Провадження № 22-ц/803/716/19 Справа № 2-7357/11 Суддя у 1-й інстанції - Циганков В.О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
03 грудня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Черкас Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності,-
У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, позивач ОСОБА_3 посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_4 було укладено попередній договір оренди квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов попереднього договору оренди, він зобов'язувався оформити всі необхідні документи для оренди, та передати квартиру відповідачу в строк до 20 вересня 2011 року, а відповідач зобов'язується оплатити вартість оренди в розмірі 2 000 грн. на місяць з урахуванням індексу інфляції, та оформити договір оренди після надання ним всіх необхідних документів в строк до 20 вересня 2011 року. Також попереднім договором було встановлено, що основний договір оренди буде укладено строком на 5 років. На момент звернення до суду, основний договір оренди не укладений через ухилення відповідача від виконання його умов та заперечення наявності у нього права власності на квартиру АДРЕСА_1 . На підставі викладеного, ОСОБА_3 просив суд зобов'язати ОСОБА_4 укласти основний договір оренди квартири АДРЕСА_1 , на умовах, що визначені попереднім договором оренди від 10 вересня 2011 року, а також визнати за ним право власності без прийняття в експлуатацію на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з: на третьому поверсі поз. 1-6, І,ІІ; на антресольному поверсі поз. 7; горище поз. ІІІ, IV, всього по квартирі № 4 загальна площа 328,9 м2, (житлова площа 42,2 м2).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2011 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_3 право власності без прийняття в експлуатацію на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з: на третьому поверсі поз. 1-6, І,ІІ; на антресольному поверсі поз. 7; горище поз. ІІІ, IV; всього по квартирі № 4 загальна площа 328,9 м2, (житлова площа 42,2 м2). В іншій частині позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.16-18).
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені витрати у справі - сплачений судовий збір в сумі 2000 грн. (т.1 а.с.97, 98).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який не є учасником справи, не був залучений до участі у справі, просить рішення суду від 02 грудня 2011 року та додаткове рішення суду від 27 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права (т.1 а.с.46-49).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року було повернуто ОСОБА_2 апеляційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2011 року та на додаткове рішення цього ж суду від 27 квітня 2013 року (т.1 а.с.57).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який не є учасником справи, не був залучений до участі у справі, просить рішення суду від 02 грудня 2011 року та додаткове рішення суду від 27 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2011 року залишено без змін (т.1 а.с.139-141).
Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.1 а.с.213-216).
Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (т.1 а.с.217-219).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2011 року
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року прийнято відмову представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 від апеляційної скарги на додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2013 року та апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на додаткове рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності - закрито (т.2 а.с.11, 12).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору дарування від 26 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , останньому була подарована квартира АДРЕСА_1 (т.1 а.с.8). Договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстровано в реєстрі за № 5667.
Право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру було зареєстровано в КП "ДМБТІ" згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 жовтня 2006 року за №12184100 (т.1 а.с.9).
Судом встановлено та з технічного паспорту вбачається, що в подальшому ОСОБА_3 було виконано самовільне переобладнання даної квартири, а також приєднано частину місць загального користування, а саме горище, самовільно добудовано антресольний поверх (т.1 а.с.10-12).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бабушкінської районної ради в м.Дніпропетровську про визнання права власності було визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру № 4 , розташовану на третьому поверсі, що складається: 1-кладова, загальною площею 1,4 м2, 2-коридор, загальною площею 13,4 м2, 3-кухня, загальною площею 17,4 м2, 4-житлова, площею 20,0 м2, 5-санвузол, загальною площею 13,7 м2, 6-житлова, площею 18,2 м2, І-балкон, загальною площею 1,3 м2, ІІ -лоджія, загальною площею 3,5 м2, на антресольному поверсі: 7-житлова, загальною площею 4,0 м2, горище: ІІІ- горище, загальною площею 129,0 м2, ІУ-горище, загальною площею 107,0 м2 по АДРЕСА_1 без додаткових актів введення в експлуатацію (т.1 а.с.13).
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами у даній справі, ОСОБА_3 посилався на те, що право власності на підставі даного рішення суду від 30 квітня 2008 року за ним не зареєстровано, через що наявність такого права не визнається відповідачем у справі ОСОБА_4 .
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання за ним права власності без прийняття в експлуатацію на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з: на третьому поверсі поз. 1-6, І,ІІ; на антресольному поверсі поз. 7; горище поз. ІІІ, IV; всього по квартирі № 4 загальна площа 328,9 м2, (житлова площа 42,2 м2), суд посилався на їх законність та обґрунтованість у вказаній в частині, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення в цій частині нового рішення.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (жилі будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Частиною 1 ст.331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту ч.1, ч.2 ст.331 ЦК України, ч.1 ст.182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (зі змінами і доповненнями станом на 22 січня 2009 року), право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.
За змістом пп. 1 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Визнання судом права власності на будівництво можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
У ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року визначено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
В п.8 ст.39 вказаного Закону зазначено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Відповідно до положень ст. 39 цього Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифікатів в порядку визначеному КМУ.
Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року N 1243 передбачено затвердження акту державної приймальної комісії органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та необхідно здійснити реєстрацію в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У розумінні ст.376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об"єкт, а і об"єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об"єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об"єкт втрачає тотожність з тим, на який власником отримано право власності.
З матеріалів справи вбачається, відповідно до договору дарування від 26 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 була подарована квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 51,4 кв.м., загальна площа 90,3 кв.м. (т.1 а.с.8).
Договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстровано в реєстрі за № 5667.
Право власності було зареєстровано за позивачем ОСОБА_3 в КП "ДМБТІ" згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 жовтня 2006 року за №12184100 (т.1 а.с.9).
З технічного паспорту вбачається, що в подальшому позивачем ОСОБА_3 було виконано самовільне переобладнання даної квартири, а також приєднано частину місць загального користування, а саме горище, самовільно добудовано антресольний поверх (т.1 а.с.10-12).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бабушкінської районної ради в м.Дніпропетровську про визнання права власності було визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру № 4 , розташовану на третьому поверсі, що складається: 1-кладова, загальною площею 1,4 м2, 2-коридор, загальною площею 13,4 м2, 3-кухня, загальною площею 17,4 м2, 4-житлова, площею 20,0 м2, 5-санвузол, загальною площею 13,7 м2, 6-житлова, площею 18,2 м2, І-балкон, загальною площею 1,3 м2, ІІ -лоджія, загальною площею 3,5 м2, на антресольному поверсі: 7-житлова, загальною площею 4,0 м2, горище: ІІІ- горище, загальною площею 129,0 м2, ІУ-горище, загальною площею 107,0 м2 по АДРЕСА_1 без додаткових актів введення в експлуатацію (т.1 а.с.11).
Право власності на підставі вказаного рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2008 року за позивачем ОСОБА_3 не було зареєстровано у встановленому законом порядку.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2013 року було визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право спільної часткової власності (по 1/2 частці за кожним) без прийняття в експлуатацію на квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно договору дарування 48/100 часток квартири від 15 вересня 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подарували 48/100 часток квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (т.1 а.с.50, 51).
Із вказаного договору дарування 48/100 часток квартири вбачається, що право власності на 48/100 часток квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 набули на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2013 року у справі №200/5057/13.
Рішенням Апеляційного суд Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року у справі №200/5057/13 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_8 , третя особа без самостійних вимог КЖЕП №1 про визнання права власності було скасовано рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2013 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_8 , третя особа без самостійних вимог КЖЕП №1 про визнання права власності без прийняття в експлуатацію на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 - відмовлено. У задоволенні позовних вимог третій особі із самостійними вимогами ОСОБА_8 відмовлено (т.1 а.с.36-44).
Відповідно до договору іпотеки від 18 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_9 передав в іпотеку ОСОБА_1 у забезпечення виконання умов договору позики від 18 грудня 2015 року, нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_3 (т.1 а.с.70-73).
Вказана квартира розташована в мансардному поверсі у житловому будинку. Право власності на вказану квартиру належить ОСОБА_2 на підставі договору про поділ нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Анісімовим В.Е. (т.1 а.с.79, 80).
Оскаржуваним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2011 року у даній справі було вирішено питання щодо нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , розташовану в житловому будинку літ. А-3, що складається з: на третьому поверсі поз. 1-6, І,ІІ; на антресольному поверсі поз. 7; горище поз. ІІІ, IV; всього по квартирі № 4 загальна площа 328,9 м2, (житлова площа 42,2 м2), яке є самочинним будівництвом та не було введено в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Конституційним судом у рішенні по справі № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року надано роз'яснення щодо порядку передачі допоміжних приміщень у власність. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ним квартир або кімнат у квартирах. Власники неприватизованих квартир є співвласниками цих допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Жодних документів права власності на допоміжні приміщення не потрібно робити.
Слід зазначити Дніпровську міську раду та балансоутримувача будинку, на антресольному поверсі, горищі якого розташоване самочинне будівництво - спірна квартира, до участі у даній справі залучено не було.
Суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув та не залучив до участі у справі Дніпровську міську раду та балансоутримувача будинку, в якому розташована спірна квартира, площа якої самочинним будівництвом займає і горище будинку, яке є допоміжним приміщенням у будинку та яке знаходиться у спільній власності співвласників квартир будинку.
Оскаржуваним рішенням суду у даній справі визнано за позивачем право власності без прийняття в експлуатацію на квартиру, яка складається зокрема, з антресольного поверху поз. 7 та горища поз. ІІІ, IV, тобто визнано право власності на самочинне будівництво, оскільки будь-які правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно в матеріалах справи взагалі відсутні.
Власником квартири за адресою; АДРЕСА_3 , згідно наданих суду документів, є ОСОБА_2 ОСОБА_1 , згідно вищевказаного договору іпотеки, є іпотекодержателем цієї квартири.
Таким чином, права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порушуються оскаржуваним рішенням суду, оскільки за позивачем ОСОБА_3 було визнано право власності без прийняття в експлуатацію на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , розташовану в житловому будинку літ. А-3, що складається з: на третьому поверсі поз. 1-6, І,ІІ; на антресольному поверсі поз. 7; горище поз. ІІІ, IV; всього по квартирі № 4 загальна площа 328,9 м2, (житлова площа 42,2 м2), яке є самочинним будівництвом, та співвласниками допоміжних приміщень, яким є горище, є власники та користувачі квартир у зазначеному будинку.
Стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов"язання ОСОБА_4 укласти основний договір оренди на підставі попереднього договору оренди від 10 вересня 2011 року, слід зазначити, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині у зв"язку з недоведеністю.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2011 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_3 право власності без прийняття в експлуатацію на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з: на третьому поверсі поз. 1-6, І,ІІ; на антресольному поверсі поз. 7; горище поз. ІІІ, IV; всього по квартирі № 4 загальна площа 328,9 м2, (житлова площа 42,2 м2) та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності - скасувати частково в частині визнання за ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) право власності без прийняття в експлуатацію на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з: на третьому поверсі поз. 1-6, І,ІІ; на антресольному поверсі поз. 7; горище поз. ІІІ, IV; всього по квартирі № 4 загальна площа 328,9 м2, (житлова площа 42,2 м2).
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності - відмовити.
В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2011 року залишити без змін.
Додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року - скасувати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді