10 грудня 2019 року Справа № 215/4170/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без участі сторін у місті Дніпрі адміністративну справу №215/4170/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
17.07.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в якому просив суд:
-визнати бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради протиправною, яка виявилась у порушенні правового режиму розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.06.2019 року згідно порядку ст. 18, 19 ЗУ "Про звернення громадян" , ч. 1, 2, 8 ст. 11 Закону України "Про державну службу" і принципів ст. 33, 34, 71 Конституції України;
-визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у не вжитті заходів щодо усунення причин, що породжують подання (запиту) скарги від 18.06.2019 року;
-зобов'язати виконавчий комітет Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради надати зазначені документи згідно скарги від 18.06.2019 року;
-захистити права ОСОБА_1 на інформацію, зазначивши окремим пунктом рішення, що без винесення за результатами розгляду звернення нормативно-правового акту виконавчим комітетом Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради скарга від 18.06.2019 року вважається належно не розглянутою, зазначивши закон чи інший нормативно-правовий акт вимоги яких порушено згідно ст. 249 КАС України.
В обґрунтування заявлених до суду позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права викривати недоліки в роботі, а також Закон забезпечує можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та їх відновлення у разі порушення. Так, позивач зазначив, що 18.06.2019р. він звернувся до ОСОБА_2 для надання рішення від 06.11.2018р. по справі №804/4687/18 для ознайомлення та контролю його повного виконання, але вона відмовила його надати, у зв'язку з чим ОСОБА_1 подав скаргу від 18.06.2019р. вх. №С-587, якою просив провести службове розслідування, прийняти рішення по визнанню місця перебування позивача, надати копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2018р. по справі №804/4687/18. Однак, позивач стверджує, що нормативно-правових актів відповідача на запит-скаргу від 18.06.2019р. вх. №С-587 не отримав на цей час. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає, що відповідач не забезпечив права позивача на інформацію, не вжив системних заходів, спрямованих на усунення правових та інших причин порушення права голосу позивача на виборах, й не попередив виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з цим правом і відсутністю необхідної ОСОБА_1 інформації, а також окремо не повідомив про дату, час та місце розгляду запиту-скарги позивача від 18.06.2019р. Позивач стверджує, що своєю бездіяльністю відповідач унеможливив реалізацію позивачем права на отримання інформації, порушивши низку чинних правових норм, й не думав про людину її права та справедливість, не переслідував законну мету порядку розгляду заяв, відмовився використовувати свої владні виконавчі функції для забезпечення права громадянина, які є його головними обов'язками.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 215/4170/19.
Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2019р. адміністративну справу №215/4170/19 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №215/4170/19 передано на розгляд судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
04 жовтня 2019р. на виконання вимог ухвали суду від 12 серпня 2019р., ОСОБА_1 усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019р. ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання позову по справі №215/4170/19.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про розгляд справи №215/4170/19 в режимі відеоконференції.
10 жовтня 2019р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу, якою задоволено заяву позивача про витребування доказів та ухвалено у Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради письмові пояснення по справі та документи, що стосуються розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.06.2019р. за вх. №С-587 та надану відповідь на дану скаргу із доказами направлення на адресу позивача, за наявності докази повідомлення позивача про дату та місце розгляду скарги від 18.06.2019р. вх. №С-587.
05 листопада 2019р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли направлені представником Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради засобами електронного зв'язку ідентичні за змістом та додатками відзиви на позовну заяву.
Аналогічний відзив з додатками був направлений відповідачем засобами поштового зв'язку та надійшов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12 листопада 2019р.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення заявлених ОСОБА_1 до суду позовних вимог та зазначив, що заяву позивача від 18.06.2019р. за вх. №С-587 було розглянуто у встановлений законодавством термін і відповідь направлена поштою 27.06.2019р., про що надано копія реєстру витрат конвертів від 27.06.2019 року. В своїй заяві від 18.06.2019 року позивач звернувся до виконкому Тернівської районної у місті ради із заявою встановленої форми з проханням надати копії судових рішень від 06.11.2018 по справі № 804/4687/18 та від 26.02.2019 по справі № 215/3060/18 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, так отримання інформації із відправлення правосуддя, а також видача копій судових рішень, здійснюється виключно відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», і не є предметом регулювання Законом України «Про доступ до публічної інформації». Відповідач зауважив, що ОСОБА_1 неодноразово (зокрема, не менше 16 раз) звертався до виконкому з питання реєстрації його місця перебування за адресою: АДРЕСА_1 , й на усі його звернення відповідачем було надано своєчасні та обґрунтовані відповіді, які також містили роз'яснення щодо отримання довідки про звернення за захистом в Україні. При цьому, відповідач наголосив, що Законом України "Про звернення громадян" не передбачено обов'язок суб'єктів владних повноважень надавати особам, які до них звертаються, відповіді саме того змісту і форми, яку зазначені особи прагнуть отримати, а також приймати позитивні рішення на кожну вимогу позивача, особливо якщо така вимога суперечить нормам, встановленим законодавством України та виходить за межі наданих суб'єкту владних повноважень. Додатково повідомлено, що позивачу неодноразово було запропоновано зареєструвати своє місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , за якою він надає соціальні послуги особі з інвалідністю, але від даної пропозиції позивач категорично відмовляється.
Справа розглянута судом відповідно до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 червня 2019р. ОСОБА_1 звернувся до "голови Тернівської районної у місті ради Солода В." із скаргою (вх. №С-587), в якій зазначив, що 18.06.2019р. звернувся до працівника виконкому (Міщук Елена Дмітровна) для надання рішення від 06.11.2018р. по справі №804/4687/18 для ознайомлення та контролю його повного виконання, але вона відмовила його надати.
Так у прохальній частині вищезазначеної скарги позивач просив відповідача:
" 1.Надати копію рішення від 06.11.18р. по справі №804/4687/18 і рішення від 26.02.19р. у справі №215/3060/18 Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
2.Провести службове розслідування зазначеного випадку і за привищення должностних обов'язків, халатного відношення до своїх обов'язків притягнути до дисциплінарної відповідальності.
3.Прийняти рішення щодо визнання місця мого перебування за адресою: АДРЕСА_1 , за якою я надаю соціальні послуги інваліду відповідно рішенням від 26.02.19р. у справі №215/3060/18 Дніпропетровського окружного адміністративного суду та повідомити про номер наказу чи розпорядження, чим забезпечити гарантії ст. 33 Конституції України і надати можливість одержання державних соціальних гарантій.
4.Надати запрошення для мене з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду моєї скарги від 12.05.18р. і цього додатка".
До вказаної скарги позивачем додано копію заяви від 18.06.19р. про визначення місця перебування позивача.
У відповідь на дану скаргу за підписом голови Тернівської районної у місті ради Солода В. відповідачем 27.06.2019р. направлено лист за вих. №С-587 від 26.06.2019р., як якому зазначено таке:
"На Ваше звернення від 18.06.2019 № С-587 виконком Тернівської районної у місті ради повідомляє наступне.
п.1. Отримання інформації із відправлення правосуддя, а також видача копій судових рішень, здійснюється виключно відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, Законів України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", і не є предметом регулювання Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді.
Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку він представляє.
Судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі-повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.
Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, суд не надсилає копії такого рішення, а лише повідомляє суб'єкту владних повноважень у порядку, передбаченому частиною першою статті 38 цього Кодексу, про можливість отримання копії судового рішення безпосередньо в суді.
Особа, яка бере участь у справі, а також особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, може отримати в суді, де знаходиться адміністративна справа, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого адміністративним судом будь-якої інстанції.
п.2. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" підстави щодо проведення службового розслідування за змістом скарги відсутні.
п.3. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 по адміністративній справі №215/3060/18 була створена тимчасова комісія з питання розгляду Вашого звернення від 14.05.2018. Рішенням тимчасової комісії Вам повторно була надана письмова відповідь на звернення.
Щодо реєстрації місця перебування Вам неодноразово були надані роз'яснення, графік роботи відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому районної у місті ради та перелік необхідних документів.
п.4. Відповідно ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи місцевого самоврядування зобов'язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу. Враховуючи той факт, що Вам неодноразово надані роз'яснення щодо вирішення вказаних Вами питань, вважаємо недоцільним комісійний розгляд даного звернення".
17 липня 2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Згідно статті 33 Конституції України - кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02.10.1996р. (далі - Закон №393/96) встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (частина четверта статті 3 Закону №393/96).
Частинами 6 та 7 статті 5 Закону №393/96 визначено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслана відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до статті 7 Закону №393/96, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину (ст. 16 Закону №393/96).
У статті 18 Закону №393/96 передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно із статтею 19 Закону №393/96 - органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Частиною 1 статті 20 Закону №393/96 визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Так, судом встановлено, що на виконання вищезазначених норм було надано відповідь на скаргу позивача у встановлений статтею 20 Закону №393/96 термін.
Суд погоджується із доводами відповідача про те, що отримання інформації з відправлення правосуддя, а також видача копій судових рішень здійснюється виключно відповідно до положень Законів України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексу адміністративного судочинства України тощо, та, зокрема, не входить до компетенції відповідача.
Стосовно викладеного у скарзі прохання провести службове розслідування за викладеними у скарзі обставинами та притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", голова районної, обласної, районної у місті ради:
1) скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради, веде засідання ради;
2) забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організує контроль за їх виконанням;
3) представляє раді кандидатури для обрання на посаду відповідно заступника голови районної, районної у місті ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради; вносить на затвердження ради пропозиції щодо структури органів ради, її виконавчого апарату, витрат на їх утримання;
4) вносить раді пропозиції щодо утворення і обрання постійних комісій ради;
5) координує діяльність постійних комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;
6) організує подання депутатам допомоги у здійсненні ними своїх повноважень;
7) організує відповідно до законодавства проведення референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування;
8) організує роботу президії (колегії) ради (у разі її створення);
9) призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради;
10) здійснює керівництво виконавчим апаратом ради;
11) є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату;
12) підписує рішення ради, протоколи сесій ради;
13) забезпечує роботу по розгляду звернень громадян та доступу до публічної інформації; веде особистий прийом громадян;
14) забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обговорення громадянами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення ради;
15) представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства;
16) за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;
17) звітує перед радою про свою діяльність не менше одного разу на рік, у тому числі про виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації", здійснення державної регуляторної політики відповідно виконавчим апаратом районної, обласної ради, районної у місті ради, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений радою термін;
18) вирішує інші питання, доручені йому радою.
Голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Отже, аналіз викладеного вище вказує на те, що питання призначення проведення службового розслідування в органі місцевого самоврядування належить до дискреційних повноважень керівника органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування, з приводу чого голова виконавчого комітету приймає відповідне розпорядження.
Відповідач у листі від 26.06.2019р. за вих. №С-587 повідомив позивача про те, що не вбачає підстав для проведення службового розслідування щодо відповідного працівника за змістом скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-IV від 11.12.2003р. (далі - Закон №1382-IV):
-свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
-вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
-місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
-місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
-орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради;
-документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.
Повноваження органів реєстрації та державних органів у сфері реєстрації фізичних осіб визначені статтею 11 Закону №1382-IV, у відповідності до якої орган реєстрації здійснює:
-формування та ведення Реєстру територіальних громад;
-реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
-передачу інформації та/або внесення у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування до Єдиного державного демографічного реєстру.
Частиною 2 статті 11 Закону №1382-IV встановлено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, здійснює:
-узагальнення практики застосування нормативно-правових актів з питань реєстрації місця проживання, виявлення проблемних питань у сфері реєстрації місця проживання та розроблення шляхів їх вирішення;
-розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері реєстрації місця проживання;
-встановлення у межах своїх повноважень вимог до програмного забезпечення реєстрів територіальних громад та стандарти обміну даними між такими реєстрами.
Статтею 37-1 "Повноваження у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997р. встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону.
У статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" №3671-VI від 08.07.2011р. надано визначення наступних понять:
-довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів визначені "Правилами реєстрації місця проживання", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016р. (Правила №207).
Так, у скарзі від 18.06.2019р. ОСОБА_1 просив відповідача прийняти рішення щодо визнання місця перебування позивача за адресою: АДРЕСА_1 , за якою він надає соціальні послуги інваліду відповідно рішенням від 26.02.19р. у справі №215/3060/18 Дніпропетровського окружного адміністративного суду та повідомити про номер наказу чи розпорядження, чим забезпечити гарантії ст. 33 Конституції України і надати можливість одержання державних соціальних гарантій.
Процедура реєстрації місця перебування, яку бажає реалізувати позивач, є відмінною від процедури реєстрації місця проживання.
Так, згідно з п. 25 Правил №207, реєстрація місця перебування осіб, що звернулися за захистом в Україні із заявою за формою згідно з додатком 8, здійснюється на визначений законом строк на підставі документів, визначених пунктом 18 цих Правил (крім квитанції про сплату адміністративного збору). Відомості про реєстрацію місця перебування вносяться до довідки про звернення за захистом в Україні, зразок якої затверджується наказом МВС.
Так, у відповіді на скаргу зазначено результат відповіді на порушене питання.
Враховуючи відсутність повноважень у відповідача на реєстрацію місця перебування позивача у розглянутому випадку, суд не може констатувати допущену відповідачем бездіяльність.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо його незапрошення відповідачем для розгляду скарги від 18.06.2019р., суд виходить з наступного.
Статтею 18 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів місцевого самоврядування має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
При цьому, статті 19 Закону №393/96-ВР зобов'язує органи місцевого самоврядування на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Судом відхиляються посилання позивача на те, що його скарга розглянута з порушенням Закону України "Про звернення громадян" з огляду на неповідомлення його про день, час і місце розгляду та за його відсутності без урахування його думки, оскільки як передбачено ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування зобов'язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Водночас, суд зауважує, що у п. 4 вказаної скарги ОСОБА_1 18.06.2019р. за вх. №С-587 позивач просив "Надати запрошення для мене з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду моєї скарги від 12.05.18р. і цього додатка".
Додатком до скарги позивача зазначено "заяву від 18.06.19р. про визнання місця мого проживання".
Отже, з наведеного слідує, що позивач бажав бути присутнім під час розгляду не поданої ним 18.06.2019р. скарги, а іншої скарги, що датована " 12.05.18р." та заяви про визнання місця проживання ОСОБА_1 .
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 у своїй скарзі від 18.06.2019р. за вх. №С-587 не зазначав про своє бажання бути присутнім саме при її розгляді, просив відповідь надати йому, тому рішення за результатами розгляду скарги приймалось за відсутності позивача.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідачем був дотриманий правовий режим розгляду скарги позивача від 18.06.2019р. та надані всі відповіді, порушені у спірному зверненні.
Крім того, суд бере до уваги посилання відповідача на Закон України "Про звернення громадян" та його пояснення про те, що цим законом не передбачено обов'язку суб'єктів владних повноважень надавати особам, які до них звертаються, відповіді саме того змісту, який особи, що звертається із запитом (заявою, скаргою) прагне отримати, а також приймати позитивні рішення на кожну вимогу, навіть якщо ця вимога суперечить нормам, встановленим законодавством України.
Аналіз викладених вище норм вказує, що законом встановлений певний порядок отримання судових документів, проведення службових розслідувань та умови реєстрації місця проживання громадян, за якої позивач зобов'язаний самостійно звернутися до належного органу з відповідною заявою для здійснення реєстрації. У свою чергу, відповідач не наділений повноваженнями вживати заходи нормативно-правовим актом для забезпечення права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, а також складати індивідуальний акт, яким би визначалось місце перебування (проживання) фізичних осіб.
Також суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що відповідач не допускав бездіяльності по відношенню до позивача при вирішенні порушених ним питань у скарзі від 18.06.2019р.
У статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені підстави винесення судом окремої ухвали, тобто такі підстави, які були виявлені під час розгляду справи щодо суб'єкта владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Натомість, вказана позовна вимога пов'язана з допущенням, за твердження позивача, бездіяльністю відповідача щодо розгляду та вирішення його скарги від 18.06.2019р.
Підсумовуючи вищевикладене, судом не встановлено порушення прав позивача, на захист яких заявлений позов, у зв'язку з чим суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вищевказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України - у суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради (50079, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Короленка, 1а; код ЄДРПОУ 04052554) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко