Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3956/19
08.01.2020 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий-суддя Рішко Г.І., секретар судового засідання Чернянчук К.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Виноградівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Виноградівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що після смерті батька ОСОБА_3 , він прийняв спадкове майно, а саме житловий будинок у АДРЕСА_1 . Позивач наразі проживає у спадковому будинку. Бажаючи оформити спадщину, нотаріусом йому було відмовлено в цьому. Позивач просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька.
Позивач у підготовче засідання не з'явився, ним подано до суду письмову заяву про те, що підтримує позовні вимоги і просить справу розглянути за його відсутності.
Відповідач у підготовче засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про те, що не заперечує проти задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ним позову прийнято судом.
Третя особа без самостійних вимог у підготовче засідання не з'явилася, повідомлена про час та місце розгляду справи. Заяв та клопотань не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
У судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Виноградів Закарпатської області помер батько позивача - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 13.08.2013 р.), а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 25.08.2015 року).
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами у АДРЕСА_1 .
Як вбачається із довідки виконавчого комітету Теківської сільської ради №02-30/335 від 23.07.2019 року, згідно погосподарської книги №3 домогосподарство за адресою АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахувалося за померлим ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час свого життя померлий заповіт не залишив.
Так, крім позивача спадкоємцем за законом після смерті спадкодавця є відповідач по справі ОСОБА_2 - син померлого, який до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався та не заперечує проти визнання права власності на спадковий будинок за позивачем.
Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
У зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивач звернувся до державного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу, де отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (лист завідувача Виноградівською державною нотаріальною конторою №581/01-16 від 28.11.2019 року).
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.2 ст 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок та довідки КП «Виноградівського РБТІ» №1102 від 28.11.2019 року житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , будівництвом завершений. Загальна корисна площа житлового будинку становить 46,5 кв.м., в тому числі житлова 22,0 кв.м. Житловий будинок з надвірними будівлями рахується за ОСОБА_3 на підставі довідки Теківської сільської ради №02-30/335 від 23.07.2019 року.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивач надав суду достатньо доказів, які підтверджують позов, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 як спадкоємець після смерті батька ОСОБА_3 має законне право на визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОК НОМЕР_3 , уродженцем с.Теково Виноградівського району Закарпатської області, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 , загальна площа 46,5 кв.м., в тому числі житлова 22,0 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Виноградів Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийГ. І. Рішко