м. Вінниця
08 січня 2020 р. Справа № 120/4019/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), яким просив:
- визнати протиправною відмову винесену у формі рішення №023830007459 від 23.10.2019 р. про відмову в призначенні пільгової пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в Вінницькому ПМК-30 «Облагрострой» з 15.09.1988 року по 29.07.2004 року ;
- зобов'язати зарахувати до страхового стажу період роботи з 15.09.1988 року по 29.07.2004 року та призначити пенсію за віком починаючи з 05.09.2019 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що звернулась до відповідача з заявою, в якій просила призначити пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак отримала відмову мотивовану відсутністю необхідного трудового стажу. На думку позивача, такі висновки пенсійного фонду є необґрунтованими, оскільки факт стажу роботи підтверджується трудовою книжкою, відтак вважає, що рішення щодо відмови у призначені пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені) в порядку статті 263 КАС України.
27.12.2019 р. до суду надійшов відзив, в якому відповідач вказав на правомірність прийнятого рішення, мотивуючи тим, що згідно поданих документів страховий стаж заявниці складає 10 років 6 місяців 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. При цьому, стаж з 15.09.1988 року по 29.07.2004 року не зараховано через наявні виправлення.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
05.09.2019 р. позивач звернулась до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про дострокове призначення пенсії за віком. До заяви додала диплом, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, рішення ЛКК №211 від 28.08.2019 р., №1704 від 30.08.2019 р., трудову книжку.
За наслідком розгляду даної заяви, відповідачем прийнято рішення №023830007459 від 23.10.2019 р., яким відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 115 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного страхового стажу станом на момент виходу на пенсію.
Зокрема вказано, що не зараховано нижчезазначені періоди роботи:
- з 16.10.1987 р. по 19.08.1988 р. - в комбінаті громадського харчування №1 Ленінського району м. Вінниці (п.2-3 трудової книжки) - є виправлення в даті наказу про звільнення;
- з 15.09.1988 р. по 29.07.2004 р. - в Вінницькому ПМК-30 «Облагрострой» (п.4-5 трудової книжки) - запис про прийняття на роботу внесено із виправленням, також, починаючи з 01.01.1998 р. відсутні дані персоніфікованого обліку про сплату внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Так, пунктом 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Отже, як видно із процитованих норм, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років мають право на призначення пенсії достроково.
В свою чергу, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації)
Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи:
- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;
- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року ( додатки 1,3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам;
- документи про місце проживання (реєстрації) особи;
- документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).
Отже, як зазначалось вище, саме орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, за наслідком чого приймає рішення (про призначення або про відмову у призначені пенсії), яке може бути оскаржено. При цьому, для призначення пенсії необхідно подати заяву відповідної форми та всі документи визначені Порядком №21.
Як встановлено судом, 05.09.2019 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про дострокове призначення пенсії за віком. До заяви додала диплом, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, рішення ЛКК №211 від 28.08.2019 р., №1704 від 30.08.2019 р., трудову книжку.
Так, управління відмовляючи в зарахуванні стажу, вказує на наявність виправлень в трудовій книжці, а саме:
- з 16.10.1987 р. по 19.08.1988 р. - в комбінаті громадського харчування №1 Ленінського району м. Вінниці (п.2-3 трудової книжки) - є виправлення в даті наказу про звільнення;
- з 15.09.1988 р. по 29.07.2004 р. - в Вінницькому ПМК-30 «Облагрострой» (п.4-5 трудової книжки) - запис про прийняття на роботу внесено із виправленням, також, починаючи з 01.01.1998 р. відсутні дані персоніфікованого обліку про сплату внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Оцінюючи дані доводи, суд вказує наступне.
Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29 липня 1993 року.
Згідно з цією Інструкцією усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абзац 1 пункту 2.4.); записи виконуються арабськими цифрами (абзац 2 пункту 2.4.); записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (абзац 3 пункту 2.4.); виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (пункт 2.9.). У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про
нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається (п.2.10).
При цьому, суд досліджуючи трудову книжку ОСОБА_1 не встановив наявність закреслень, перекреслень чи внесення виправлень. Всі записи здійснені чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця.
Більш того, як видно із запису про прийняття ОСОБА_1 на роботу ст.інженером виробничого відділу з 15.09.1988 р., його здійснено на підставі наказу №132 від 15.09.1988 р.
Наведення ж дати прийняття на роботу, на думку суду, не може свідчити про здійснення саме виправлення в трудовій книжці.
В даті наказу про звільнення №147 від 9.8.88 р., судом також не встановлено наявність закреслень, перекреслень чи внесення виправлень.
Відтак, факт наявності виправлень у трудовій книжці ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження.
Стосовно доводів у розбіжностях між свідоцтвом про народження ОСОБА_3 та медичними документами, то тут суд вказує, що позивачем надано рішення ЛКК №211 від 28.08.2019 р., в якому вказано, що ОСОБА_3 має захворювання, яке призвело до інвалідності та виникло до 6 річного віку. Отже, як видно докази, визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства позивачем надано, однак управлінням до уваги даний документ не взято та надано оцінку іншим медичним документам.
Щодо позиції відповідача про відсутність з 01.01.1998 р. даних про сплату страхових внесків, то суд зазначає про наступне.
Відповідно до положень статті 24 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, як видно із процитованих норм, страховий стаж за період роботи до 01.01.2004 року згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обчислюється відповідно до записів у трудовій книжці, а за періоди роботи після 01.01.2004 року - за умови сплати страхових внесків. Тобто увесь трудовий стаж, що мала особа до 2004 року, автоматично перетворився на страховий стаж.
За таких обставин, суд доходить висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 15.09.1988 р. по 01.01.2004 р. безпідставно не зараховано до страхового стажу, як наслідок слід зобов'язати відповідача його зарахувати.
При цьому, управлінням правомірно не зараховано до страхового стажу періоди рообти з 02.01.2004 р. по 29.07.2004 р. з мотивів відсутністю відомостей про сплату страхових внесків. Відтак, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Разом з цим, визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправною відмови в призначенні пенсії, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалось вище, саме орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, за наслідком чого приймає відповідне рішення (про призначення або про відмову у призначені пенсії), яке може бути оскаржено.
Отже, оцінка правомірності відмови у призначені пенсії досліджується в межах прийняття рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі відмова в призначенні пенсії не порушує права, свободи та інтереси позивача, адже не має юридичного наслідку, а відтак не створюють підстав для їх захисту.
За таких обставин позовна вимога в досліджуваній частині задоволенню не підлягають.
Разом з цим, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, керуючись положеннями статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та вказати наступне.
Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".
Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); ) добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:
- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;
- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Як вже встановлено судом та зазначалось вище, у відповідача були відсутні підстави не зараховувати певні періоди роботи позивача, оскільки стаж підтверджено записами у трудовій книжці.
Отже, рішення про відмову у призначені пенсії за віком прийнято необгрунтовано, відтак, є протиправним, як наслідок, підлягає скасуванню.
Окрім того варховуюючи, що на момент звернення ОСОБА_1 мала страховий стаж 15 років, досягла 50 річного віку та виховувала дитину інваліда до 6 років, що надає їй право на заниження віку при призначенні пенсії, слід зобов'язати управління призначити пенсію за віком.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 768, 40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 384,19 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830007459 від 23.10.2019 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вікому.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи в Вінницькому ПМК-30 «Облагрострой» з 15.09.1988 року по 01.01.2004 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 05.09.2019 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) 384,19 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 19 копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).
Повний текст рішення виготовлено : 08.01.2020 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна