Провадження №2-а/760/8/20
Справа №760/9157/19
08 січня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Маляренко Юлії Вікторівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив скасувати постанову поліцейського 1 батальйону 5 роти УПП м. Києва ДПП Маляренко Ю.В. Серії ЕАВ №100287 від 20.03.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.03.2019 року поліцейським 1 батальйону 5 роти УПП м. Києва ДПП Маляренко Ю.В. винесено постанову Серії ЕАВ №100287 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 20.03.2019 року о 23 год. 38 хв., в м. Києві по Кільцевій дорозі 23 позивач, керував автомобілем Chevrolet Lacetti д.н. НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби були ввімкнені фари ближнього світла або не працювали, чим порушено п. 19.1 .а. ПДР.
Вважає зазначену постанову незаконною, з огляду на наступне.
Висновок, про те, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення є недоведеним належними доказами.
Позивач зазначав, що 20.03.2019 року повертаючись додому в м. Вишневе та рухаючись по Окружній дорозі м. Києва, його наздогнав автомобіль патрульної поліції, подаючи сигнал зупинитися. Після зупинки співробітник пояснив позивачу зупинку тим, що він керував транспортним засобом, що має несправності - не ввімкнені світлові пристрої.
Однак, в оскаржуваній постанові вказано про те, що позивач керував транспортним засобом у якого в темну пору доби були ввімкнені фари ближнього світла або не працювали. Тобто інспектор поліції встановив, що фари ближнього світла транспортного засобу були ввімкнені, а тому посилання на порушення позивачем п.19.1. ПДР є безпідставним.
Щодо зазначення в оскаржуваній постанові інспектором поліції про те, що фари ближнього світла транспортного засобу не працювали, позивач зазначав, що в оскаржуваній постанові інспектором поліції не вказано, яка саме несправність зовнішніх світлових приладів була в транспортному засобі позивача, яка унеможливлювала керування транспортним засобом.
Також позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки позивач під час зупинки інспектором вже рухався по автодорозі, а в розумінні ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідальність настає у разі порушення водіями транспортних засобів правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, що передбачено п.п. 9.2 ПДР.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
У встановлений ухвалою строк від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що на виконання вимог ст. ст. 268, 278, 279 КУпАП, після зупинки транспортного засобу позивача, інспектор представився та повідомив позивачу, що він здійснює рух в темну пору доби з вимкненими фарами ближнього світла, згодом, розпочавши розгляд справи, назвав своє ім'я, посаду та спеціальне звання, зазначив порушення, яке вчинив позивач а саме п. 19.1. а) ПДР і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, пояснив позивачу його права та надав можливість надати письмові чи усні пояснення з приводу вчиненого правопорушення. Жодних клопотань позивач не заявляв. Після чого інспектором було здійснено дослідження та оцінку наявних доказів та повідомлено позивача про прийняте по справі рішення (накладення штрафу на позивача в розмірі 425,00 грн.) та винесено постанову.
Вказані обставини також зафіксовано на відеозаписах з нагрудного відеорегістратора АА 00021, які було додано до постанови.
Представник відповідача зазначав, що розглядаючи адміністративну справу інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕАВ №100287 від 20.03.2019 року вбачається, що позивач порушив вимоги п. 19.1.а ПДР, а саме керував транспортним засобом у якого в темну пору доби були ввімкнені фари ближнього світла або не працювали.
Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Звертаючись з позовом до суду про скасування вищевказаної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач посилався на те, що постанова підлягає скасуванню з підстав того, що посилання відповідача на порушення позивачем п.19.1. ПДР є безпідставним.
Також позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки позивач під час зупинки інспектором вже рухався по автодорозі, а в розумінні ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідальність настає у разі порушення водіями транспортних засобів правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, що передбачено п.п. 9.2 ПДР.
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам,
Пунктами 1.1, 1,9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п. 19.1.а ПДР, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Згідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Після зупинки транспортного засобу позивача, інспектор представився та повідомив позивачу, що він здійснює рух в темну пору доби з вимкненими фарами ближнього світла, згодом, розпочавши розгляд справи, назвав своє ім'я, посаду та спеціальне звання, зазначив порушення, яке вчинив позивач а саме п. 19.1. а) ПДР і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, пояснив позивачу його права та надав можливість надати письмові чи усні пояснення з приводу вчиненого правопорушення. Жодних клопотань позивач не заявляв. Після чого інспектором було здійснено дослідження та оцінку наявних доказів та повідомлено позивача про прийняте по справі рішення (накладення штрафу на позивача в розмірі 425,00 грн.) та винесено постанову.
Вказані обставини також зафіксовано на відеозаписах з нагрудного відеорегістратора АА 00021, які було додано до постанови.
На спростування зазначених обставин позивачем не надано до суду доказів.
Таким чином, розглядаючи адміністративну справу інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України є доведеною.
Оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши обставини вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , інспектор постановила визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та наклала на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн., що передбачено санкцією цієї статті.
Враховуючи те, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП, позов не підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 122, 222, 258, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 192, 193, 194, 199, 202, 203, 204, 205, 211, 224, 225, 227, 229, 241, 242, 243, 244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Маляренко Юлії Вікторівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя