18 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/197/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 р. в адміністративній справі №160/197/19 (суддя Рябчук О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Павлової Т.М. відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб від 22.11.2018 про відмову в її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб повторно розглянути її заяву від 22.11.2018 про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 22.11.2018 вона звернулась до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб з заявою про реєстрацію місця проживання, однак відповідачем було відмовлено у реєстрації місця проживання із посиланням на п.11 Постанови КМУ №207 від 02.03.2016, у зв'язку із неподанням необхідних документів - відсутня згода всіх власників на реєстрацію особи. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які надали згоду на реєстрацію позивача та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважала, що на час звернення її до відповідача із заявою була наявна згода всіх співвласників квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Згода ОСОБА_4 не потрібна, оскільки право її власності припинено смертю, як це передбачено статтею 346 ЦК України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 р., ухваленим за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позовної заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням вимог матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обгрунтована доводами позовної заяви.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.
У судовому засідання представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:
22 листопада 2018 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина з безконтактним електронним носієм, 001948758 ,місце проживання - не зареєстрована, звернулась до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.12.2009 та свідоцтвом про право власності на житло від 16.02.2009 квартира загальною площею 56,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_3 - частка 1/3, ОСОБА_4 - частка 1/3та ОСОБА_2 - частка 1/3. 28 березня 2018 р. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла, про що був складений відповідний актовий запис №278 30.03.2018 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.07.2018 , Серія НОМЕР_1 . ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . Відповідно до Довіреності, посвідченої 06.06.2018, приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою Т.В. за реєстром №705, Перлов Михайло Роменович уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси у відповідних органах реєстрації м. Дніпра, Центрах надання адміністративних послуг при вирішуванні питань, пов'язаних з реєстрацією місця проживання (прописки) третіх осіб у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками розгляду заяви від 22.11.2018 ОСОБА_1 , реєстратором Павловою Т .М . відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб, відмовлено позивачці у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав не надання необхідних документів, а саме: відсутня згода всіх власників на реєстрацію особи, зокрема не надано згоду ОСОБА_4 .
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у здійсненні реєстрації позивача за зазначеною адресою на підставі заяви від 22.11.2018.
Колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пунктів 3, 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до пунків 8, 9 Правил реєстрації місця проживання документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги». Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Згідно пункту 11 вказаних Правил, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Пунктом 18 Правил, встановлено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, власниками зазначеної квартири, в якій позивач мала намір зареєструватись, є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які надали згоду на реєстрацію позивача, та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до подачі позивачем заяви.
Скаржник наполягає на тому, що оскільки право власності припинено у разі смерті власника, то для реєстрації права проживання достатня згода інших співласників.
Проте, стаття 1218 Цивільного кодексу України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1219 цього ж Кодексу визначено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Таким чином, право власності на нерухоме майно входить до складу спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені статтею 1222 Цивільного кодексу України. Статтею 1277 цього ж Кодексу передбачено умови та порядок визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Колегія суддів вважає, що доводи скаржника ґрунтуються на помилковому розумінні Цивільного кодексу України, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 р. в адміністративній справі №160/197/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 грудня 2019 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук