233 № 233/1452/19
27 листопада 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С.,
за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,
позивача за первісним позовом ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення подвійної суми завдатку та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з ОСОБА_3 подвійну суму завдатку в розмірі 20000 грн та у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилалася на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовилися укласти договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На час виникнення домовленості ОСОБА_3 не мала правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно, проте зобов'язалась їх отримати. Протягом часу, необхідного для укладення основного правочину, сторони домовилися про те, що ОСОБА_1 передає ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 10000 грн в якості завдатку на забезпечення укладення осинового договору та вселяється у спірне житлове приміщення разом зі своєю сімє'ю. Незважаючи на те, що вказані грошові кошти були передані ОСОБА_3 , відповідач вирішила не продавати вказаний будинок ОСОБА_1 та, викликавши поліцію, висилила сім'ю ОСОБА_1 взимку на вулицю, чим завдала їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн. А також має повернути ОСОБА_1 подвійну суму завдатку внаслідок ухилення від укладання основного договору купівлі-продажу.
Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що передані грошові кошти ОСОБА_3 ОСОБА_1 в розмірі 100000 грн є авансом. Крім того, вважає, що не вчиняла протиправні дії щодо ОСОБА_1 оскільки виселила її разом з сім'єю через те, що під час проживання у вказаному житловому приміщенні вони не сплачували за комунальні послуги, зокрема, за газопостачання.
Крім того, ОСОБА_3 подала зустрічний позов, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8316 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилалася на те, що в період часу з 09.05.2018 року по 09.02.2018 року ОСОБА_1 разом з сім'єю проживали у спірному будинку та користувалися послугами з газопостачання. Проте за вказані послуги не сплатили, чим завдали ОСОБА_3 збитки в розмірі 8316 грн.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 надала відзив, в якому позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що під час вселення її сім'ї у спірне житлове приміщення ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_1 про те, що на особовому рахунку щодо надання послуг з газопостачання наявна переплата та сплачувати за комунальні послуги вона може на власний розсуд. Крім того, користуючись комунальними послугами, ОСОБА_1 вважала, що набуде право власності на спірне житлове приміщення разом з коштами на особовому рахунку з надання послуг з газопостачання. До того ж під час проживання у спірному житловому приміщенні витратила власні кошти на його ремонт та встановлення лічильника води.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом та з зустрічним позовом з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.
08 травня 2018 року ОСОБА_3 домовилась з ОСОБА_1 про продаж вказаного будинку, в зв'язку з чим ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 7500 грн та згодом додатково 2500 грн, що підтверджується відповідною розпискою.
ОСОБА_3 передала ключі від будинку ОСОБА_1 та дозволила в ньому проживати. Згодом ОСОБА_3 передала абонентські книжки щодо сплати комунальних послуг. З 24 травня 2018 року по 09.02.2019 року у вказаному будинку стали проживати родичі ОСОБА_1 , які розпочали його ремонт та встановили лічильник води. Згодом ОСОБА_3 стала нагадувати про необхідність сплачувати за комунальні послуги та повідомила про намір продати спірний будинок іншій особі, яка запропонувала більшу ціну. Вказані обставини визнаються сторонами та, крім того, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
За період часу з 24 травня 2018 року по 09.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , споживався газ, вартість якого дорівнює 8316 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого за вказаною адресою ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».
Згідно із частинами першою, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з статтями 570 - 571 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
З приводу вказаних норм права Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 520/6286/16-ц зробив висновок про те, що внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинків та частин земельних ділянок. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12.
Оскільки договір купівлі-продажу будинку, який за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана ОСОБА_1 грошова сума в розмірі 10000 грн є авансом, який підлягає поверненню позивачу. Разом з тим, у ОСОБА_3 не виник обов'язок додатково сплатити суму у розмірі завдатку у зв'язку з відмовою від укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_1
А отже, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 10000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
З приводу вказаних норм права Верховний Суд України у постанові від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1790цс15 виклав таку правову позицію.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Оскільки чинним законодавством та договором, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з відмовою від укладання договору купівлі-продажу, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з цих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 надала ОСОБА_1 право проживати у спірному житловому приміщені та вселити членів своєї сім'ї, в цей період вони користувалися комунальними послугами, в тому числі, споживали газ, вартість якого склала 8316 грн, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вказані грошові кошти.
Згідно з ч. 12 ст. 265 ЦПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Оскільки за первісним позовом з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 10000 грн, а за зустрічним позовом необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 8316 грн, суд дійшов висновку про необхідність провести зустрічне зарахування вказаних сум, в зв'язку з чим з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1684 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 43,13 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення подвійної суми завдатку та моральної шкоди - задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1684 (одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) гривні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 43 (сорока трьох) гривень 13 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного рішення суду - 06 грудня 2019 року.
Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; відповідач за первісним позовом: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя