Провадження № 22-ц/803/3860/19 Справа № 209/2746/18 Головуючий у першій інстанції: Ковальова А. Б. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
15 жовтня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Догоновій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона на тиждень поставила автомобіль на зберігання на приватну автостоянку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 Територія зазначеної автостоянки повністю огороджена, охоронювана та забезпечена відеокамерами. Вартість зберігання автомобіля з 04.07.2018 року по 10.07.2018 року складала 175,0 грн. Згідно квитанції про оплату наданих послуг №480167 Серії 06-ААК, 04.07.2018 року о 02.22 годині позивач та її чоловік здали на автостоянку автомобіль Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , в належному стані цілим та без пошкоджень. Прийшовши за своїм транспортним засобом 10.07.2018 року, позивач виявила пошкодження лобового скла на автомобілі. В цей же день позивач звернулась до правоохоронних органів, на підставі цього звернення працівниками поліції поліцейської роти №4 батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції було складено протокол від 10.07.2018 року та взяті пояснення у охоронця ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який підтвердив, що пошкодження лобового скла на автомобілі Honda CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 було отримано під час перебування авто на стоянці. Даний факт не заперечувався і власником автостоянки. Того ж дня позивач звернулась до власника автостоянки стосовно виявлених пошкоджень на автомобілі та надала йому рахунок № ИНбС-0004364 від 10.07.2018 року, що виданий офіційним дилером Honda у м. Києві ТОВ «ВіДі Інсайт», в якому була зазначена вартість оригінального лобового скла для автомобіля Honda та вартість робіт з його заміни у загальному розмірі 19180,78 грн. Однак відповідач не погодився з вимогою, оскільки вважає, що пошкоджене оригінальне лобове скло можна було б замінити на більш дешевше. Позивач не погодилась на зазначену пропозицію відповідача, у зв'язку з чим останній взагалі відмовився відшкодувати завдану шкоду. Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що відповідач тривалий час ігнорує будь-які спроби вирішити дане питання, що призвело до душевних страждань, стресового стану позивача. Позивач разом з чоловіком дуже бережно відносяться до свого автомобіля, підтримують його у належному стані. Даний транспортний засіб справжня цінність для них. Вони кожного дня користувались автомобілем, маючи багато справ у місті, чоловік позивача використовував його по роботі, коли необхідно було їхати у відрядження. Тріщини від пошкодження лобового скла на автомобілі дуже обмежують оглядовість водієві, у зв'язку з чим позивач разом з чоловіком не мають можливості користуватись своїм автомобілем. Тому, позивач просила стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19180,78 грн. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди; стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500,00 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2570,00 грн. та судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19180,78 грн. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди, 500,00 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2570,00 грн. та судовий збір у розмірі 704,80 грн.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткової зміни та часткового скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобілю Honda CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_2 (а.с.13).
Квитанцією про оплату наданих послуг №480167 Серії 06-ААК, підтверджується факт надання послуги зберігання автомобіля з 04.07.2018 року по 10.07.2018 року на приватній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 , що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (а.с.15-16).
На підставі усної заяви ОСОБА_2 , 10.07.2018 року Управлінням патрульної поліції в Київській області було складено протокол, згідно якого було виявлено пошкодження лобового скла на її автомобілі Honda CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 (а.с.20).
10 липня 2018 року працівником поліції поліцейським роти №4 батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Кобець О.О. були взяті пояснення у охоронця ОСОБА_3 , який працює у ФОП ОСОБА_1 та підтвердив, що пошкодження лобового скла на автомобілі Honda CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 було отримано під час перебування авто на стоянці (а.с.21).
Згідно змісту апеляційної скарги, письмових матеріалів справи, відповідач визнає наведені вище факти, зокрема, факт пошкодження автомобіля позивачки під час його перебування на зберіганні на автостоянці відповідача.
Згідно рахунку № ИНбС-0004364 від 10.07.2018 року, що виданий офіційним дилером Honda у м. Києві ТОВ «ВіДі Інсайт», вартість оригінального лобового скла для автомобіля Honda та вартість його заміни складають 19180,78 грн. (а.с.23).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №18 від 13 березня 2019 року, ОСОБА_2 сплачено ФОП ОСОБА_4 "Автомайстерня "Мотор-спорт" на підставі рахунку № 201909 від 12.03.2019 року кошти у розмірі 19134,82 грн. за заміну лобового скла, дана квитанція долучена до матеріалів справи.
Згідно ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст.937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Частиною 1 статті 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У ст.977 ЦК України зазначено, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).
Організація та порядок надання послуг щодо збереження транспортних засобів на автостоянках передбачений "Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках", які затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня 1996 року.
Згідно з пунктами 12, 15 "Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках", під час оформлення, приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому.
У разі здавання на зберігання транспортного засобу з аварійними пошкодженнями, він може бути прийнятий на зберігання після реєстрації у журналі обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, з зазначенням характеру пошкодження, часу в'їзду на автостоянку, марки і номера транспортного засобу та прізвища власника.
Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.
Відповідно до ст.942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Згідно з п.8 "Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках", відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки.
В п.27 "Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках" зазначено, що автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
Статтею 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам їх сукупності; приймаючи до уваги доведеність факту пошкодження автомобіля позивачки під час його перебування на зберіганні на автостоянці відповідача; встановивши, що розмір фактично понесених позивачем витрат на заміну лобового скла автомобіля складає 19134,82 грн., - колегія приходить до висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру стягнутої з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди з 19180,78 грн. на 19134,82 грн.
Згідно змісту апеляційної скарги, апелянт не зазначає заперечень щодо застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, якою передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Апелянт наполягає на недоведеності розміру спричиненої позивачці моральної шкоди.
Приймаючи до уваги, що внаслідок пошкодження лобового скла на автомобілі ОСОБА_2 була завдана моральна шкода, яка полягає у втраті душевного спокою позивача, перебуванні у стані стресу через пошкодження належного їй автомобіля, необхідності додаткових зусиль для здійснення ремонту транспортного засобу, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, - колегія приходить до висновку про правомірність рішення місцевого суду в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь позивача моральної шкоди у достатньому та необхідному розмірі 500,00 грн.
При вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу колегія приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
За положеннями ч. 4 вказаної вище статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Сафроновим Олегом Сергійовичем 27 липня 2018 року було укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 24), згідно додатку №1 до даного договору вартість правової допомоги складає 2570,00 грн. (а.с.25).
Згідно квитанції №21 від 27.07.2018 року ОСОБА_2 здійснено оплату у розмірі 2570,00 грн. за надання правової допомоги по договору №21 від 27.07.2018 року, дана квитанція засвідчена лише підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.26); відповідний прибутковий касовий ордер, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касовий чек суду не надані.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Даний висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року №61-30494св18.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять акту приймання-передачі виконаних робіт та документів, які свідчать про оплату гонорару (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 2570,00 грн. у зв"язку з недоведеністю.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні та частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року в частині розміру стягнутої з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди, - змінити з 19180,78 грн. на 19134 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 82 коп.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року в частині стягнутих з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2570,00 грн. - скасувати та у стягненні з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді