03 січня 2020 року м. Рівне №460/2797/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3
доЗдолбунівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулися з позовом до Здолбунівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (далі - відповідач), за змістом якого просять:
- визнати протиправною відмову відповідача у видачі ОСОБА_3 у зв'язку із досягненням 14-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати відповідача оформити та видати ОСОБА_3 , 2005 року народження, у зв'язку з досягненням 14-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Позов обґрунтовано тим, що у зв'язку із досягненням 14-річного віку ОСОБА_3 та позивачі звернулися до відповідача із заявою щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. У заяві повідомлено про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки, від надання згоди на обробку персональних даних. Відповідач відмовив в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки, мотивуючи тим, що паспорт громадянина України у формі книжечки видається лише на підставі рішення суду. Вважають, що такою відмовою відповідач грубо і безпідставно порушує основоположні права їхнього сина, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Враховуючи вимоги ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 06.05.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції (а.с.9).
24.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про отримання паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII. У вказаній заяві просив вести облік його дитини без використання унікального номера запису в реєстрі (УНЗР) у зв'язку з релігійними переконаннями (а.а.с.13-15).
Листом від 31.07.2019 №5619-378/5619.1-19 Здолбунівський районний відділ Управління Державної міграційної служби у Рівненській області повідомив позивача про те, що до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 внесено зміни, згідно з якими Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили. Таким чином, за відсутності відповідного рішення суду у відповідача відсутні правові підстави оформлення та видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки (а.с.12).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.
Згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно із ст.5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-III, документом, що підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.
Положення про паспорт громадянина України затверджено Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ).
У силу вимог пунктів 1, 3 Положення №2503-ХІІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пункти 5, 6, 7 Положення №2503-ХІІ містять опис паспортної книжечки, а також порядок заповнення.
Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону №5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Таким чином, законодавством передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону №5492-VI, оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною 2 статті 21 Закону №5492-VI визначено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч.3 ст.13 Закону України №5492-VI, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого (далі - Порядок №302).
При цьому, пунктом 3 зазначеної постанови встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.
Суд зазначає, що нормами Закону №5492-VI, Положення №2503-ХІІ та Порядку №302 передбачено чіткий порядок, суб'єктний склад та перелік документів для оформлення паспорта громадянина України.
Відповідно до пп.1 п.7 Порядку №302, оформлення (у тому числі замість втраченого), обмін та видача паспорта здійснюється особі, яка досягла 14-річного віку - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
У силу вимог пунктів 13, 18 Положення №2503-ХІІ, для одержання паспорта громадянин не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Згідно з п.2 Положення №2503-ХІІ, паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про зміни до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №302", державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок №456).
У силу вимог пункту 3 Розділу І Тимчасового порядку №456, оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
Таким чином, передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є особисте звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою встановленого зразка, з долученням відповідного переліку документів.
Згідно із п. 8 Розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку №456, після заповнення заявником заяви працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що вчиняє відповідний запис у графі 9 заяви.
Відповідно до п.26 Порядку №302, після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви - анкети відомостей про особу (п.27 Порядку № 302).
Судом встановлено, що позивач у поданій заяві просив вести облік ОСОБА_3 згідно з Положенням №2503-ХІІ, без використання номера УНЗР. До заяви не долучено жодних необхідних для оформлення паспорта документів, прохання видати паспорт у формі книжечки зазначена заява теж не містить.
Таким чином подана заява за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України.
Отже, позивачем не було дотримано необхідної процедури, передбаченої законодавством, а тому, відповідний лист відповідача, з яким висловив незгоду позивач, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розумінні КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на день звернення із заявою у відповідача були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки, що не перешкоджає позивачу у встановленому порядку звернутися до відповідача з метою отримання такого паспорта.
Отже, відповідач діяв у спосіб, визначений чинним законодавством України та у межах своїх повноважень, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
При цьому, суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 дійшла висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
Також, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року). Встановлення обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "Groppera Radio AG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року).
Отже, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Відтак, позивач не позбавлений права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли буде дотримано всіх необхідних процедур, як того вимагає Положення №2503-ХІІ та Тимчасовий порядок №456, проте за наслідками відповідачем буде відмовлено у видачі неповнолітньому паспорта у формі книжечки.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 ) до Здолбунівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (вул.Пушкіна, 41, м.Здолбунів, Рівненська область, 35700, код ЄДРПОУ 37829784) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 03 січня 2020 року.
Суддя Дудар О.М.