18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
08 січня 2020 року, м. Черкаси справа № 10/2180
Вх.суду № 130/20 від 03.01.2020
Господарський суд Черкаської області
у складі судді Хабазні Ю.А.,
розглянувши без виклику учасників справи заяву ОСОБА_1 від 28.12.2019 про відвід судді Хабазні Ю.А., яку подано у зв'язку з призначенням до розгляду заяви від 04.12.2019 №02-31/543, якій автоматизованою системою присвоєно №925/1433/19,
позивача, боржника у особі ліквідатора банкрута,
до відповідача, ОСОБА_1 ,
про витребування майна з чужого незаконного володіння
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Управління Пенсійного фонду України в м.Сміла,
до боржника, Державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон",
про банкрутство юридичної особи,
1. Відповідач ОСОБА_1 , подав заяву від 28.12.2019 про відвід судді Хабазні Ю.А. (справа розглядається суддею одноособово, далі - Заява про відвід), у якій заявлений відвід мотивував тим, що суд самовільно визначив його статус як "відповідача", в той час як позивач визначив його статус як "заінтересованої особи стосовно боржника"; що суд безпідставно об'єднав справу позовного провадження №925/1433/19 зі справою про банкрутство №10/2180 тільки після відкриття провадження у справі №925/1433/19, в той час як заяву боржником у особі ліквідатора банкрута від 04.12.2019 №02-31/543 подано для розгляду у межах справи про банкрутство, однак автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви було сформовано справу №925/1433/19 та визначено її розгляд в окремому позовному провадженні; що боржник вже звертався з аналогічною заявою, провадження за якою припинено ухвалою суду від 14.04.2017 у справі №10/2180 судом у складі судді Хабазні Ю.А.; що позивачем не сплачено судовий збір.
2. Із матеріалів справи №10/2180 вбачається таке.
Боржником у особі ліквідатора банкрута подано заяву від 24.01.2017 №02-02/55 про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь боржника нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 14.04.2017 судом у складі судді Хабазні Ю.А. припинено провадження у справі в частині розгляду у межах справи про банкрутство заяви боржника від 24.01.2017 №02-02/55 на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (чинного на час винесення ухвали суду) з тих мотивів, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011, тобто до 19.01.2013, далі - Закон №2343-XII) не надає ліквідатору банкрута права на звернення до господарського суду у межах справи про банкрутство із іншими вимогами до третіх осіб, які до того ж не є учасниками провадження у справі про банкрутство боржника, отже заявлена вимога не може розглядатися в межах справи про банкрутство, а має розглядатися шляхом подання окремої позовної заяви за встановленою підсудністю.
Із 15.12.2017 набрав чинності ГПК України у новій редакції згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII, а із 21.10.2019 вступив у дію Кодекс України з процедур банкрутства, ст.7 якого визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно, що склад учасників розгляду спору та правила розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Боржником у особі ліквідатора банкрута у межах справи про банкрутство подано позовну заяву від 04.12.2019 №02-31/543 з вимогами: витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 31986066; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №455 в книзі 4 про право власності ОСОБА_1 на цю нежитлову будівлю і зареєструвати право власності Державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" на неї. При цьому, у заяві боржник не називає себе позивачем, а ОСОБА_1 вказав як "заінтересована особа".
Працівником канцелярії суду позовну заяву від 04.12.2019 №02-31/543 зареєстровано як окремий позов, у зв'язку з чим автоматизованою системою діловодства суду їй присвоєно окремий номер №925/1433/19, однак згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.12.2019 заяву передано для розгляду судді Хабазні Ю.А саме у зв'язку з наявністю у його провадженні справи про банкрутство Державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" №10/2180.
Ухвалою суду від 09.12.2019 №2 відкрито провадження у справі №925/1433/19 за позовною заявою Державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" від 04.12.2019 №02-31/543, призначено її для розгляду у підготовчому провадженні, об'єднано справи №925/1433/19 і №10/2180 в одне провадження та присвоєно йому номер №10/2180. При цьому в ухвалі суду Державне підприємство "Машинобудівний завод "Оризон" вказано позивачем, а ОСОБА_1 вказано відповідачем.
Ухвалою суду від 09.12.2019 №2 вручена ОСОБА_1 12.12.2019.
3. Відповідно до ст.35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ст.36 ГПК України не допускається повторна участь судді у розгляді справи зокрема, якщо: суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі; суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
Відповідно до ч.3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
При вирішенні справи «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно п. 1.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. N18 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами
Відповідно до ст.45 ГПК України: позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
4. Вказані у Заяві про відвід підстави були відомі заявнику станом на 12.12.2019 (дата отримання ухвали суду від 09.12.2019 №2, заявлені після спливу встановленого 38 ГПК України строку (пізніше "десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі"), тому не можуть бути визнані винятковим випадком. Подання Заяви про відвід після спливу установленого законом строку є підставою для відмови у її задоволенні.
5. В обгрунтування обставин відводу судді у Заяві про відвід вказані факт постановлення ним ухвали суду від 09.12.2019 №2 та обставина розгляду суддею аналогічної заяви і винесення за результатами її розгляду ухвали суду від 14.04.2017.
5.1. Однак, та обставина, що боржник не вказав свого процесуального статусу як "позивач" і невірно вказав процесуальний статус ОСОБА_1 як "заінтересована особа", не передбачена ст.174 і 175 ГПК України як підстава для залишення заяви без руху чи без розгляду або для відмови у відкритті провадження, не змінює суті вимог. Особою, яка подала позов є Державне підприємство "Машинобудівний завод "Оризон", тому в силу ст.45 ГПК України він є позивачем. Вимогу пред'явлено до ОСОБА_1 , тому в силу ст.45 ГПК України (а не ухвали суду) він є відповідачем.
5.2. Процесуальний обов'язок суду розглядати заяву з такими вимогами у межах справи про банкрутство визначено ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, тому автоматизована система діловодства суду не може визначати інший порядок її розгляду і прийняте рішення про приєднання справи №925/1433/19 до справи про банкрутство №10/2180 шляхом їх об'єднання є засобом усунення технічного недоліку проведеної реєстрації заяви.
5.3. Ухвала суду від 14.04.2017, якою припинено провадження у справі в частині розгляду у межах справи про банкрутство заяви боржника від 24.01.2017 №02-02/55 з подібними вимогами, не є рішенням по суті заявлених вимог і не була скасована судом вищої інстанції, тому розгляд заяви від 04.12.2019 №02-31/543 не є новим розглядом цих самих вимог і підстави для застосування ст.35 ГПК України відсутні.
5.4. Доводи ОСОБА_1 про необхідність сплати судового збору є безпідставними, оскільки Закон України "Про судовий збір" не передбачає сплати судового збору за подання у межах справи про банкрутство позовної заяви про витребування майна на користь боржника, про скасування державної реєстрації права власності чи про проведення державної реєстрації права власності.
Так, судовий збір підлягає сплаті лише у випадках і за ставками, які прямо і недвозначно передбачені Законом України "Про судовий збір". Сплата судового збору по аналогії закону не здійснюється. Останнім передбачено сплату судового збору за подання заяв і скарг у межах справи про банкрутство у випадках і за ставками, передбаченими підпунктами 5 - 10 пункту 2 частини 2 статті 4 цього Закону.
Зокрема, підп.10 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору за подання "заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство". Подання таких заяв було передбачено ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі - Закон №4212-VI). Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011, тобто до 19.01.2013, далі - Закон №2343-XII) можливості подання таких заяв не передбачав, як і Закон України "Про судовий збір" не передбачав необхідності сплати судового збору за їх подання до набрання чинності Законом №4212-VI. Відповідно ж до Кодексу України з процедур банкрутства:
а) передбачено подання заяв "про визнання правочинів (договорів) недійсними" (статті 7, 42, 44, 48, 50, 61, 73), за подання яких відповідно Закону України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору;
б) передбачено подання заяв: з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; про визнання недійсними результатів аукціону; про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; про стягнення заробітної плати; про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника; про визнання випуску додаткових акцій боржника таким, що не відбувся, або недійсним; інших вимог до боржника та учасників справи (статі 7, 44, 53 та інші), за подання яких відповідно Закону України "Про судовий збір" сплату судового збору не передбачено;
в) взагалі не передбачено можливості подання заяв "про спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство" (такий вид заяв виключено), хоча норма про сплату судового збору у такому випадку залишається чинною і не може бути застосована.
Отже вимоги "про витребування майна на користь боржника, про скасування державної реєстрації права власності чи про проведення державної реєстрації права власності" не відносяться до вимог "про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство", тому оплаті судовим збором не підлягають.
5.5. Факт постановлення суддею ухвали (за результатами розгляду клопотання) сам по собі не є і не може бути обставиною для виникнення переконання у тому, що суддя не забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру у особистій зацікавленості, оскільки її винесення за результатами розгляду заяви є обов'язком судді, передбаченим законом, оскільки судові рішення суддею приймаються відповідно до свого внутрішнього переконання.
Фактично відповідач просить дати оцінку вже постановленій ухвалі суду і (переоцінивши її), як визнати процесуальне рішення незаконним, так визнати і упередженість судді у зв'язку з цим. Однак, відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
6. Відповідно до ст.39 ГПК України: питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість; якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід судді Хабазні Ю.А. має бути здійснено суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
Керуючись ст. 32, 35-39, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Питання про відвід судді Хабазні Ю.А. у справі №10/2180 передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду набрала законної сили з моменту її підписання 08.01.2020 і оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.А. Хабазня
4