ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
17 грудня 2019 року Справа № 923/948/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ", Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 00100256,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГІДРОЕНЕРГОМАШ", юридична адреса: 119361, Російська Федерація, м. Москва, вул. Озерна, 42, поштова адреса: 117405, Російська Федерація, м. Москва, вул. Цегляні виїмки (Кирпичные Виемки), 2, корп. 1, код ОКПО 96605481,
про стягнення 27311600,00 рублів РФ
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
У відповідності до ч.3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Суть спору: 06 листопада 2018 року Акціонерне товариство "Гідросталь" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгідроенергомаш" заборгованості за договором поставки продукції № 03-17 від 17.03.2017р. у розмірі 27311600,00 рублів РФ, що за офіційним курсом НБУ на дату звернення складає 11716403,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Промгідроенергомаш" зобов'язань з оплати товару, поставленого АТ "Гідросталь" за договором поставки продукції № 03-17 від 17.03.2017р., а також посиланням на положення ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 629, 662, 692 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018р. суд відмовив позивачу у відкритті провадження у справі.
Ухвала Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018 була оскаржена АТ "Гідросталь" до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу АТ «Гідросталь" задоволено, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018р. скасовано, справу № 923/948/18 направлено для розгляду до Господарського суду Херсонської області.
Ухвалою від 14 січня 2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Цією ж ухвалою судом запропоновано у встановлені строки відповідачу надати відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення (за їх наявності), якщо такі докази не надані позивачем, заперечення на відповідь на відзив (у разі її надходження) із доказами направлення позивачу, належним чином засвідчені документи на підтвердження правосуб'єктності Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгідроенергомаш» (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру, судового чи іншого реєстру про реєстрацію як юридичної особи).
Позивачу запропоновано надати відповідь на відзив у разі надходження останнього, а такою зобов'язано надати суду нотаріально засвідчені переклади на російську мову позовної заяви та ухвали Господарського суду Херсонської області від 14.01.2019 року про відкриття провадження у справі у трьох примірниках для звернення до Арбітражного суду м. Москви з дорученням про надання правової допомоги щодо вручення ТОВ "Промгідроенергомаш" ухвали суду.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, від 20.03.1992 (постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889- XII "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності").
Так ухвала Господарського суду Херсонської області від 14.01.2019 була направлена відповідачу в порядку встановленому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р..
Ухвалою від 20 лютого 2019 року судом поновлено провадження у справі та відкладено підготовче засідання у справі у зв'язку з відсутністю на момент розгляду справи доказів вручення ухвали суду про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатком відповідачу.
Цією ж ухвалою судом зупинено провадження у справі та направлено зазначену ухвалу відповідачу у встановленому порядку.
17 квітня 2019 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: докази вручення відповідачу копії ухвал Господарського суду Херсонської області від 14.01.2019 та від 20.02.2019, а також позовної заяви з додатком.
Ухвалою від 17 квітня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
07 травня 2019 року до суду надійшла ухвала Арбітражного суду міста Москви від 26.03.2019р. з інформацією про неможливість виконання доручення Господарського суду Херсонської області.
10 травня 2019 року до суду від Арбітражного суду міста Москви надійшла ухвала про відкладення виконання судового доручення Господарського суду Херсонської області.
Ухвалою від 10.05.2019 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.
Ухвалою від 20.05.2019 суд змінив дату призначеного судового засідання у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
22 травня 2019 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: доки направлення ухвали Господарського суду Херсонської області від 17.04.2019. Зазначені документи залучено до матерів справи.
Оскільки на дату судового засідання 05.07.2019, документи, що підтверджують належне повідомлення відповідача про судове засідання у суду відсутні, ухвалою від 05.07.2019 відкладено розгляд справи та зупинено провадження у справі для належного повідомлення відповідача.
Справа 923/949/18 перебувала у проваджені судді ОСОБА_1.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , розпорядженням керівника апарату суду № 294 від 24 липня 2019 року у справі призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 923/948/18.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2019р., визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 31 липня 2019 року прийнято справу № 923/948/18 до провадження судді Нікітенко С.В., поновлено провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті. Цією ж ухвалою суд зобов'язав позивача надати суду нотаріально засвідчені переклади на російську мову даної ухвали Господарського суду Херсонської області, для вручення відповідачу у порядку, визначеному Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності через Арбітражний суд м. Москви (Російська Федерація, 115225, м. Москва, вул. Большая Тульская, 17). Провадження у справі зупинено у зв'язку зі зверненням за правовою допомогою до Арбітражного суду міста Москва.
31 липня 2019 року на адресу суду позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення ухвали суду від 20.05.2019 та 05.07.2019 відповідачу. Дані документи долучено до матеріалів справи.
Листом від 20 серпня 2019 року суд направив на адресу Арбітражного суду м. Москви для вручення відповідачу ухвалу суду від 31.07.2019.
09 вересня 2019 року до суду надійшов супровідний лист з додатком від Арбітражного суду міста Москви, зазначені документи долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 26 вересня 2019 року суд поновив провадження у справі, відклав розгляд справи по суті у зв'язку з відсутності на момент розгляду справи належних доказів повідомлення відповідача про розгляд справи та зупинено провадження у справі для звернення з судовим дорученням до Арбітражного суду міста Москви.
01 жовтня 2019 року до суду надійшла ухвала Арбітражного суду міста Москви від 10.09.2019р. про відкладення розгляду справи.
09 жовтня 2019 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: доки направлення ухвал Господарського суду Херсонської області від 26.09.2019 та від 31.07.2019 відповідачу. Зазначені документи залучено до матерів справи.
05 грудня 2019 року до суду від Арбітражного суду міста Москви надійшла ухвала з інформацією про виконання доручення Господарського суду Херсонської області та вручення ухвали суду представнику ТОВ "Промгідроенергомаш".
17 грудня 2019 року Господарським судом Херсонської області винесено протокольну ухвалу про поновлення провадження у справі.
У призначене судове засідання 17.12.2019р. представники сторін не з'явились про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на ті обставини, що належним чином були повідомлені, про день час та місце розгляду справи по суті.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини та межі та строки розгляду справ встановлені Господарським процесуальним кодексом, той факт, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, та приймаючи до уваги що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 17.12.2019р. ухвалено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Матеріали справи свідчать, що 17 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Новакаховський завод "Укргідромех" (надалі - позивач або постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Промгідроенергомаш" (надалі - відповідач або замовник) був укладений договір поставки №03-17 (надалі - договір), за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу продукцію визначену в Специфікаціях та Додатку № 1, в свою чергу останній взяв на себе зобов'язання оплатити продукцію на умовах вказаних у договорі.
Публічне акціонерне товариство "Новакаховський завод "Укргідромех" рішенням загальних зборів акціонерів від 16.03.2018 було перейменовано в Акціонерне товариство "Гідросталь".
Сторонами договору досягнуто згоди з істотних умов договору, визначено предмет, умови та строки поставки, ціну договору та порядок проведення розрахунків, відповідальність сторін та інші умови договору.
Договір вступає в силу з 13.03.2017р. та діє до 31.12.2018р., чи до повного виконання зобов'язань двома сторонами (п.9.9. Договору)
Доказів про відмову від договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець поставляє продукцію згідно зі специфікаціями - Додатку № 1, які є невід'ємною частиною договору.
Стонами погоджено, що всі специфікації - додаток № 1 до договору є невід'ємною його частиною, без якої зазначений договір рахується недійсним та таким, що не має юридичних наслідків для сторін. Якщо в специфікаціях передбачені інші умови, ніж у тексті договору пріоритет та підлягають виконанню умови специфікації.
Пунктом 1.2. договору визначено обов'язок покупця прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору.
Згідно п.2.2. договору строк поставки визначено у специфікаціях продукції та додатку № 1 до договору.
Датою поставки відповідно до п.2.5. договору є дата прийняття партії продукції вантажоодержувачем замовника.
Датою відвантаження рахується дата оформлення експортної митної декларації (п.2.7. договору).
Сторонами договору визначено орієнтовну суму договору, яка відповідно до п.6.1. договору становить 70000680,00 рублів РФ.
Згідно п. 6.2. договору ціна на продукцію вказується в специфікаціях - додаток №1 до договору.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму 27311600,00 рублів РФ, факт відвантаження та поставки продукції позивач підтверджує Специфікаціями до договору, рахунком-фактурою, митними деклараціями з відміткою митного органу про прийняття та оформлення, залізничними накладними, додатковими угодами та листами.
Відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за поставлений позивачем товар.
Зазначені обставини стали підставою для звернення АТ "Гідросталь" до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ТОВ "Промгідроенергомаш" заборгованості у розмірі 27311600,00 рублів РФ.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги АТ "Гідросталь" підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів, згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів, за захистом своїх оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 366 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право", право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Відповідно до ст. 43 розділу VI "Колізійні норми щодо договірних зобов'язань" Закону "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.
Отже, сторони у договорі можуть самостійно визначити право, яке застосовується до договору, та суд, який буде розглядати та вирішувати спір між ними.
Пунктом 7.5. договору передбачено, що всі спори та розбіжності, які можуть виникнути при виконанні умов договору, у т.ч. пов'язані з порушеннями у мов договору однією зі сторін, закінченням строку чи недійсності договору, підлягають до розгляду у Господарському суді України чи Арбітражному суді РФ за вибором позивача.
Враховуючи викладене, а також приписи постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018р. у даній справі, даний спір підлягає вирішенню Господарським судом Херсонської області з застосуванням матеріального і процесуального права України.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
В силу вимог статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №03-17 від 17.03.2017, сторонами було погоджено, що строк поставки визначається в специфікаціях продукції - додаток № 1 до договору.
Так, по Специфікації № 4 було поставлено продукції на суму 9794000,00 рублів РФ, про що на адресу ТОВ "Промгідроенергомаш" було направлено відповідний рахунок на оплату № 3/03- 17 від 22.05.2018р. на суму 9794000,00 рублів РФ.
Відповідно до п. 6.4. договору замовник взяв на себе зобов'язання оплатити поставлену продукцію протягом 80 днів від дати відвантаження продукції.
Відповідно до додаткової угоди № 11 від 31.07.2018 року сторони погодили збільшити строк оплати продукції по Специфікації № 4 - до 150 календарних днів від дати відвантаження. Вищезазначені строки оплати закінчились 19.10.2018 року, але відповідач в порушення умов договору та діючого законодавства оплату поставленого товару не здійснив.
По Специфікації № 5 було поставлено товар на суму 17517600,00 рублів РФ. Для оплати продукції, відповідно до п. 6.4. договору позивачем були направлені відповідачу відповідні рахунки.
Згідно додаткової угоди № 11 від 31.07.2018 року сторони погодили збільшити строк оплати продукції поставленої по Специфікації № 5 - до 150 календарних днів від дати відвантаження. Зазначені строки закінчились 22.10.2018 року та 01.11.2018 відповідно.
Всього по специфікаціям № 4 та № 5 до договору № 03-17 від 17.03.2017р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 27311600,00 рублів РФ.
Отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та зміст п. 6.4. договору (в редакції Додаткової угоди), зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару - є простроченим.
Доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 27311600,00 рублів РФ., відповідачем суду не надано.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленого товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 27311600,00 рублів РФ, підтверджена належними доказами.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгідроенергомаш" (місцезнаходження: 117405, Росія, м. Москва, вул. Цегляні виїмки (Кирпичные Виемки), буд. 2, корп. 1, код ОКПО 96605481) на користь Акціонерного товариства "Гідросталь" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 00100256) заборгованість за договором поставки продукції № 03-17 від 17.03.2017 року у розмірі 27311600,00 рублів РФ та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 409674,00 рублів РФ.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.01.2020р.
Суддя С.В. Нікітенко