01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"19" квітня 2007 р. Справа № 5/003-07
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши матеріали справи
за позовом
Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії «Гарант-Авто»в особі Київської дирекції страхування «Гарант-Авто-Сіті», м. Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн», м. Українка
про
стягнення 9181,80 грн.
за участю представників:
позивача:
Карпінського С.В. -дов. від 21.12.2006р. № 17052-1/14
відповідача:
Даниленка В.І. -дов. від 15.02.2007р.
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшов позов Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії “Гарант-Авто»в особі Київської дирекції страхування «Гарант-Авто-Сіті»(далі за текстом -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн»(далі за текстом -відповідач) про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 9181,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 993, 1187, 1188 Цивільного Кодексу України.
Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові та просить їх задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 01.02.2007 р. представник позивача звернувся до суду з заявою від 01.02.2007 р. щодо зміни найменування позивача, якою повідомляє, що рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто»найменування вищезгаданої юридичної особи змінено на Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», що підтверджується витягом зі статуту та свідоцтвом про державну реєстрацію позивача, наявних в матеріалах справи. Одночасно, представник позивача повідомляє про зміну назви відокремленого структурного підрозділу позивача -Київської дирекції страхування «Гарант-Авто-Сіті»на Київська філія «Сіті», що підтверджується положення про Київську філію «Сіті»ВАТ УСК “Дженералі Гарант» та довідкою головного управління статистики м. Києва від 27.12.2006 р.
Відповідно до ст. 1.2 Статуту Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто»по всіх його майнових і немайнових зобов'язаннях.
Згідно із ст. 25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Таким чином, суд замінює позивача Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія «Гарант-Авто»його правонаступником Відкритим акціонерним товариством Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2007р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі, як другого відповідача, Закрите акціонерне товариство “Українська транспортна страхова компанія»; про витребування з Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України у Київський області відмовний матеріал за №534 від 21.02.2005р. за фактом ДТП, що сталося 11.02.2005р.; про витребування з Обухівського районного суду Київської області справу про адміністративне правопорушення відносно гр. Носар В.І. за ст. 124 КпАП України та про зобов'язання позивача надати відповідачу копії документів, які додані до позовної заяви, в зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю підстав для його задоволення.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву за № 29 від 05.03.2007 р. та просить в задоволені позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд,
встановив:
Між громадянином Ворожбітом Вадимом Володимировичем та ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто»23.03.2004 р. було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19-3240535, за яким було застраховано автомобіль «Мазда 626»(далі за текстом -Мазда 626), реєстраційний державний номер 345-85КК на страхову суму 9100 грн., якою був обмежений максимальний розмір страхової виплати. Страхування зазначеного автомобіля проводилось відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО) №19-1, зареєстрованих Міністерством фінансів України за номером №0602903 (надалі - Правила страхування).
11.02.2005 р., близько 18 годин 30 хвилин на 21 км автомобільної дороги Київ-Луганськ сталось зіткнення двох автомобілів: «Мазда 6»державний номер 200-78 КМ (далі за текстом -Мазда 6), який належить відповідачу під керуванням водія Носара Василя Івановича та автомобіля «Урал 375»державний номер 113-72 НІ під керуванням Семенова Едуарда Леонідовича (далі за текстом -Урал). Причиною ДТП стало порушення водієм Носарем В.І. п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України.
Страхувальник позивача Ворожбіт В.В., керуючи автомобілем «Мазда 626», державний номер 345-85 КК і рухаючись повз місця ДТП наїхав на колесо, автомобіля «Мазда-6», який стояв на автомобільній дорозі, після зіткнення з автомобілем «Урал», внаслідок чого автомобіль гр. Ворожбіта В.В. отримав механічні ушкодження.
Для визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Мазда 626 внаслідок ДТП, та визначення ринкової вартості пошкодженого автомобіля ТОВ Український експертний центр «Експерт-сервіс Авто», до якого звернувся власник згаданого автомобіля було проведено відповідні дослідження. Так, згідно Акту № 942 автотоварознавчого дослідження від 27.09.2005 р. розмір матеріального збитку пошкодженого автомобіля становить 44401,36 грн.. а ринкова вартість вказаного автомобіля у пошкодженому вигляді відповідно до висновку спеціаліста №1305 експертного автотоварознавчого дослідження від 21.12.2005 р. становить 2441,88 грн.
Відповідно до п. 7.1.4 Правил страхування страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування. Пункт 2.2.1 Правил страхування передбачає, що страховим випадком визначається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т.ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно п.п. 9.1, 9.9.3, 9.22.2 Правил страхування до збитків, що компенсуються страхувальнику входять, зокрема, прямі збитки, витрати на проведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.
Так, позивач на виконання наведених вище положень виплатив гр. Воржбіту В.В. (за вирахуванням франшизи в розмірі 18,20 грн. та витрат на оплату послуг експерта в сумі 150 грн.) страхову суму в розмірі 8931,80 грн., що підтверджується видатковим ордером № 624 від 26.06.2006 р. копія якого знаходиться в матеріалах справи та вартість автотоварознавчого дослідження автомобіля Мазда 626 у розмірі 150 грн. (платіжне доручення №3701). Таким чином, загальна сума страхових виплат склала 9081,80 грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 Цивільного Кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Другим абзацом пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»зі змінами та доповненнями (далі за текстом -Постанова №6) передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Частина 1 ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.
Відповідно до п. 2 Постанови № 6, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Роз'ясненнями Президії Вищого арбітражного суду України за № 02-5/215 від 01.04.1994 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» передбачений аналогічний порядок вирішення спорів даної категорії.
В абзаці 4 п. 2 Роз'яснення передбачено, що крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. Що ж до заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, то його володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Абзацем 9 п. 2 Роз'яснень передбачено, що у разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення транспортних засобів є наслідком випадкового збігу обставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові підстави для покладання відповідальності на іншу сторону. При цьому слід мати на увазі, що транспортний засіб, який не рухається, не може розглядатися як джерело підвищеної небезпеки при наїзді на нього іншого транспортного засобу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що автомобіль Мазда 6 під час наїзду на його колесо автомобілем Мазда 626 під керуванням Ворожбіта В.В. перестав бути джерелом підвищеної небезпеки, оскільки стояв без руху на проїжджій частині, після зіткнення з автомобілем “Урал», зазначене підтверджується наявними матеріалами справи не спростовується і поясненнями позивача.
Судом також встановлено, що 21.02.2005 року інспектором дізнання 1-ї роти полку ДПС ДАІ МВС України в Київській області Заваженком В.М. відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП на підставі п.2 ч. 1 ст. 6 КПК України, що підтверджується копією постанови наявною в матеріалах справи.
Із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП від 21.02.2005 року вбачається, що безпосередніми учасниками вказаної події були водії Семенов Е.Л., Носар В.І., Ворожбіт В.В., а також Скатерний О.В., який керував автомобілем «Міцубісі-Галант»та Хоменко С.А., який керував автомобілем «БМВ», і що вказані автомобілі під час руху контактували між собою. Водій Хоменко С.А., який керував автомобілем БМВ, пояснив, що автомобіль Мазда-626 спочатку зіткнувся з автомобілем Мазда-6, який не рухався, а потім його відкинуло на автомобіль БМВ, пошкодивши йому ліве переднє крило і ліві передні двері. Водій Семенов Е.Л. пояснив, що також бачив зіткнення автомобіля Мазда-626 з автомобілем Мазда-6, який знаходився на проїжджій частині.
Позивач, посилаючись на п.2.10. Правил, зазначає також, що водій відповідача не виставив знак аварійної зупинки, не включив аварійну сигналізацію та не вжив заходів щодо усунення колеса з дороги. Проте, даний факт спростовується поясненнями водія Семенова Е.Л. який підтвердив, що саме він виставив знак аварійної зупинки, оскільки також був причетний до ДТП, а гр. Носар В.І. включив аварійну сигналізацію.
Позивачем не надано суду доказів, що саме зіткнення автомобіля відповідача з автомобілем Урал призвело до відокремлення колеса автомобіля Мазда 6, внаслідок чого колесо викотилось на проїжджу частину. Також не доведено, що автомобіль Мазда 626 зазнав механічних пошкоджень в результаті протиправних дій водія Носар В.І., тобто що ці пошкодження отримані автомобілем Мазда 626 саме від наїзду на колесо автомобіля відповідача і ці пошкодження знаходяться в прямому причинному зв'язку з протиправними діями водія Носар В.І.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, протоколу огляду місця події від 11.02.2005 р. ДТП сталось в темну пору доби на нерегульованій ділянці в зоні дії дорожніх знаків «Пішохідний перехід»та «Нерівна дорога», де освітлення відсутнє.
Так, пунктом 18.1 Правил дорожнього руху України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб пропустити пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Пунктами 12.2 та 12.3 Правил визначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. У разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Адже, як вбачається з пояснень водія Ворожбіт В.В. він рухався по зазначеній дорозі на швидкості 80-85 км/год, при наближенні до пішохідного переходу позначеного відповідним дорожнім знаком швидкості не зменшив, чим сам порушив правила дорожнього руху.
Представник позивача в своїх поясненнях посилається на постанову Обухівського районного суду Київської області від 14.04.2005р. по справі № 3-1461/05 про притягнення до адміністративної відповідальності водія Носар В.І. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України, як на доказ наявності вини водія відповідача в завданні механічних пошкоджень автомобілю Мазда 626. Проте, зазначеною постановою провадження у адміністративній справі закрито, в зв'язку з закінченням терміну притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 247 КпАП України та в тексті даної постанови не згадується про участь в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля Мазда 626, за пошкодження якого мало бути притягнено водія відповідача до адмінвідповідальності.
Пунктом 4 Роз'яснень №02-5/215 від 01.04.1994 р. зазначено, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Окремі господарські суди не враховують наведене і свої рішення обґрунтовують тільки тим, що "вина водія відповідача доведена довідкою ДАЇ" або "постановою про відмову у порушенні кримінальної справи", а не самостійним аналізом обставин, за яких заподіяно шкоду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова Обухівського районного суду Київської області від 14.04.2005 р. щодо наявності вини водія відповідача в отриманні автомобілем Мазда 626 механічних пошкоджень до даного спору не має жодного відношення.
Крім того, позивач на підтвердження своїх позовних вимог посилається на Акт транспортно-трасологічного дослідження обставин ДТП № 161 від 30.06.2005 р., проте зазначений Акт не відповідає вимогам Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2003 року № 170/5 (далі - Інструкція № 170/5).
Згідно з Інструкцією № 170/5, судовий експерт здійснює свою діяльність з певного виду експертної спеціальності на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта. У письмових висновках експерта обов'язково зазначаються номер, дата видачі і строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, що в даному акті не зазначено.
Відповідно до пункту 3.5. Інструкції № 170/5, судовий експерт може проводити судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта, в акті такі дані відсутні.
Крім того, акт не відповідає вимогам Інструкції також з тих підстав. Що не засвідчений належним чином, тобто, відсутній підпис керівника підприємства, оскільки експерт працює у складі юридичної особи.
Одночасно, в Акті № 161 від 30.06.2005р. зазначено, що автомобілі Мазда-626, Мазда-6 та Урал-375 були надані спеціалісту для огляду, проте цей факт спростовується наявними матеріалами справи, а саме, договором купівлі продажу автомобіля «Мазда 6», укладеного між ТОВ «Цемлайн»та Перепелицею Віталієм Валентиновичем на товарній біржі «Еверест»16.06.2005 р.; довідкою УДАІ ГУ МВС України в Київській області № 18/4806 від 14.11.2006 р., якою підтверджується, що автомобіль Мазда 6 знятий з обліку для реалізації 16.06.2005 р., тобто відповідач до даного автомобіля на час проведення дослідження не мав жодного відношення.
Відповідно до абзацу третього пункту 10 Роз'яснення Арбітражного суду України від 11.11.1998 р. №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»із змінами та доповненнями, особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною. Так, з акту № 161 вбачається, що дослідження було зроблено за листом інспектора дізнання 1-ї роти полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в Київській області капітана міліції Заваженка В.М., а не як вимагає законодавство, відповідною постановою, що в свою чергу тягне за собою не прийняття судом даного акту як належного доказу.
Отже, позивач не довів неправомірні дії відповідача, безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями та завданою шкодою.
Беручи до уваги викладене, фактичні обставини справи, вказані норми законодавства, та враховуючи приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, в зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на забезпечення судового процесу покладаються на позивача при відмові в позові.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49,75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
В задоволенні позовних вимог -відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя