Справа № 236/3879/19
08 січня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Саржевської І.В.,
за участю секретаря - Олійник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лиман за відсутністю сторін в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
26 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (а.с. 3-6).
Ухвалою суду від 27 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, позивачу був наданий строк для усунення недоліків (а.с. 21-22).
25 жовтня 2019 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (а.с. 28-31).
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, просять справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю, не заперечують проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача в судове засідання, про що суду надали відповідні заяви (а.с.47).
Відповідач ОСОБА_3 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 46), в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі та відзиву на позовну заяву суду не надав.
Ухвалою суду від 08 січня 2020 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності виданого 15 січня 2008 року Краснолиманською міською радою та виданого згідно з розпорядженням міського голови Перебийноса Л.Г. №-12 від 15 січня 2008 року (а.с. 10, 11), власниками квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Бюро технічної інвентаризації" м. Слов"янськ № 17766001 від 17 лютого 2008 року (а.с. 12).
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується наданою позивачами копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25 жовтня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 420 (а.с. 34).
Згідно повідомлення державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Семенової І.М. від 29 жовтня 2019 року спадкова справа щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася, із заявами про прийняття або про відмову від прийняття спадщини до Лиманської державної нотаріальної контори ніхто не звертався (а.с. 41).
Згідно довідки № 4735 від 04 вересня 2019 року, виданої відділом надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, у житловому приміщенні - квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13).
Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , однак, за місцем реєстрації не проживає з вересня 2018 року, не користуються житлом, не зберігає у квартирі належне йому майно, його особисті речі у приміщенні відсутні, про що був складений відповідний акт обстеження (а.с. 14). Факт не проживання відповідача у квартирі позивачів також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є сусідами позивачів (а.с. 15, 16).
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Ст. 41 Конституції України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
При цьому право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Непорушність права власності проголошена і в низці міжнародних документів (ст. 17 Загальної декларації прав людини (ООН,10.12.1948),ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Нормами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Вимогами ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як зазначено у ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається із досліджених судом письмових доказів, з 15 січня 2008 року у позивачів виникло право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності. Відповідач тривалий час відсутній за адресою реєстрації, у зазначеній квартирі не проживає з вересня 2018 року. Власникам належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивачів стосовно визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, обґрунтованими і приходить до висновку про необхідність задоволення таких вимог.
Щодо вимог позивачів про стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.10. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним із кількох позивачів у справі, визначальним у такому разі є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно квитанції № 150 від 25 вересня 2019 року ТВБВ 10004/0152 позивачем ОСОБА_1 за подачу позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с. 2).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 4, 13, 18, 76-83, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 (двадцять п"ять), яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на правах спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 15 січня 2008 року Краснолиманською міською радою.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) гривень.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 08.01.20.
Суддя -