Справа № 159/3692/19 Провадження №33/802/53/20 Головуючий у 1 інстанції:Панасюк С. Л.
Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Клок О. М.
08 січня 2020 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову судді Ковельського міськрайонного суду від 02 жовтня 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , (згідно протоколу АДРЕСА_1 ) Волинської області, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 03 липня 2019 року о 03.20год. по вул.Варшавській в м.Ковель керував автомобілем «Фольксваген», р.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом неповно та необ'єктивно з'ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимогам законодавства. Зазначає те, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки суддею місцевого суду порушено право на захист, він належним чином не повідомлявся про розгляд справи, повісток не отримував, повістки надсилалися за неправильною адресою. Також вказує, що в основу винуватості покладені неналежні докази, оскільки прилад «Драгер» не є спеціальним технічним засобом для здійснення таких вимірювань, його результат не є належним доказом, а працівниками поліції порушено право на захист та Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Просить поновити пропущений строк, оскільки вважає його пропущеним з поважних причин, скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи в суді першої інстанції, першочергову апеляційну скаргу подав 15.10.2015 в межах строку апеляційного оскарження (постановою судді апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повернуто апеляційну скаргу), копію постанови суду першої інстанції отримав 24.10.2019, а постанову апеляційного суду 18.11.2019, , при цьому повторну апеляційну скаргу подав 28.11.2019, тому строк апеляційного оскарження постанови необхідно поновити, так як він пропущений із поважних причин.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного висновку.
Сам по собі факт подання ОСОБА_1 в день розгляду справи (02.10.2019) два клопотання (особисто та на електронну адресу) про відкладення розгляду справи, не може прямо вказувати про порушення судом його права на захист, оскільки, що і правильно встановлено в суді першої інстанції, останньому неодноразово надсилалися повістки на адресу, яка була вказана в протоколі, та на адресу, яку він сам вказав, останній подав клопотання про відкладення лише через те, що належним чином не був повідомлений, разом з тим не вживав ніяких заходів для з'ясування дати судового засідання.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, суддею місцевого суду вживалися усі необхідні та достатні заходи для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, зокрема останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Посилання про направлення судових повісток за неправильною адресою апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки в протоколі вказана адреса: м.Ковель, вул.Лугова 2А/6; при цьому ОСОБА_1 поставив підпис в протоколі про те, що внесені про нього дані правильні.
Таким чином, жодних порушень права на захист, зокрема і на правову допомогу, судом допущено не було.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема протоколом (а.с.1), результатом тесту «Драгер» (а.с.2), актом огляду на стан сп'яніння (а.с.4), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 5).
Підстав в апеляційного суду ставити під сумнів показання вказаних свідків немає, не наведені такі обґрунтовані підстави і в самій апеляції.
Окрім того, з відеозапису бодікамер поліцейських вбачається, що апелянт дійсно керував транспортним засобом, при цьому проходив огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння, за результатами якого встановлено факт перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Твердження апелянта про порушення законних прав працівниками поліції не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 було роз'яснено при складенні протоколу права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, останній зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, про що свідчить його підпис, та вказав пояснення по суті порушення. Такі обставини підтверджуються також і вищевказаним відеозаписом.
Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.
Враховуючи вищенаведені докази, які в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою та відтворюють картину вчиненого правопорушення, суддя знаходить доводи ОСОБА_1 про те, що в його діях відсутні склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, безпідставними.
Звертає суд увагу і на ту обставину, що в апеляційному суді скаржник будь-яких додаткових обставин, окрім викладених в скарзі, не повідомив, жодних клопотань чи доказів не подавав.
Твердження апелянта, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу газоаналізатора Драгер «Алкотест 6810», який не дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а тому результати такого тесту не можна вважати належним доказом, апеляційний суд вважає, що такі доводи апелянта не ґрунтуються на законі.
Вказаний виріб був зареєстрований в Україні згідно Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затверджений Постановою КМУ від 09.11.2004 року №1497 (далі - Постанова КМУ №1497), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію №7261/2007 від 10.02.2010 року, термін дії до 10.02.2015 року.
Відповідно до роз'яснень наданих ДП «Український медичний центр сертифікації» №45 від 18.01.2018 включення згідно Постанови КМУ №1497 Драгер «Алкотест 6810» у реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення означало можливість його ввезення на митну територію України та введення їх у експлуатацію (початок використання), закінчення ж терміну дії свідоцтва означало припинення можливості їх ввезення та введенню в експлуатацію, але не впливало на вироби, які вже були введені у експлуатацію.
З огляду на викладене вище, використання медичних виробів газоаналізатора Драгер «Алкотест 6810», які були завезені та реалізовані на території України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10.02.2010 р. по 10.02.2015 р., є законним.
Що стосується доводів апелянта про те, що з останньої повірки Драгер «Алкотест 6810» в день проходження ним огляду пройшло більше ніж шість місяців, а тому огляд на стан сп'яніння був проведений з порушенням закону, апеляційний суд зазначає таке.
Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016. Таким чином, газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 і становить 1 рік.
З роздрукованого результату приладу Драгер «Алкотест 6810», за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 23.11.2018, а скаржник проходив огляд на стан сп'яніння 03.07.2019, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Драгер «Алкотест 6810», відтак підстави для визнання його результатів недійними відсутні.
У зв'язку з вищевикладеним, огляд проведений у відповідності до ст. 266 КУпАП.
У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Суддя суду першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ч.2 ст.33 КУпАП врахував характер правопорушення, дані про особу винного, які наявні в матеріалах справи, інші обставини справи, а тому призначив порушнику безальтернативне адміністративне стягнення саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, з чим повністю погоджується і апеляційний суд, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя
Поновити строк ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови судді Ковельського міськрайонного суду від 02 жовтня 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду від 02 жовтня 2019 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Волинського апеляційного суду О.М.Клок