Справа № 163/1746/19 Провадження №33/802/49/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С.
Категорія:ст. 472 МК України Доповідач: Клок О. М.
08 січня 2020 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Білоуса І.Л., представника митниці Пікалюка М.С., захисника Ковальчука В.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , на постанову судді Любомльського районного суду від 28 листопада 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 126 711 гривень з конфіскацією в дохід держави 150 пачок тютюну для кальяну загальною вартістю 126 711 гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він слідуючи 09.08.2019 з Республіки Білорусь в Україну через митний пост "Доманове" Волинської митниці ДФС пасажиром рейсового автобуса "Мітсубіші", номерний знак НОМЕР_1 , сполученням "Брест-Львів", не задекларував за встановленою формою 150 пачок тютюну для кальяну загальною вартістю 126 711 гривень, що знаходились в сумках у багажному відділенні автомобіля разом із задекларованими товарами і були виявлені під час митного контролю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на те, що накладене судом стягнення не відповідає характеру і тяжкості вчиненого ним правопорушення, а тому є безпідставним. Посилається на неврахування судом малозначності вчиненого правопорушення, щирого каяття, а також того, що обтяжуючі обставини відсутні, тяжких наслідків державі не спричинив. Окрім того, важає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України. Просить постанову суду першої інстанції скасувати як незаконну та необґрунтовану, провадження у справі закрити.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши скаржника, який апеляцію підтримав з наведених у ній мотивів, представника митниці, який просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суддя суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.472 МК України вказаних вимог закону дотримався.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку.
Факт незадекларування виявлених та вилучених товарів підтверджується і поданою ОСОБА_1 митною декларацією (а.с.9), актом про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (а.с.7).
Окрім того, при наданні пояснень працівникам митниці ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість, підтвердив те, що тютюн належить саме йому (а.с.8).
Висновком експерта від 30.08.2019 підтверджується вартість вилученого в ОСОБА_1 тютюну в сумі 126 711 гривень (а.с.15-17) і така вартість не оспорюється скаржником.
Статтею 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, а тому твердження скаржника про те, що він придбав тютюн для власних потреб, перевози його без ознак приховання, в зв'язку із чим в його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення, до уваги не беруться.
Крім того, посилання апелянта на те, що він своїми діями, не завдав державі значної шкоди, до уваги судом також не приймається, оскільки не впливає на кваліфікацію вчиненого правопорушення та не може вплинути на призначене судом безальтернативне стягнення.
Посилання скаржника про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України не заслуговують на увагу, оскільки даний товар заборонений (обмежений) до ввезення на митну територію України.
Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, які суд першої інстанції взяв до уваги, давши їм належну оцінку, суддя вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що доводи ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення безпідставні, тому визнав останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України.
При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу правопорушника, а тому правильно прийшов до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 безальтернативного стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів.
На думку апеляційного суду, розмір призначеного ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з конфіскацією товару повністю відповідає санкції ст.472 МК України та вірно встановлений судом першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що накладене на адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією товару є надто суворим, оскільки поставить його сім'ю в тяжке матеріальне становище, не є обставиною, яка слугувала б підставою для скасування постанови в частині накладення адміністративного стягнення.
У відповідності до вимог ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Тобто застосування вимог ст.22 КУпАП до особи, на думку апеляційного суду, є правом, а не обов'язком.
Таким чином, з огляду на кількість вилученого товару, апеляційний суд, не вбачає можливості звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, оскільки дане правопорушення не є малозначним.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, а тому підстав для скасування постанови судді місцевого суду та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, про що також просить скаржник в своїй апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 28 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду О.М.Клок