Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3130/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101, корп. В-2, кім. 8) 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лучнікова Юлія Володимирівна (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, оф. 2); - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16)
про скасування рішень
за участю представників:
позивача - Гріньов Р.О., дов.№08-21/6/2-19 від 02.01.2019р.;
відповідача - Калугін О.Ю., ордер №1003469 від 21.10.2019р.;
третьої особи 1 - не з'явився;
третьої особи 2 - не з'явився;
Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна", в якому просить:
1. Скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 28683919 від 15.03.2016) на нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 135,8 кв.м., літ. "Б-1" площею 409,2 кв.м., літ. "В-2" площею 875,1 кв.м., літ. "Д-1" площею 70,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101).
2.Скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 29279841 від 15.04.2016) на нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 135,8 кв.м., літ. "Б-1" площею 409,2 кв.м., літ. "В-2" площею 875,1 кв.м., літ. "Д-1" площею 70,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101).
3.Стягнути з відповідача судовий збір на користь Харківської міської ради.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3130/19; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на "22" жовтня 2019 р. о 12:30 год. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікову Юлію Володимирівну (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, оф. 2) та Головне територіальне управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16).
15.10.2019 від Головного територіального управління юстиції у Харківській області до канцелярії суду надійшли пояснення за вх. № 24598, які долучені судом до матеріалів справи.
21.10.2019 відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позов за вх. № 25154 та клопотання за вх. № 25153, в якому відповідач просить відкласти розгляд справи у зв'язку із зайнятістю представника відповідача в іншій справі в касаційній інстанції.
Відзив та клопотання долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.2019 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 25153 від 21.10.2019) задоволено. Відкладено підготовче засідання на "12" листопада 2019 р. о 11:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2019 виправлено описку в ухвалі суду від 22.10.2019.
31.10.2019 позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив за вх. № 26207, яку долучено до матеріалів справи.
08.11.2019 відповідачем до канцелярії суду подано клопотання за вх. № 26895 про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
Клопотання з додатком долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 12.11.2019 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.11.2019 о 12:00 год.
В порядку ст. ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про дату та час судового засідання по суті.
25.11.2019 позивачем до канцелярії суду подано клопотання за вх. № 28444, в якому позивач просив відкласти розгляд справи по суті у зв'язку з неможливістю представника позивача були присутнім у судовому засіданні 25.11.2019.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2019 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи за вх. № 28444; відкладено розгляд справи по суті на 12.12.2019 о 12:00 год.
10.12.2019 відповідачем до канцелярії суду подано клопотання за вх. № 30049, в якому відповідач просить суд взяти до уваги, у порядку інформації, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 по справі № 520/7551/19.
Клопотання з додатком долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 12.12.2019 на підставі ч. 2 ст. 216 України постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 20.12.2019 р. о 12:00 год.
В порядку ст. ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про дату та час наступного судового засідання.
18.12.2019 від Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшло клопотання за вх. № 30775, в якому третя особа просить справу слухати за відсутності її представника.
Клопотання долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 20.12.2019 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 26.12.2019 о 12:30 год.
В призначеному судовому засіданні 26.12.2019 представник позивача наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача просив провадження у справі з розгляду позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під № 28683919 від 15.03.2016 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. У задоволенні іншої частини позову, стосовно рішення про державну реєстрацію під № 29279841 від 15.04.2016, відмовити в повному обсязі.
Треті особи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи право сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми правами, в тому числі брати участь в судовому засіданні, а також з огляду на те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, та приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/3130/19 за відсутності представників третіх осіб.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 25498225 від 12.08.2014, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, за ТОВ "Фортуна" було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 135,8 кв. м., літ. "Б-1" площею 139,9 кв.м., літ. "В-2" площею 306, 0 кв.м., літ. "Г-1" площею 85,4 кв. м., літ. "Д-1" площею 34,1 кв. м., які розташовані по вул. Великій Панасівській, 101 (колишня вулиця Котлова).
На підставі проектної документації, розробленої ТОВ "Інвест-Харків", а також відповідно до Декларації про початок будівельних робіт, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Харківській області 30.06.2015 за № ХК 083151770535, було розпочато реконструкцію та перепланування нежитлових виробничих приміщень будівель літ. "А-1", "В-2", "Г-1" та "Д-1".
Проектна документація та подальша реконструкція проводилась без отримання містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки у відповідності до п. 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 за № 109, оскільки реконструкція належних ТОВ "Фортуна" будівель шляхом об'єднання та зміни поверховості і їх конфігурації, не передбачала забудову земельної ділянки.
Після завершення будівельних робіт та введення об'єкта до експлуатації на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Харківській області 21.08.2015 за № ХК 143152240059, кількість будівель та їх площа змінились.
За результатами проведеної реконструкції площа нежитлової будівлі літ. А-1" залишилась без змін -135,8кв.м.
Площа нежитлової будівлі літ. "В-2" збільшилась за рахунок об'єднання з нежитловою будівлею літ. "Г-1" та розділенням одноповерхової будівлі на два поверхи. В результаті площа приміщення збільшилася з 306,0 кв. м. до 875,1 кв.м., однак площа забудови земельної ділянки залишилась без змін.
Площа нежитлової будівлі літ. "Д-1" також збільшилась з 34,1 кв.м. до 70,8 кв.м. за рахунок надбудови стін та стелі над рампою, що була частиною Д-1. Площа забудови земельної ділянки також залишилась без змін.
Отже, загальна площа реконструйованих нежитлових будівель стала 1081,7 кв.м.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр) на теперішній час на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фортуна» належить об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі літ. «А-1» площею 135,8 кв.м., літ. «Б-1» площею 409,2 кв.м., літ. «В-2» площею 875,1 кв.м., літ. «Д-1» площею 70,8 кв.м., що знаходяться по вул . Велика Панасівська, 101 у м . Харкові. Право власності за ТОВ "Фортуна" зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності № 25498225 від 12.08.2014, проведеної реконструкції згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ХК 143152240059 від 21.08.2015 (реконструкція будівель літ. «А-1», літ. «В-2», літ. «Г-1» та літ. «Д-1») та внесених змін щодо площі нежитлової будівлі літ. «Б-1», яка змінилась за наслідками проведення поточної інвентаризації.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2016 державним реєстратором Шишаковою Олесею Миколаївною (Харківське міське управління юстиції) внесено запис до реєстру (індексний номер рішення: 28683919), яким змінено, зокрема, площу нежитлової будівлі літ. "Б-1" з 139,9 кв. м. на 409,2 кв.м. Державним реєстратором зазначено при цьому у додаткових відомостях наступну інформацію: "додано площа нежитлової будівлі літ. "Б-1" складає 409,2 кв.м., а помилково була вказана 139,9 кв.м.; Після проведення робіт по технічній інвентаризації нежитлової будівлі літ. "Б-1" встановлено, що загальна площа будівлі складає 409,2 кв.м. за рахунок внесення загальної площі неопалювальної веранди до загальної площі будівлі, тоді як раніше площа веранди була включена до загальної площі забудови".
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що Декларація про початок виконання будівельних робіт від 30.06.2015 № ХК 083151770535 не містила відомості щодо реконструкції літ. «Б-1», а передбачала реконструкцію нежитлових виробничих будівель літ. «А-1», «В-2», «Г-1», «Д-1», за наслідками якої літ. «В-1» об'єднана з літ. «Г-1», а літ. «Д-1» збільшена у розмірах.
Декларація про готовність об'єкта до експлуатації № ХК 143152240059 від 21.08.2015 також не містила жодних відомостей щодо нежитлової будівлі літ. «Б-1».
Разом з цим, згідно свідоцтва про право власності № 25498225 від 12.08.2014 нежитлові будівлі до реконструкції мали такі характеристики:
- літ. "А-1" площею 135,8 кв.м.;
- літ. "Б-1" площею 139,9 кв.м.;
- літ. "В-2" площею 306,0 кв.м.;
- літ. " Г-1" площею 85,4 кв. м.;
- літ. "Д-1" площею 34,1 кв.м.
Також позивач зазначає, що вивченням матеріалів інвентаризаційної справи КП "Харківське бюро технічної інвентаризації" по вул. Велика Панасівська, 101 у м. Харкові встановлено, що відповідно до поверхових планів нежитлових будівель станом на 03.04.1965 існували:
- літ. "А-1" площею 135,8 кв.м.;
- літ. "Б-1" площею 139,9 кв.м.;
- літ. "В-2" площею 306,0 кв.м.;
- літ. " Г-1" площею 85,4 кв. м.;
- літ. "Д-1" площею 34,1 кв.м.
Окрім того, відповідно до змісту до Договору купівлі-продажу нежитлових будівель з відстрочкою платежу від 16.04.2002, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Колядою Тетяною Геннадіївною, та відповідно до змісту Договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 10.02.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою Оленою Анатоліївною, площа нежитлової буд. "Б-1" становила 139,9 кв.м.
В Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України відсутня інформація щодо дозвільних документів, які б свідчили про наявність дозвільних документів на реконструкцію нежитлової будівлі літ. "Б-1" по вул. Велика Панасівська, 101, яка належить відповідачу.
Позивач наполягає, що вищевикладене свідчить про те, що за відповідачем зареєстровано право власності на неприйнятий до експлуатації об'єкт будівництва, у зв'язку з чим, на думку позивача, державна реєстрація змін до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 28683919 від 15.03.2016) щодо нежитлових будівель літ. «А-1» площею 135,8 кв.м., літ. «Б-1» площею 409,2 кв.м., літ. «В-2» площею 875,1 кв.м., літ. «Д-1» площею 70,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101) підлягає скасуванню, так як таким рішенням безпідставно збільшено площу нежитлової будівлі літ. "Б-1".
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 15.04.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Юлією Володимирівною на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Харківській області 21.08.2015 за № ХК 143152240059, було внесено запис про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 29279841 від 15.04.2016) на нежитлові літ. «А-1» площею 135,8 кв.м., літ. «Б-1» площею 409,2 кв.м., літ. «В-2» площею 875,1 кв.м., літ. «Д-1» площею 70,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101).
Проте, позивач зазначає, що Наказом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 21.02.2019 № 76, у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, наведених у деклараціях, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, як, такий що реконструйовано без належно затвердженої проектної документації, скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт № ХК 083151770535 від 30.06.2015 та Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ХК 143152240059 від 21.08.2015.
Крім того, Інспекцією проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог містобудівного законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті: "Об'єкт будівництва по вул. Великій Панасівській, 101 у м. Харкові".
За результатами перевірки встановлено факт самочинного будівництва (реконструкції) нежитлових будівель літ. "А-1" та літ. "В-2" у період після березня 2017 року без отримання дозволу на виконання будівельних робіт зі збільшення площі шляхом об'єднання суцільною конструкцією покрівлі в єдину будівлю з утворенням додаткових приміщень.
Відповідно до опису виявлених порушень вимог законодавства згідно з актом № 562/624-А від 01.08.2019, складеного Інспекцією за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, під час перевірки встановлено, що згідно документів, що посвідчують право власності, топогеодезичної зйомки М 1:500 (березень 2017), наданої відповідачем до Харківської міської ради листом від 28.07.2017 № 48, нежитлові будівлі літ. "А-1" та літ. "В-2" є окремо розташованими будівлями. Разом з цим, з виїздом на місце 19.07.2019 встановлено, що нежитлові будівлі літ. "А-1" та літ. "В-2" реконструйовані зі збільшенням площі шляхом об'єднання в одну єдину будівлю.
З огляду на вказане, Харківська міська рада вважає, що запис про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 29279841 від 15.04.2016) на нежитлові літ. «А-1» площею 135,8 кв.м., літ. «Б-1» площею 409,2 кв.м., літ. «В-2» площею 875,1 кв.м., літ. «Д-1» площею 70,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101) підлягає скасуванню, оскільки відповідні зміни стосуються лише реконструкції, яка визнана у ході проведеної Інспекцією перевірки самочинним будівництвом (без належним чином затвердженої проектної документації).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Харківська міська рада зазначає, що майно розташоване на землях комунальної власності, а відповідна ділянка за наслідком розширення площі забудови будівель вибула із володіння міської ради поза її волі.
Вказане зумовило Харківську міську раду звернутись до суду з відповідним позовом, в якому позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 28683919 від 15.03.2016) на нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 135,8 кв.м., літ. "Б-1" площею 409,2 кв.м., літ. "В-2" площею 875,1 кв.м., літ. "Д-1" площею 70,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101), а також скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 29279841 від 15.04.2016) на нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 135,8 кв.м., літ. "Б-1" площею 409,2 кв.м., літ. "В-2" площею 875,1 кв.м., літ. "Д-1" площею 70,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101).
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
За вимогами п.п. 1 п.б) ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування віднесено надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно із ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно будівельний контроль здійснюється, зокрема, органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до приписів статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Згідно статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України
Так, за приписами статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Абзацом 3 статті 5 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статтею 1 якого визначено: дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
В силу вимог статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проведенню державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна має передувати прийняття його до експлуатації. Порядок прийняття об'єктів будівництва до експлуатації визначений статтею 39 вказаного Закону.
Частиною другою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Крім того, частиною четвертою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. В частині обов'язку реєстрації права власності виключно на ті об'єкти будівництва, які прийняті до експлуатації (за винятком випадків, визначених ст. 31 Закону) Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень повністю відповідає вимогам Закону.
Пунктом 41 Порядку унормовано, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подається, зокрема, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
Отже, підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що для державної реєстрації права власності на новозбудований або реконструйований об'єкт до державного реєстратора надається документ, що підтверджує прийняття такого об'єкту в експлуатацію.
Окрім того, із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень (частина третя статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Такий обов'язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).
Судом встановлено, що 15.03.2016 державним реєстратором Шишаковою Олесею Миколаївною (Харківське міське управління юстиції) внесено запис до реєстру (індексний номер рішення: 28683919), яким змінено, зокрема, площу нежитлової будівлі літ. "Б-1" з 139,9 кв. м. на 409,2 кв.м.
При цьому, державним реєстратором зазначено у додаткових відомостях наступну інформацію: "додано площа нежитлової будівлі літ. "Б-1" складає 409,2 кв.м., а помилково була вказана 139,9 кв.м.; Після проведення робіт по технічній інвентаризації нежитлової будівлі літ. "Б-1" встановлено, що загальна площа будівлі складає 409,2 кв.м. за рахунок внесення загальної площі неопалювальної веранди до загальної площі будівлі, тоді як раніше площа веранди була включена до загальної площі забудови".
Позивач наполягає на тому, що відбулось безпідставне збільшення площі нежитлової будівлі літ. "Б-1" з 139,9 кв.м. до 409,2 кв.м. та за відповідачем зареєстровано право власності на не прийнятий до експлуатації об'єкт будівництва.
Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що площа нежитлової будівлі за функціональним призначенням була складом та фактично змінилась з 139,9 кв.м. до 409,2 кв. м. за рахунок внесення загальної площі неопалювальної веранди до загальної площі будівлі, тоді як раніше (під час попередньої технічної інвентаризації) площа веранди була включена до загальної площі забудови. Вказане підтверджується довідкою ТОВ "Міжрегіональне БТІ" № 24110/-01 від 04.03.2016.
Відповідач зазначає, що неопалювальна веранда відображена в Технічному паспорті від 31.07.2015 (т. 1 а.с. 167), розробленого ТОВ "Інвест-Харків".
Також відповідачем зазначено, що протягом 2018 року будівля складу під літ. "Б-1" взагалі була демонтована та на теперішній час на місці розташування колишньої будівлі літ. "Б-1" зведений відкритий навіс (склад) для тимчасового зберігання великогабаритних виробів та паркування вантажного автотранспорту, який не відповідає визначенню об'єкта нерухомого майна.
Окрім того, відповідач вважає, що провадження у справі з розгляду позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 28683919 від 15.03.2016) підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. На думку відповідача, на теперішній час не існує такої реєстрації, оскільки вона погашена подальшою реєстрацією 15.04.2016 за № 29279841.
Що стосується посилання відповідача про необхідність закриття провадження у справі щодо першої позовної вимоги, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, однак в даному випадку Харківська міська рада оскаржує внесення зміни до існуючого запису про державну реєстрацію речових прав. Враховуючи те, що на теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про нежитлову будівлю літ. "Б-1" із загальною площею 409,2 кв. м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101, у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Отже, судом встановлено, що оскаржувана реєстрація 15.03.2016 № 28683919 була проведена на підставі довідки ТОВ "Міжрегіональне БТІ" № 24110/-01 від 04.03.2016, в якій зазначено, що після проведення комплексу робіт по технічній інвентаризації нежитлової будівлі літ. "Б-1", що знаходиться по вул. Котлова, 101, встановлено, що загальна площа будівлі збільшилась до 409, 2 кв.м. за рахунок внесення загальної площі неопалювальної веранди до загальної площі будівлі, тоді як раніше площа веранди була включена до загальної площі забудови.
Проте, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази прийняття спірного об'єкту до експлуатації, в установленому законом порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ТОВ "Фортуна" набуло право власності на не прийнятий до експлуатації об'єкт будівництва та 15.03.2016 державним реєстратором Шишаковою Олесею Миколаївною (Харківське міське управління юстиції) внесено запис до реєстру (індексний номер рішення: 28683919), яким безпідставно збільшено площу нежитлової будівлі літ. "Б-1".
Окрім того, судом встановлено, що 15.04.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Юлією Володимирівною на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Харківській області 21.08.2015 за № ХК 143152240059, було внесено запис про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 29279841 від 15.04.2016) на нежитлові літ. «А-1» площею 135,8 кв.м., літ. «Б-1» площею 409,2 кв.м., літ. «В-2» площею 875,1 кв.м., літ. «Д-1» площею 70,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101).
В подальшому, Наказом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 21.02.2019 № 76 скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт № ХК 083151770535 від 30.06.2015 та Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ХК 143152240059 від 21.08.2015.
Отже, позивач наполягає, що скасування декларацій, на підставі яких було внесено запис про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 29279841 від 15.04.2016), є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, як такий, що реконструйовано без належно затвердженої проектної документації.
Однак, в спростування тверджень позивача, слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18 дійшов наступних висновків:
"37. Отже, зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи ДАБІ діяли як суб'єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов'язків мали перевірити як сам об'єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об'єкта до експлуатації, в зв'язку з чим, доводи скаржника у цій частині не знайшли свого підтвердження, водночас висновки судів є правильними та обґрунтованими.
41. Зі змісту положень ст. 41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно- будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт.
41.1. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об'єктів, які знаходяться в процесі будівництва.
41.1.1. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв'язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об'єкту.
42. Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об'єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.
44. Таким чином, правильним є також і висновок судів про те, що після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв'язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об'єкту нерухомого манна до самочинного в силу його узаконення. в зв'язку з чим висновки судів про незаконність проведення позапланової перевірки щодо зазначеного об'єкту нерухомого майна, на яку у своїй позовній заяві посилається скаржник також є правомірними."
Крім цього, Верховний Суд у наведеній постанові акцентував увагу і на тому, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер'їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість («Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Лелас проти Хорватії»).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються («Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії»).
У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
У такому контексті обгрунтованими є посилання Відповідача на те, що виникненню права власності у ТОВ "Фортуна", виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно- будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об'єкт. В зв'язку з чим, враховуючи, що право власності на нежитлові будівлі було набуте ТОВ «Фортуна» в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на Відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність.
Крім цього, в контексті спірних правовідносин суд звертає увагу на ч. 1 ст. 1 Протоколу до Конвенції, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право власності ТОВ «Фортуна» на спірні об'єкти становить «майно», яке підпадає під захист ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Суд зазначає, що у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Серков проти України») напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук та Цицюра проти України» зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання «законів». Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
В питаннях оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не грунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронг і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.
Отже, слід враховувати, що право власності відповідача на спірний об'єкт виникло після проходження належної законодавчої процедури, яка включала в себе реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, без жодних зауважень з боку ДАБІ в Харківській області.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем, відповідно до вимог процесуального законодавства, обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Водночас, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе власником земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності іншої особи на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому, після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Зазначені правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.02.2019 у справі № 916/82/18, а також на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, відповідно до яких позов про скасування рішення про державну реєстрацію прав є належним способом захисту цивільного права, оскільки вказані постанови прийняті значно раніше ніж постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц.
Слід звернути увагу, що під час вирішення тотожних спорів слід враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).
З огляду на наведене, суд зазначає, що позивач обрав і підтримав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним, не узгоджується з нормами діючого законодавства та не спроможний привести до відновлення порушеного права.
Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Харківської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 28683919 від 15.03.2016) на нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 135,8 кв.м., літ. "Б-1" площею 409,2 кв.м., літ. "В-2" площею 875,1 кв.м., літ. "Д-1" площею 70,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101), а також про скасування рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 29279841 від 15.04.2016) на нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 135,8 кв.м., літ. "Б-1" площею 409,2 кв.м., літ. "В-2" площею 875,1 кв.м., літ. "Д-1" площею 70,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101).
Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається за Харківською міською радою.
Керуючись ст.ст. 124, 129, Конституції України, ст. ст. 1, 13, 14, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101, корп. В-2, кім. 8, код ЄДРПОУ 32778133).
Повне рішення складено "08" січня 2020 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/3130/19