Справа № 265/5883/19
Провадження № 2/265/1665/19
(заочне)
19 грудня 2019 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Гноєвого С.С.,
за участю секретаря Федорової А.С.,
розглянувши в залі судових засідань без участі сторін цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, -
Позивач, Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа», в особі представника Коляда Ю.Г., яка діє на підставі довіреності, звернувся до суду з даним позовом, яким просить стягнути з відповідача заборгованість за користування тепловою енергією в сумі 16144,49 гривень за період з 01 травня 2014 року по 01 травня 2019 року, а також 3 % річних в сумі 1092,27 гривень, інфляційні витрати в сумі 4365,00 гривень, та судовий збір у розмірі 1921 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), опалювальна площа 60,40 кв.м. У зв'язку з тим, що відповідачем оплата за користування тепловою енергією вносилась не у повному обсязі, утворилась заборгованість, яка за період з 01 травня 2014 року по 01 серпня 2019 року становить 15339,49 гривень. Протягом вказаного періоду відповідач користувався послугами позивача, нарахування за їх споживання проводилось відповідно до встановлених тарифів.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 жовтня 2015 року № 45798403 зазначена квартира належала відповідачу на праві приватної власності. З 19 квітня 2019 року - новий власник (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 квітня 2019 року № 164233849).
07 травня 2018 року з метою погашення заборгованості відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про реструктуризацію боргу за житлово-комунальні послуги № 39/Л. Згідно п. 1 даного договору, ККП «Маріупольтепломережа» надає відповідачу по справі розстрочку у погашенні заборгованості з оплати послуг з теплопостачання, яка утворилася за період з 01 травня 2014 року по 01 травня 2018 року у розмірі 13289,25 гривень. Умовами договору визначено, що Договір діє з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2019 року та визначено розмір обов'язкових щомісячних платежів, які становлять 1107,44 гривень. Відповідачу було повідомлено про необхідність здійснення сплати за щомісячні нарахування за теплову енергію. У зв'язку з тим, що відповідачем сплата за щомісячні нарахування провадилася не у повному обсязі, станом на 30 квітня 2019 року виникла заборгованість, яка становить 16144,49 гривень. В своїй заяві відповідач не заперечував, що у разі недотримання умов договору, вся сума заборгованості буде стягнута у судовому порядку. Поточні нарахування він також зобов'язався сплачувати щомісячно. Отже зазначена заборгованість є беззаперечною, оскільки боржник визначені договором і законодавством зобов'язання не виконав.
Отже, всього сума заборгованості становить 16144,49 гривень.
Зокрема, відповідно до ст.. 625 ЦПК України, з причини несвоєчасного виконання зобов'язання щодо сплати спожитих послуг, відповідач має сплатити на користь ККП «Маріупольтепломережа» суму 3% річних, які складають 1092,27 гривень, та суму інфляційних витрат за весь час прострочення зобов'язання у розмірі 4365,00 гривень, а також сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1921,00 гривень.
Представник позивача Коляда Ю.Г . , діюча на підставі довіреності, надала заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився за невідомих суду причин, судові повістки надсилались рекомендованою поштою за адресою його реєстрації, а також шляхом опублікування повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті «Судова влада», однак кореспонденція ним не отримана з невідомих причин.
Разом із тим, вживши передбачені законом заходи виклику відповідача, та виходячи з практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 08.11.2005 року, у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів, та зі згоди позивача ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України.
Дослідивши доводи позову та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.80 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, визначав основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Разом з тим, ст.4 даного Закону передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до положень статті першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Також, даною нормою було визначено, що споживачем житлово-комунальної послуги являється фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати таку послугу.
Як вбачається зі змісту статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
В силу ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
При цьому, пунктом першим частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» прямо передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Натомість, згідно пункту п'ятого частини третьої статті 20 цього Закону, на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Згідно положень ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Дана норма закріплена і у ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якої споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Як вбачається з розшифровки особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість відповідача за користування тепловою енергією за період з 01 травня 2014 року по 01 травня 2019 року становить 16 144, 49 гривень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є по суті грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги, суд вважає, що на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Як вбачається з доданих до позову розрахунків, сума інфляційного нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання становить 4365,00 гривень, 3% річних від простроченої суми становить 1092,27 гривень.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач кореспонденцію за місцем реєстрації не отримує, справу розглянуто без його участі, на підставі наявних у ній доказів, за відсутності заяв про застосування строків позовної давності.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь ККП «Маріупольтепломережа» підлягає стягненню заборгованість за користування тепловою енергією за період з 01 травня 2014 року по 01 травня 2019 року в сумі 16144,49 гривень, інфляційні витрати в сумі 4365,00 гривень, а також 3% річних від простроченої суми в сумі 1092,27 гривень.
Крім того, відповідно до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1921 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141,142, 206, 263-265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» заборгованість за користування тепловою енергією за період з 01 травня 2014 року по 01 травня 2019 року в сумі 16 144 (шістнадцять тисяч сто сорок чотири) гривні 49 копійок на р/р НОМЕР_3 АТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» інфляційні витрати в сумі 4365 (чотири тисячі триста шістдесят п'ять) гривень 00 копійок, 3% річних від простроченої суми в сумі 1092 (одна тисяча дев'яносто дві) гривні 27 копійок, а також витрати з оплати судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок на р/р НОМЕР_4 АТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2019 року.
Суддя: