Справа № 761/85/20
Провадження № 1-кс/761/737/2020
08 січня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , вивчивши матеріали клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування СУ СБ України капітана юстиції ОСОБА_2 , погоджене з прокурором по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019000000000185 від 24.06.2019, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування,
встановив:
Старший слідчий ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_3 та його захисникам.
Клопотання мотивовано тим, що в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування СУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22019000000000185 від 24.06.2019, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.
06.12.2018 р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.
22.07.2019 р. стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження.
Станом на 03.12.2019 р. підозрюваний та його захисники не ознайомились з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі.
На думку сторони обвинувачення зволікання з ознайомленням свідчить про затягування процесу ознайомлення підозрюваного та його захисників з матеріалами провадження, тому слідчий в кримінальному провадженні звернувся з клопотанням про встановлення ОСОБА_3 та його захисникам строку на ознайомлення.
Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 290 КПК України після завершення досудового розслідування прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати, зокрема,стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, з забезпеченням права робити копії або відображення матеріалів.
Сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
Право на ознайомлення з усіма матеріалами досудового розслідування гарантує реалізацію конституційного права підозрюваного на отримання інформації, зокрема,щодо суті пред'явленого обвинувачення та стану розгляду справи, а також забезпечує підозрюваному чи його захиснику можливість підготувати захист від пред'явленого обвинувачення.
Отже, право на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування та право на отримання інформації про закінчення розслідування у кримінальному провадженні є складовими конституційного права на захист.
Водночас, ознайомлення підозрюваного чи його захисника з матеріалами досудового розслідування є елементом кримінального судочинства і його порядок відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначається законами України.
Відтак, право на таке ознайомлення не є абсолютним, про що також зазначив Конституційний суд України у рішенні по справі №1-4/2012 про ознайомлення обвинуваченого та захисника з матеріалами кримінальної справи. Ознайомлення обвинуваченого чи його захисника з матеріалами справи в межах розумних строків відповідає завданням кримінального судочинства, визначеним у ст. 2 КПК України, що з одного боку забезпечує реалізацію прав і свобод людини і громадянина, а з іншого - вимагає від особи відповідальної поведінки, зумовленої законними потребами, інтересами інших осіб (зокрема потерпілого) та суспільства в цілому.
Згідно ч. 10 ст. 290 КПК України у разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів.
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав,що право на захист не є абсолютним, а за змістом статті 6 Конвенції прийнятними є лише вкрай необхідні заходи, які обмежують право на захист (рішення від 23 квітня 1997 року у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», від 25 вересня 2008 року у справі «Полуфакін і Чернишов проти Росії»). Як зауважив Європейський Суд, підпункт «b» пункту 3 статті 6 Конвенції гарантує обвинуваченому мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, а це означає, що така підготовка охоплює все, що є «необхідним» для підготовки розгляду справи судом.
Крім того, можливості, доступні кожному, хто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, мають включати ознайомлення для цілей підготовки свого захисту з результатами розслідувань, які проводилися протягом усього провадження у справі. Однак питання адекватності часу і можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин конкретної справи (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України»).
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду.
Пунктом 21 статті 7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких, зокрема, відносяться розумність строків.
Згідно до ч. 1, 3 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Критерієм для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
В клопотанні слідчий зазначає, що матеріали досудового розслідування складають 12 томів, при цьому підозрюваний та його захисник ОСОБА_4 ознайомились с 10-ма томами, а захисник ОСОБА_5 з 5-ма. Слідчий просить встановити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження тривалістю 14 днів, не врахувавши, що захисники підозрюваного ознайомлені із різним об'ємом матеріалів кримінального провадження. Крім того, в матеріалах клопотання відсутні докази отримання повідомлень про виклик для ознайомлення з матеріалами провадження як підозрюваного ОСОБА_3 , так й його захисниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Зазначені обставини є підставою для повернення вказаного клопотання слідчому для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 7, 28, 290 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалив:
Клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування СУ СБ України капітана юстиції ОСОБА_2 , погоджене з прокурором по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019000000000185 від 24.06.2019, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування повернути старшому слідчому в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування СУ СБ України капітану юстиції ОСОБА_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: