8.1
Іменем України
24 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1306/17
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Шляхтун М.М.
та
представників сторін:
від позивача - Водолазський Д.В. (довіреність від 09.01.2019 № 05/65,
свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю
від 01.03.2019 № 000223)
від відповідача - Скорженко А.П. (довіреність від 27.12.2018
№ 15081/9/28-10-10-18)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження справу за позовом
Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17,
19 вересня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - позивач, ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот») до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17 на суму 62365069,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що зазначена вимога є черговою (дванадцятою) вимогою, які виставляються контролюючим органом, починаючи з кінця 2015 року. Всі попередні вимоги визнані протиправними та скасовані у судовому порядку.
Винесення вимоги від 07 липня 2017 року № Ю-126-17 зумовлено тим, що, на думку відповідача, за позивачем виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску через порушення підприємством вимог частини дев'ятої статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) внаслідок передачі обов'язків по сплаті єдиного внеску іншій особі - Дочірньому підприємству «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот». Передача обов'язків зі сплати єдиного внеску відбулася через те, що постановами державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22 вересня 2015 року ВП № 48544270 та від 01 червня 2016 року ВП № 51291600 накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках, що належать позивачу. За період з 30 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 03 червня 2016 року по 09 червня 2016 року сплата єдиного внеску здійснювалася Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» на підставі договору доручення від 20 липня 2015 року № 35/ФО/15-209 та виданої відповідно до цього договору довіреності від імені та за рахунок коштів позивача. Контролюючий орган вказані кошти не відобразив в обліку ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» як сплату єдиного внеску, а відніс на рахунок нез'ясованих платежів, у зв'язку з чим у позивача виникла та накопичувалася недоїмка.
Усі подальші (поточні) платежі позивача відповідач зараховував на погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення, що й спричинило винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу.
Такі дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки перерахування повіреним - Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» грошових коштів на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя - ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» не суперечить положенням частини дев'ятої статті 25 Закону № 2464, оскільки не може вважатися передачею платником єдиного внеску своїх обов'язків зі сплати єдиного внеску третім особам.
Оскільки за позивачем відсутній борг з єдиного внеску, відповідач безпідставно виніс вимогу про сплату боргу від 07 липня 2017 року № Ю-126-17. Відповідно, вказана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення на адміністративний позов від 14 листопада 2017 року б/н, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (т. 2 арк. спр. 1-2).
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що сплата єдиного внеску Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» замість ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» прямо суперечить вимогам частини сьомої статті 9 Закону № 2464, оскільки єдиний внесок має сплачуватися виключно платником у безготівковій формі з його банківського рахунку.
Положення Цивільного кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх тверджень, що сплата грошових коштів повіреним від імені довірителя не є передачею обов'язку по сплаті єдиного внеску третій особі, на думку відповідача, не можуть застосовуватися до правовідносин по сплаті єдиного внеску, оскільки Закон № 2464 не поширює дію Цивільного кодексу України на правовідносини, що регулюються цим законом.
Оскільки за обліковими даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на 30 червня 2017 року за ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» обліковувалася загальна сума заборгованості по сплаті єдиного внеску у розмірі 62365069,47 грн, відповідач вважає, що ним обґрунтовано сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Ухвалою від 09 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 935476,04 грн до ухвалення судового рішення у справі, призначено справу до судового розгляду у судове засідання (т. 1 арк. спр. 1-2).
Ухвалою від 19 жовтня 2017 року витребувано від Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» звіти щодо сум нарахованого ЄСВ за спірний період разом з платіжними дорученнями про сплату ЄСВ (період не охоплений постановленими судовими рішеннями про оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки), всі судові рішення разом з оскаржуваними вимогами про сплату боргу (недоїмки), витребувано від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби інтегровану картку платника з ЄСВ за спірний період, рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, заборгованість по яких увійшла до оскаржуваної вимоги, разом з доказами їх вручення платнику та інформацією щодо їх оскарження (неоскарження) платником, задоволено клопотання про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі до 15 листопада 2017 року (т. 1 арк. спр. 67-68).
Ухвалою від 15 листопада 2017 року провадження у справі поновлено (т. 1 арк. спр. 78).
Ухвалою від 15 листопада 2017 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/1533/17 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 червня 2017 року № Ю-126-17 на суму 62769885,57 грн (т. 2 арк. спр. 20-21).
Ухвалою від 23 квітня 2018 року провадження у справі поновлено (т. 2 арк. спр. 33).
Ухвалою від 23 квітня 2018 року визначено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання, витребувано від Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27 лютого 2017 року № 0012501200, яким застосовано штраф у сумі 2025938,39 грн та нарахована пеня у сумі 2272335,82 грн, разом з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 812/15/17, витребувано від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби інтегровану картку позивача з єдиного внеску за 2017-2018 роки у вигляді, придатному для встановлення повного опису операцій (т. 2 арк. спр. 34).
Ухвалою від 23 травня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили постановою Верховного Суду у справі № 812/59/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Дочірнє підприємство «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» про визнання протиправними та скасування вимог від 03 грудня 2015 року № Ю-53-25, від 12 січня 2016 року № Ю-53-25, від 03 березня 2016 року № Ю-53-25, від 06 червня 2016 року № Ю-53-25 (т. 2 арк. спр. 59).
Ухвалою від 31 жовтня 2019 року провадження у справі поновлено (т. 2 арк. спр. 203).
Ухвалою від 10 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 24 грудня 2019 року о 10 год. 00 хв. (т. 3 арк. спр. 17).
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Приватне акціонерне товариство «Сєверодонецьке об'єднання Азот» (ідентифікаційний код 33270581, місцезнаходження: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5) є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 24 грудня 2004 року, як платник податків та платник єдиного внеску перебуває на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09 жовтня 2017 року за № 1003107465 (т. 1 арк. спр. 53-57).
Відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17, у якій зазначено, що станом на 30 червня 2017 року заборгованість ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» зі сплати єдиного внеску складає 62365069,47 грн, у тому числі: недоїмка - 58066795,26 грн, штрафи - 2025938,39 грн, пеня - 2272335,82 грн (т. 1 арк. спр. 15).
На вимогу Офісу ВПП ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17 ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» в адміністративному порядку подано скаргу від 26 липня 2017 року за № 05/юд-181 до Державної фіскальної служби України (т. 1 арк. спр. 16-17).
Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 23 серпня 2017 року за № 18952/6/99-99-11-02-02-25 вимогу Офісу ВПП ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17 залишено без змін, скаргу ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» - без задоволення (т. 1 арк. спр. 18-20).
Судом встановлено, що до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17 включені штраф та пеня, нараховані рішенням Харківського управління Офісу ВПП ДФС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27 лютого 2017 року № 0012501200 (т. 2 арк. спр. 39, 40-41).
Рішення Харківського управління Офісу ВПП ДФС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27 лютого 2017 року № 0012501200, яким до позивача застосовано штраф у сумі 2025938,39 грн та нарахована пеня у сумі 2272335,82 грн, оскаржено ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» у судовому порядку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у справі № 812/15/17, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, позовні вимоги ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано, зокрема, рішення Харківського управління Офісу ВПП ДФС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27 лютого 2017 року № 0012501200 на загальну суму 4298274,21 грн. (т. 2 арк. спр. 42-46, 47-51).
З огляду на викладене судом встановлено, що відповідачем безпідставно включено до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17 суму штрафу - 2025938,39 грн та нарахованої пені - 2272335,82 грн за рішенням Харківського управління Офісу ВПП ДФС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 27 лютого 2017 року № 0012501200.
За даними інтегрованої картки ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» з єдиного внеску станом на 30 червня 2017 року за позивачем дійсно обліковується борг зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 62365069,47 грн, сальдо на початок року - 43352805,74 грн (т. 2 арк. спр. 4-14, 63-191).
Слід зазначити, що заборгованість ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» з єдиного внеску, що виникла станом на 31 травня 2017 року, була включена до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 червня 2017 року № Ю-126-17, із зазначенням суми боргу - 62769885,57 грн, у тому числі: недоїмка - 58471611,36 грн, штрафи - 2025938,39 грн, пеня - 2272335,82 грн (т. 1 арк. спр. 132).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07 червня 2017 року № Ю-126-17, сформована станом на 31 травня 2017 року, оскаржена позивачем у судовому порядку (т. 1 арк. спр. 133).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 січня 2018 року у справі № 812/1533/17, яке набрало законної сили 03 квітня 2018 року, позовні вимоги ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» задоволені частково, визнано протиправною та скасовано вимогу Офісу ВПП ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 07 червня 2017 року № Ю-126-17 в частині визначення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» суми боргу зі сплати єдиного внеску у сумі 52306031,22 грн, у тому числі: недоїмки - 48007757,01 грн, штрафу - 2025938,39 грн, пені - 2272335,82 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 2 арк. спр. 27-31, 32).
Дослідженням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 січня 2018 року у справі № 812/1533/17 з'ясовано, що залишок недоїмки з єдиного внеску за січень-квітень 2017 року, з урахуванням суми, сплаченої за травень 2017 року та зарахованої на погашення боргу у порядку календарної черговості його виникнення - 356973,44 грн, та переплати, яка існувала за ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» станом на 31 січня 2017 року - 774461,38 грн, наявність якої встановлено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 812/208/17, становить 10463854,35 грн. Внаслідок того, що за період січня-квітня 2017 року за ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» утворилася недоїмка з єдиного внеску у сумі 10463854,35 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправною та скасування вимоги Офісу ВПП ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 07 червня 2017 року № Ю-126-17 в частині визначення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» суми боргу зі сплати єдиного внеску у сумі 52306031,22 грн, у тому числі: недоїмки - 48007757,01 грн, штрафу - 2025938,39 грн, пені - 2272335,82 грн. В іншій частині - недоїмка у сумі 10463854,35 грн - вимога про сплату боргу у повній мірі відповідає законодавству, тому у задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовив.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вказані положення, суд вважає звільненими від доказування обставини, встановлені рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 січня 2018 року у справі № 812/1533/17, яке набрало законної сили 03 квітня 2018 року, щодо наявності у ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» станом на 31 травня 2017 року недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 10463854,35 грн.
Що стосується суми недоїмки, яка виникла за період, не охоплений вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07 червня 2017 року № Ю-126-17, судом встановлено таке.
Періодом збільшення суми боргу ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», включеної до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17, сформованої станом на 30 червня 2017 року, у порівнянні з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07 червня 2017 року № Ю-126-17, сформованою станом на 31 травня 2017 року, є період травня 2017 року (т. 1 арк. спр. 15, 132).
За даними звіту про нарахування єдиного внеску за травень 2017 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, всього складає 4601838,80 грн (т. 1 арк. спр. 220-221).
Протягом червня 2017 року Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» за довіреністю від 02 червня 2017 року за № 00005 за ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» сплачено єдиний внесок у загальній сумі 4596185,05 грн (платіжні доручення від 06 червня 2017 року № 47SD на суму 1148,00 грн, від 06 червня 2017 року № 43SD на суму 3232,16 грн, від 26 червня 2017 року № 331SD на суму 29362,12 грн, від 26 червня 2017 року № 327SD на суму 1072616,45 грн, від 02 червня 2017 року № 31SD на суму 3308,71 грн, від 02 червня 2017 року № 21SD на суму 4963,07 грн, від 14 червня 2017 року № 162SD на суму 5459,37 грн, від 26 червня 2017 року № 340SD на суму 29598,96 грн, від 26 червня 2017 року № 364SD на суму 59288,96 грн, від 26 червня 2017 року № 336SD на суму 1060039,38 грн, від 02 червня 2017 року № 18SD на суму 14613,48 грн, від 14 червня 2017 року № 154SD на суму 2764,08 грн, від 14 червня 2017 року № 144SD на суму 18972,66 грн, від 26 червня 2017 року № 349SD на суму 30082,91 грн, від 26 червня 2017 року № 345SD на суму 922672,23 грн, від 14 червня 2017 року № 157SD на суму 3100,79 грн, від 14 червня 2017 року № 147SD на суму 23847,48 грн, від 26 червня 2017 року № 358SD на суму 35687,84 грн, від 26 червня 2017 року № 354 SD на суму 1119485,76 грн, від 02 червня 2017 року № 11SD на суму 4963,07 грн, від 02 червня 2017 року № 25SD на суму 5656,79 грн, від 06 червня 2017 року № 50SD на суму 13510,57 грн, від 16 червня 2017 року № 191SD на суму 1378,63 грн, від 16 червня 2017 року № 178SD на суму 4198,21 грн, від 22 червня 2017 року № 215SD на суму 551,45 грн, від 22 червня 2017 року № 137SD на суму 3193,34 грн, від 22 червня 2017 року № 218SD на суму 11612,36 грн, від 22 червня 2017 року № 212SD на суму 25418,99 грн, від 22 червня 2017 року № 55SD на суму 85457,23 грн) (т. 1 арк. спр. 160, 186-187, 201-204, 213-215, 235-236, 241-245).
В інтегрованій картці ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» з єдиного внеску зазначені платежі відсутні (т. 2 арк. спр. 4-14, 63-191).
Таким чином, станом на 30 червня 2017 року, недоїмка ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» з єдиного внеску становить 10469508,10 грн ((10463854,35 грн (борг станом на 31 травня 2017 року) + 4601838,80 грн (зобов'язання зі сплати єдиного внеску за звітом за травень 2017 року)) - 4596185,05 грн (сума сплаченого протягом червня 2017 року єдиного внеску)).
Вирішуючи адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).
Статтею 9 Закону № 2464 визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п'ятої);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (частина шоста статті 25 Закону № 2464).
Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п'ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).
З вищевикладеного слідує, що орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Розділом VI «Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), визначено таке.
До платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення (пункт 1).
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (пункт 2).
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк (пункт 3).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику (пункт 4).
Що стосується тверджень відповідача, що сплата єдиного внеску Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» замість ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» прямо суперечить вимогам частини сьомої статті 9 Закону № 2464 та такі суми не можуть враховуватися як сплата єдиного внеску позивачем, суд зазначає таке.
Відповідно до частини дев'ятої статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Як вже вищевказано, ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» є платником єдиного внеску, який має виконувати визначені Законом № 2464 обов'язки, зокрема, щодо своєчасної сплати єдиного внеску, незалежно від фінансового стану платника.
Разом з тим, внаслідок накладення органами Державної виконавчої служби арешту на всі рахунки ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», що підтверджено постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25 травня 2017 року ВП № 50565089 про арешт коштів боржника, довідкою Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім» від 03 жовтня 2017 року № 06-11/200 та довідкою ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» від 03 жовтня 2017 року № 35 ФО-310 (т. 1 арк. спр. 14, 48, 49), позивач позбавлений можливості виконувати такий обов'язок платника особисто.
Між ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - Довіритель) та Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» (далі - Повірений) укладено договір доручення від 20 липня 2015 року № 35/ФО/15-209 (т. 3 арк. спр. 6-9).
Додатковими угодами від 31 грудня 2015 року № 1 та від 31 грудня 2016 року № 2 визначено, що строк дії договору закінчується 31 грудня 2016 року та 31 грудня 2017 року відповідно (т. 3 арк. спр. 10, 11).
В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя виконувати грошові зобов'язання. Деталізований зміст доручення щодо виконання грошових зобов'язань (перелік юридичних дій), порядок виконання та інші вказівки передбачаються Сторонами в додатках до Договору. Виконані грошові зобов'язання, вчинені Повіреним на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки Довірителя.
Довіреністю від 02 червня 2017 року за № 00005, яка видана без права передоручення та дійсна до 31 грудня 2017 року, ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» уповноважило Дочірнє підприємство «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» сплачувати (перераховувати) від імені ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», зокрема, єдиний соціальний внесок (т. 3 арк. спр. 13).
Цивільний кодекс України є нормативно-правовим актом матеріального права в значенні статті 7 КАС України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237). Представництво виникає на підставі, зокрема, договору (частина третя статті 237).
Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до частини першої статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Згідно з частиною першою статті 1004 Цивільного кодексу України (виконання доручення) повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Таким чином, основним змістом договору доручення є зобов'язання повіреного вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя. Всі вчинені повіреним дії створюють, змінюють та припиняють права довірителя, а не повіреного.
Укладеним договором з Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» та довіреністю, виданою ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на виконання цього договору, передбачені юридичні дії, які мають вчиняти повірений, а саме сплатити єдиний внесок за ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» за рахунок його коштів.
Про здійснення повіреним сплати єдиного внеску від імені ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» свідчить призначення платежу у платіжних дорученнях.
Так, оглядом платіжних доручень, якими Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» сплачено єдиний внесок за ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», встановлено, що у призначенні платежу цих платіжних доручень зазначено відомості про період, за який здійснюється сплата єдиного внеску, що сплата здійснена за ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на підставі довіреності, реквізити довіреності.
Отже, судом встановлено, що здійснюючи сплату єдиного внеску, Дочірнє підприємство «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» діяло як повірений ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», тобто від його імені, а не як самостійний платник єдиного внеску.
Слід також зауважити, що об'єктивною передумовою сплати позивачем єдиного внеску через повіреного є арешт всіх рахунків позивача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що перерахування повіреним коштів довірителя на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя на підставі договору, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України, не може вважатися передачею обов'язку по сплаті єдиного внеску третій особі, заборона якої встановлена частиною дев'ятою статті 25 Закону № 2464, на яку наголошує відповідач.
Твердження відповідача, що положення Цивільного кодексу України не розповсюджуються на правовідносини по сплаті єдиного внеску, оскільки їх дію на такі правовідносини не поширено спеціальним законом, яким є Закон № 2464, суд також вважає необґрунтованими.
Так, статтею 2 Закону № 2464 визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
Здійснення сплати єдиного внеску повіреним на підставі довіреності від імені довірителя, тобто за правилами, визначеними Цивільним кодексом України, жодним чином не змінює порядок сплати єдиного внеску, визначений Законом № 2464. Відповідно, поширення положень Цивільного кодексу України Законом № 2464 у даному випадку не потребується.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував кошти, сплачені Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» від імені ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» протягом червня 2017 року у загальній сумі 4596185,05 грн, у рахунок сплати ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» єдиного внеску.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, викладеною в постановах від 21 грудня 2018 року у справі № 805/1429/17-а, від 25 січня 2019 року у справах № 812/59/16, № 817/85/16, від 29 січня 2019 року у справі № 812/15/17:
«Виходячи з аналізу саме положень цивільного законодавства, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що в результаті реалізації між Товариством та Повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов'язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, що заборонено частиною дев'ятою статті 25 Закону № 2464.
У Суду немає підстав вважати цей висновок судів попередніх інстанцій таким, що не відповідає закону, зокрема частині дев'ятій статті 25 Закону № 2464, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного соціального внеску за наведеними вище платіжними дорученнями, є саме позивач, а не будь-яка третя особа.
Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев'ятої статті 25 Закону № 2464».
У зазначених справах Верховним Судом зроблено загальний висновок щодо правової оцінки обставин справи та зазначено, що «У випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті - Законі № 2464 - щодо порядку (способу) виконання обов'язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об'єктивної неможливості використати передбачений Законом спосіб виконання такого обов'язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов'язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству».
Зважаючи на все вищевикладене, судом встановлено, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправною та скасування вимоги Офісу ВПП ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17 в частині визначення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» суми боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 51895561,37 грн, у тому числі: недоїмки - 47597287,16 грн, штрафу - 2025938,39 грн, пені - 2272335,82 грн. В іншій частині - недоїмка у сумі 10469508,10 грн - вимога про сплату боргу (недоїмки) у повній мірі відповідає законодавству, тому у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 09 жовтня 2017 року відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 935476,04 грн до ухвалення судового рішення у даній адміністративній справі.
Оскільки адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, що становить 83,21 % від ціни позову, суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог та вважає за необхідне сягнути до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 157066,43 грн з позивача та 778409,61 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (ідентифікаційний код 33270581, місцезнаходження: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996, місцезнаходження: 04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17 на суму 62365069,47 грн задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2017 року № Ю-126-17 в частині визначення Приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» суми боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 51895561,37 грн, у тому числі: недоїмки - 47597287,16 грн, штрафу - 2025938,39 грн, пені - 2272335,82 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 157066,43 грн (сто п'ятдесят сім тисяч шістдесят шість грн 43 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 778409,61 грн (сімсот сімдесят вісім тисяч чотириста дев'ять грн 61 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 03 січня 2020 року.
Суддя Т.І. Чернявська