10-13-10-07-08, згідно якої документи, щодо факту вручення громадянину ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень не надано у зв'язку із зміною структури та функціональних обов'язків.
На виконання вимог ухвали суду від 25.07.2018 року, листом б/н від 27.08.2018 року Головне управління ДФС у Київській області повідомило суд про позбавлення об'єктивної можливості надати копії податкових повідомлень-рішень за 2016 рік та 2017 роки з доказами направлення та вручення громадянину ОСОБА_1 , оскільки на неодноразову вимогу передати вищезгадані документи до Києво-Святошинського відділення відповіді отримано не було.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи зазначені пояснення, суд приходить до висновку про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження наявності у позивача податкового боргу та його узгодженості, що виключає наявність підстав для винесення та направлення відповідачем ОСОБА_1 податкової вимоги.
Як наслідок, право на податкову заставу у Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області не виникло.
Таким чином, суд вважає, що спірні рішення прийнято відповідачем передчасно, без належних правових підстав для їх прийняття.
Надані контролюючим органом облікові картки не є належним та достатнім доказом на підтвердження виникнення у позивача податкового боргу та його узгодженості.
Додатково суд зазначає, що в рішенні про опис майна в податкову заставу контролюючим органом зазначено ОСОБА_3 , проте зважаючи, що ідентифікаційний номер, як й у спірній вимозі, так і в оскаржуваному рішенні є ідентичними, суд приходить до висновку про допущення описки в останньому в частині імені платника податків.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, б. 5А, код ЄДРПОУ 39393260) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №6-23 від 27.02.2018 року.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №135 від 27.02.2018 року про опис майна у податкову заставу.
4. Судові витрати в розмірі 4 583 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. 19 коп. стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, б. 5А, код ЄДРПОУ 39393260).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева