Провадження № 22-ц/803/9650/19 Справа № 201/6112/19 Головуючий у першій інстанції: Ткаченко Н. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
24 грудня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Догоновій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинено, надано сторонам строк для примирення шість місяців.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечили б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя року» роз'яснено, зокрема, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК ( 2947-14 ) вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Ухвала суду про відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення не підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Відповідно до ч. 7 ст.240 ЦПК України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває дана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 01 вересня 2006 року в Самарському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (актовий запис №343) (а.с. 5).
Також сторони мають трьох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7-9).
25 вересня 2019 року відповідач подав до місцевого суду заяву про надання сторонам максимального строку на примирення, оскільки вважає за можливе зберегти сім'ю; бажає, щоб їх спільні діти зростали в повноцінній сім'ї; зазначив також, що не втратив почуттів до своєї дружини, а намір дружини розлучитись вважає тимчасовим (а.с. 17).
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги наявність у сторін трьох малолітніх дітей; перебування подружжя у шлюбі значний час, понад 13 років; враховуючи бажання відповідача зберегти шлюб, зокрема, через почуття любові до дружини, - колегія приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність оскаржуваної ухвали місцевого суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що надання строку для примирення та зупинення провадження у справі суперечить моральним засадам суспільства та інтересам сім'ї, - є необгрунтованими.
Посилання апелянта на наявність в провадженні СВ ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області кримінального провадження за ч. 1 ст. 182 КК України (порушення недоторканності приватного життя) за заявою позивача щодо неправомірних дій відповідача, не спростовує наявності підстав для надання сторонам строку для примирення. Обвинувальний вирок суду у вказаному вище кримінальному провадженні, станом на цей час, не постановлений, що визнано сторонами.
Згідно особистих пояснень позивачки у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вищевказане кримінальне провадження відкрито за її, позивачки, заявою, у зв"язку з тим, що відповідач її вдарив; з часу надання строку для примирення у справі про розірвання шлюбу відповідач фізичну силу, погрози, насильство у будь-якому прояві до неї (позивачки) чи дітей не застосовував.
Враховуючи викладене, інтереси малолітніх дітей сторін, колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді