233 № 233/5394/19
02 січня 2020 року м.Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Бєлостоцької О.В.,
за участю секретаря Колеснікової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначила, що до 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем по справі, працювала сторожем виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01 лютого 2016 року по 31 серпня 2016 року в розмірі 14721гривня 84 копійки, а також за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 14207 грн 44 коп.
Позивач просить:
-стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 лютого 2016 року по 31 серпня 2016 року в розмірі 14721гривня 84 копійки, а також за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 14207 грн 44 коп.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с.32).
Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.46 на звороті).
З наданих представником АТ «Українська залізниця» письмових пояснень (а.с.46) вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:
- відповідач з незалежних від нього причин не може виконати вимоги ст.116 КЗпП України в частині нарахування заробітної плати, сплатити всю суму, що належить ОСОБА_1 від підприємства та провести з нею остаточний розрахунок;
- відділ кадрів, бухгалтерія та місце роботи позивача знаходилось на території проведення антитерористичної операції, на непідконтрольній українській владі території у зв'язку з чим позивач не має відомостей про фактичне виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків;
- втрата доступу та контролю АТ «Укрзалізниця» до виробничих потужностей та іншого майна регіональної філії «Донецька залізниця», в тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп'ютерної техніки з програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками у зв'язку з їх знаходженням на непідконтрольній українській владі території є підставою для невизнання позовних вимог.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працювала сторожем у виробничому підрозділі «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.16-24).
17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.16-24).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною першою статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з 01 лютого по 31 серпня 2016 року позивачка ОСОБА_1 надала копію зведеної відомості № 89 на виплату заборгованості по ДП «Донецька залізниця» за 2016 рік (а.с.6), виготовлену на аркуші паперу, а не на бланку структурного/виробничого підрозділу, без зазначення дати її складання, не підписану уповноваженою на її складання посадовою особою, із змісту якої вбачається, що сума включеної до передавальної відомості заборгованості перед ОСОБА_1 становить 14721грн 84коп.
Відповідно до пункту 11 параграфу 1 "Загальні вимоги до створення управлінських документів" розділу II "Документування управлінської інформації" Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5, оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування мають відповідати Національному стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55.
Відповідно до пунктів 1, 2 параграфу 2 "Бланки документів" розділу II "Документування управлінської інформації" цих Правил організаційно-розпорядчі документи оформляють на бланках. Розміщення реквізитів на бланку повинно відповідати ДСТУ 4163-2003. Зразки бланків затверджуються розпорядчим документом установи. Установи розробляють бланки документів структурних підрозділів, відокремлених підрозділів та бланки документів посадової особи в тому разі, якщо керівник структурного підрозділу, відокремленого підрозділу чи посадова особа мають право підписувати документи в межах їх повноважень.
Згідно пунктів 1, 2 параграфу 3 "Печатки" зазначених Правил право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).
В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.
Проте, надана позивачкою ОСОБА_1 на підтвердження заявлених позовних вимог копія зведеної відомості № 89 (а.с.6) про розмір заборгованості по заробітній платі наведеним вище вимогам Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5 не відповідає, оскільки не містить зазначення підприємства, яке її видало, дати її видачі, не засвідчена печаткою та підписом особи, уповноваженої на її складання, зважаючи на що не є належним, достовірним та достатнім доказом.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивачка ОСОБА_1 надала копії розрахункових листів (табуляграм) (а.с.7-8), з яких вбачається, що позивачці нараховано заробітну плату за березень 2017 року 3075 грн 02 коп(до виплати2445 грн 20коп), за квітень 2017 року - 1722 грн 25 коп (сума до виплати - 1369грн 50коп), за травень 2017 року - 1722грн 25коп (сума до виплати - 1369грн 50коп), за червень 2017 року - 501грн 41коп (сума до виплати - 398грн 72коп), за липень 2017 року - 7186грн 51коп (сума до виплати - 5756грн 28коп).
На виконання ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2019 року (в частині витребування доказів) відповідачем надано довідки від 04 жовтня 2019 року № 1108 (а.с.49-50), від 04 жовтня 2019 року № 1108/2 (а.с.51), з яких вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 1325 грн 85коп, до виплати належить 1054 грн 29 копійок (за вирахуванням податків та обов'язкових платежів у розмірі 271 грн 56коп). З період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалась. Станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період часу січень липень 2017 року відсутня.
Відповідно до видаткового касового ордеру від 08 серпня 2017 року ОСОБА_1 08 серпня 2017 року отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1054 грн 29 коп (а.с.48).
З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 05 вересня 2019 року (а.с.34-36), вбачається, що в лютому 2016 року страхувальником - Ясинуватським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням «Державного підприємства «Донецька залізниця» (код 26222152) було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 2356грн 73коп; з березня по серпень 2016 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати. В березні 2017 року страхувальником - регіональна філія «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код 40150216) ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 3075 грн 02коп, з квітня по липень 2017 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
Суд зауважує, що відповідно до записів у трудовій книжці позивачки ОСОБА_1 Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління «Державного підприємства «Донецька залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.16-24).
Відповідно до статті 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 розділу I "Загальні положення" Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, який затверджений постановою Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року № 10-1, Реєстр застрахованих осіб забезпечує, в тому числі, облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" зазначеного Положення до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:
персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця.
Отже, відомості про заробітну плату, що подаються роботодавцями до Реєстру застрахованих осіб, є офіційними відомостями, а тому індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) є належним доказом, що містить інформацію щодо предмету доказування у цій справі - розміру нарахованої позивачці ОСОБА_1 заробітної плати за період часу з лютого по серпень 2016 року та з березня по липень 2017 року.
Будь-яких доказів про виплату на користь ОСОБА_1 нарахованої заробітної плати за лютий 2016 року в розмірі 2356грн 73коп відповідачем не надано.
Інших доказів, окрім довідки від 04 жовтня 2019 року № 1108/2 та видаткового касового ордеру від 08 серпня 2017 року про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року відповідачем суду не надано.
Суд не бере до уваги розрахунок позивачки ОСОБА_1 про розмір заборгованості по заробітній платі за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року (а.с.5), оскільки він не узгоджується із індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) станом на 05 вересня 2019 року (а.с.34-36).
Враховуючи, що згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані станом на 05 вересня 2019 року, ОСОБА_1 за лютий 2016 року нараховано заробітну плату в розмірі 2356грн 73коп, за березень 2017 року нараховано заробітну плату у сумі 3075грн 02коп, а виплачено - 1325грн 85коп (за вирахуванням податків 1054 грн 29коп), невиплачена заробітна плата за лютий 2016 року у розмірі 2356грн 73коп та за березень 2017 року у розмірі 1749 грн 17 коп (3075грн 02коп- 1325грн 85коп), підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Заборгованість по заробітній платі за лютий 2016 року у розмірі 2356грн 73коп та за березень 2017 року в сумі 1749грн 17коп підлягає виплаті позивачці за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року знаходилась у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивачки щодо оплати її праці, зокрема в доведеній частині заборгованості, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи, що згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані станом на 05 вересня 2019 року, в період з березня по серпень 2016 року та з квітня по липень 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася, інших доказів, які не викликають сумнівів у їх достовірності щодо нарахованої заробітної плати, позивачем суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за період з березня по серпень 2016 року та з квітня 2017 року по липень 2017 року у зв'язку з їх недоведеністю.
Надані позивачкою на підтвердження заборгованості по заробітній платі за період часу з квітня по липень 2017 року розрахункові листи (табуляграми), які не узгоджуються за змістом із відомостями з Реєстру застрахованих осіб, за відсутності інших доказів щодо часу роботи та нарахування заробітної плати не можна вважати належними доказами.
Посилання відповідача на втрату доступу до виробничих потужностей та іншого майна регіональної філії «Донецька залізниця», в тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп'ютерної техніки з програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками у зв'язку з їх знаходженням на непідконтрольній українській владі території не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за лютий 2016 року та березень 2017 року.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за лютий 2016 року у розмірі 2356грн 73коп та за березень 2017 року у розмірі 1749 грн 17коп, а всього - 4105 (чотири тисячі сто п'ять) гривень 90копійок.
Зобов'язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за лютий 2016 року та за березень 2017 року в загальному розмірі 4105 гривень 90 копійок утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 109 (сто дев'ять) гривень 03 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 02 січня 2020 року.
Суддя