Справа № 263/9569/19
Провадження № 2-а/263/52/2020
03 січня 2020 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Музики О.М.,
за участю секретаря Налісної Ю.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти Департаменту патрульної поліції в Донецькій області Сахно Володимира Миколайовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області 27 червня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти Департаменту патрульної поліції в Донецькій області Сахно В.М. про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що постановою інспектора 1 батальйону 3 роти Департаменту патрульної поліції в Донецькій області Сахно В.М. від 12 червня 2019 року серії ЕАВ № 1224807 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП, накладено на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 порушила правила дорожнього руху, передбачені п. 8.4 ПДР у зоні дії знаку 5.38, таблички 7.17 «Інвалід», що тягне за собою притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП. Позивач вважає, що постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності є незаконною, з наступних підстав, 12 червня 2019 року позивач, керуючи транспортним засобом марки «Peugeot 206», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалася по проспекту Миру у Центральному районі м. Маріуполя зі сторони будівлі Драматичного театру та вирішила здійснити зупинку навпроти будівлі «ЦУМ», з правої сторони якої наявний знак щодо паркувальних місць. Рухаючись повільно вздовж бордюру та обираючи вільне місце для паркування, позивач не звернула увагу на дорожній знак, встановлений на стовпі за знаком, який дозволяє паркування. На місці паркування знаходився транспортний засіб співробітників поліції з розпізнавальними знаками. Позивач зупинила транспортний засіб не зупиняючи двигун та приготувалася його покинути. На асфальтовому покритті, де вона припаркувалася, знак «місце для інвалідів» відсутній, що підтверджується фототаблицею з місця події. Зі сторони заднього бамперу підійшов працівник поліції та запитав чи є позивач особою з інвалідністю, на що вона повідомила що ні та запропонувала покинути місце стоянки у разі заборони такої у цьому місці, але працівник поліції заблокував можливість позивачу покинути місце паркування, оскільки стояв за її транспортним засобом, повідомив їй про порушення ПДР та склав відносно неї постанову. На думку позивача, місце для стоянки транспортних засобів осіб з інвалідністю розміщене так, що створити перешкоди водіям з інвалідністю на зупинці чи стоянці транспортних засобів вона фактично не могла, що може бути підтверджено відеозаписом з камер працівників поліції, у разі якщо велася відеозйомка (про що позивачу не відомо). У зв'язку з чим, позивач просила суд скасувати постанову від 12 червня 2019 року серії ЕАВ № 1224807 та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
27 грудня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він посилається на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позов поданий позивачем з порушенням строків на оскарження такої постанови. Розглядаючи указану справу, працівник патрульної поліції діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Позивач, подавши позов, жодного доказу на обґрунтування своєї позиції суду не надала. Тому відповідач вважає, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та законною. Просив суд проводити розгляд справи за відсутності відповідача, відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух справи.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 липня 2019 року вказану справу направлено на розгляд до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області за підсудністю.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 жовтня 2019 року вказану справу направлено на розгляд до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною заявою, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, визначено строк для відповідача для подання відзиву на позов та позивачу для надання відповіді на відзив, роз'яснено строки та порядок надання суду доказів.
У зв'язку із розглядом справи без сторін у спрощеному порядку, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом досліджуються саме представлені сторонами письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилається кожна з них, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, виходить з такого.
Судом установлено, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення від 12 червня 2019 року серії ЕАВ № 1224807 цього дня о 16:22 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Peugeot 206», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснила зупинку у зоні дії дорожнього знаку 5.38 місце стоянки з табличкою 7.17 «Інвалід», не являючись інвалідом та не перевозячи пасажирів з інвалідністю, чим порушила п. 8.4ґ ПДР України - порушення вимог інформаційно-вказівних знаків, вичинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, та на неї накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
Спірним у справі є правомірність дій посадової особи з встановлення вини ОСОБА_1 у порушені п. п. 8.4ґ Правил дорожнього руху України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. п. 8.4ґ ПДР України дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Частиною 5 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У частині 3 статті 77 КАС України передбачено право сторін надати докази суду на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилається кожна із сторін.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Однак, на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідач не надав відеозапису з відеореєстратора, а саме: доказів фіксування зупинки позивача на місці, що позначене відповідними дорожніми знаками, на яких дозволено зупинку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки).
З огляду на імперативний обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, а також у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 77 КАС України довести у подальшому перед судом правомірність своїх дій, і такі обставини повинні бути підтвердженні як належними, допустимими, достовірними, так і достатніми доказами, суд не може прийняти як докази правомірності дій працівника поліції та законність винесення оскаржуваної постанови лише сам відзив на позов, в якому відповідач посилається на правомірність дій працівників патрульної поліції під час складання оскаржуваної постанови та на обов'язок доказування своєї позиції позивачем.
Як зазначено у ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка полягає, зокрема не встановлений порядок доказування.
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 зупинилася на місці, що позначене відповідними дорожніми знаками, на яких дозволено зупинку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, позивач у позові посилалася на те, що на місці для паркування для осіб з інвалідністю не зупинялася, а також не створювала перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, чого не спростував відповідач, цим доводам під час розгляду адміністративної справи не надав відповідної оцінки, їх не перевірив, що свідчить про неповне встановлення уповноваженою особою приписів ст. 9 КУпАП, а саме наявності у діях ОСОБА_1 протиправної, винної поведінки.
Отже, відповідач беззаперечно правомірність свого рішення не довів, а обставини, викладені у його запереченнях не спростовують доводів позивача.
На думку суду, поліцейський провів розгляд справи без повного і всебічного з'ясування обставин справи та дійшов передчасно висновку про склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП за порушення п. 8.4ґ ПДР України.
Крім того, судом не приймаються доводи відповідача про порушення позивачем строку на звернення до суду для оскарження указаної постанови, оскільки судом задоволене клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду для оскарження постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, з яким вона надала відповідні докази причин пропуску строку, які визнані судом поважними.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ст. 143 КАС України судовий збір відноситься на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 10, 11, 72, 77, 242, 245, 246, 286 КАС України, ст. ст. 9, 121, 219, 251, 280, 284, 293 КУпАП, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти Департаменту патрульної поліції в Донецькій області Сахно Володимира Миколайовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 12 червня 2019 року серії ЕАВ № 1224807 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП та застосування до неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень, - скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Інспектор 1 батальйону 3 роти Департаменту патрульної поліції в Донецькій області Сахно Володимир Миколайович, юридична адреса: вул. М. Мазая, 16, м. Маріуполь, Донецька область.
Суддя О.М. Музика