24 грудня 2019 р. Справа № 440/1526/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 (суддя Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.10.19) по справі № 440/1526/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд змінити формулювання причини звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, шляхом внесення змін до наказу відповідача від 18.05.2018 №231 о/с "По особовому складу" в частині звільнення за пунктом 7 частини статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим зі служби в поліції 18.05.2018 на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції); визнати протиправною бездіяльність щодо затримки у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та виплати відпускних; стягнути на користь позивача компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1133,22 грн, одноразової допомоги за втрату працездатності в розмірі 189180 грн., премії в розмірі 1607,61 грн, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 86333,09 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 справа № 440/1526/19 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, та висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. З урахуванням наведених порушень, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
24.12.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, в зв'язку із зайнятістю представників ГУНП в Полтавській області в інших судових засіданнях
Зважаючи на те, що доводи вказаної заяви не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити, зважаючи на наступне.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в міліції та після проходження переатестації в рядах поліції, на різних посадах, що підтверджується послужним списком.
18.05.2018 ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 18.05.2018.
Наказом відповідача від 18.05.2018 №231 о/с "По особовому складу" підполковника поліції - позивача (0119533), начальника сектору мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) 18 травня 2018 року.
Відповідно до наказу начальника установи відповідача від 18.05.2018 № 231 о/с вислуга років на день звільнення позивача, а саме: 18.05.2018 у календарному обчисленні становить 18 років 02 місяці 05 днів, у пільговому обчисленні становить 18 років 05 місяців 09 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 14 календарних днів. Також зазначено, що позивач має право на отримання грошової допомоги при звільненні за 18 років та встановлено премію за травень 2018 року в розмірі 0%.
Відповідно до норм постанови №7 М(ВЛ)КДУ ТМО МВС України по Полтавській області від 18.07.2018, після спливу двох місяців у колишнього поліцейського - позивача, встановлені наступні захворювання: "Лімфогранулематоз, варіант нодулярний склероз II Б після ПХТ, кл. гр. II. ІХС; Стенокардія напруга стабільна II ф.кл. Дифузний кардіосклероз, СН І, ф. кл. II. Гіпертонічна хвороба II СТ., ступень 2 ризик 3 високий. Кризовий перебіг. Диспліпідемія. Гепатоз. Хронічний безкалькульозний холецистит, ст. ремісії. Хронічний панкреатит, стадія ремісії. Обмежений псоріаз. Остеохондроз МХД попереково-крижового відділу хребта, деформуючий спондильоз, спондилартороз протрузії МХД ІЛ-81". Захворювання пов'язані з проходженням служби в поліції.
У вересні 2018 позивач пройшов первинний огляд МСЕК, за результатами якого йому встановлено другу групу інвалідності з 11.09.2018 та зазначено причину інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в поліції, що підтверджується довідкою МСЕК АВ№0029472 від 19.09.2018.
Позивачем подано до установи відповідача пакет документів щодо виплати відповідної одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності.
Відповідач, листом від 02.11.2018 №29/Б-128 повідомив позивача про розгляд 02.11.2018 його матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняття рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності, оскільки звільненим з поліції поліцейським не з причин, передбачених вимогами пунктів ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", правові підстави для призначення допомоги відсутні.
Не погоджуючись з формулюванням причини звільнення зі служби в поліції та розміром виплат, які були здійснені при його звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача були всі законні підстави для звільнення даного військовослужбовця за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію", оскільки в період проходження ОСОБА_1 служби відповідач не володів та не міг володіти інформацією про факт визнання позивача у липні 2018 році непридатним до військової служби, а тому звільнення здійснено з урахуванням норм чинного на час спірних правовідносин законодавства, в межах та у спосіб, що визначені законами України.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині призначення та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки наказом ГУНП в Полтавській області від 18.05.2018 № 231 о/с позивач звільнений зі служби за власним бажанням, а не через хворобу.
Відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1133,22 грн, одноразової допомоги за втрату працездатності в розмірі 189180 грн., премії в розмірі 1607,61 грн, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 86333,09 грн., суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та відсутність у зв'язку із цим підстав для їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі також Закон №580-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 48 Закону №580-VIII (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби в національній поліції) призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Статтею 77 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Поряд з цим, відповідно до пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби в національній поліції, далі - Порядок №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):
а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;
б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;
в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;
г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;
д) через службову невідповідність;
є) за порушення дисципліни;
ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;
з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;
и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
і) у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку;
ї) у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;
й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення.
Отже, статтею 77 Закону №580-VIII та пунктом 64 Порядку №114 встановлено вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах національної поліції, при цьому, підставами для звільнення є як власне бажання особи, так і хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції.
В спірному випадку наказом ГУНП в Полтавській області від 18.05.2018 №231 о/с "По особовому складу", підполковника поліції ОСОБА_1 (0119533), начальника сектору мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
За вищезазначених норм законодавства встановлено вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах національної поліції: власне бажання особи чи хвороба, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції.
Так, матеріалами справи підтверджено, що позивача, відповідно до наказу відповідача від 18.05.2018 №231 о/с "По особовому складу", звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
Постановою №7 М(ВЛ)КДУ ТМО МВС України по Полтавській області від 18.07.2018 у колишнього поліцейського - позивача, встановлені захворювання, які пов'язані з проходженням служби в поліції, а у вересні 2018 позивачу, за результатами первинного огляду МСЕК, встановлено другу групу інвалідності з 11.09.2018, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в поліції, що підтверджується довідкою МСЕК АВ№0029472 від 19.09.2018.
Тобто, на момент проходження позивачем служби у липні 2018 року в рядах поліції, відповідач не володів інформацією про наявність у позивача факту непридатності до військової служби.
Колегія суддів також зазначає, що згідно рапорту від 02.05.2018 позивачем не виявлено бажання бути звільненим саме після проходження військо-лікарської комісії, жодних інших рапортів чи заяв щодо спірного питання від позивача не надходило та не надавалось, що стало підставою для звільненення зачаника зі служби в поліції саме за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) - 18.05.2019.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зміни формулювання причини звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції),
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.
Відповвідно до приписів 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 (далі - Порядок № 4).
Згідно з пункту 1 розділу 2 Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу ІІІ Порядку №4 посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.
Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).
Перелік документів для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський, що подається за останнім місцем проходження служби, визначений в п. 5 Розділу ІІІ Порядку №4.
Підпунктом 4 пункту 4 розділу 1 Порядку № 4 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Так, колегія суддів враховує той факт, що позивачу дійсно було встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції протягом шести місяців після його звільнення. Однак, підставою для звільнення послугувала не хвороба як наслідок несення позивачем служби, а саме заява за власним бажанням.
Разом з тим, однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 частини першої ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" є дотримання зв'язку із причиною/підставою звільнення особи з поліції внаслідок саме захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, тобто згідно п. 2 частини першої ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
Оскільки позивач, наказом відповідача від 18.05.2018 № 231о/с звільнений зі служби в поліції з власної волі, за п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", а не за п. 2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів також вважає правильним рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльність ГУ НП в Полтавській області щодо затримки у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, з огляду на наступне.
Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (надалі - Постанови) військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейські, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 14 Постанови передбачено, що одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання.
Наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 затверджений Порядок, відповідно до пункту 1 якого передбачено, що цей порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Відповідно до пункту п.3 Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, одноразові додаткові види грошового забезпечення. В свою чергу пунктом 23 Порядку передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні, яка передбачена п.10 Постанови, не входить до складових грошового забезпечення, а по-друге одноразова грошова допомога при звільненні, яка передбачена п.10 Постанови, нараховується та сплачується відповідно умов, встановлених порядком, затвердженим наказом МВС України № 260 від 06.04.2016.
Статтею 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що керівники бюджетних установ утримують численність працівників, військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ кошторисах.
В свою чергу пунктом 7 Порядку зазначено, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується на підставі Порядку, але за рахунок додаткових асигнувань, які надаються Національною поліцією України з видатків, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції, а відповідними кошторисами органів поліції не передбачаються.
Таким чином, виплата поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби проводиться Національною поліцією України після звільнення особи зі служби та не входить до повноважень ГУНП в Полтавській області.
При цьому чинне законодавство не містить приписів щодо обов'язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 820/1134/17 (№ К/9901/17329/18).
Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Полтавській області від 02.08.2019 №947/115/29/01/2019 (а.с. 124) ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога при звільненні за 18 років у сумі 39 136,50 грн. та з відрахуванням 1,5 % військового збору, на картковий рахунок позивача перераховано 38 549,45 грн.
Отримання одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 38 549,45 грн. позивачем не заперечується.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.
Щодо позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1133,22 грн та премії в розмірі 1607,61 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивач не згодний з розміром виплат, які були здійснені при його звільненні, а саме, вважає, що йому за службу в поліції, яка складає 18 років, повинна бути надана додаткова відпустка тривалістю 13 днів. Відтак, загальна тривалість відпустки має складати 43 дня, відповідно, тривалість невикористаної відпустки ОСОБА_1 за 2018 рік склала 17 днів, тоді як компенсацію отримав лише за 14 днів. Крім того зазначає, що йому не була нарахована при звільненні місячна премія в розмірі 30 % грошового забезпечення, що складає 1607,61 грн.
Відповідно до колективної угоди на 2017-2018 роки між Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області та Полтавською обласною організацією профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, реєстраційний номер 102 від 27.03.2017, передбачено надання поліцейським чергові оплачуваної відпустки у порядку, тривалістю та на умовах, визначених Законом України "Про Національну поліцію".
Приписами статі 93 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Загальна тривалість відпустки позивача при його службі у поліції 18 років, складає 43 дні (30 календарних днів + 13 додаткових календарних днів).
Згідно з п. 9 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію", в році звільнення відпустка обраховується лише за повні місяці служби в такому періоді, без врахування місяців служби за попередній період.
Суд зазначає, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції") (далі - Постанова № 988).
Пунктом 2 № 988 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 669).
Згідно з пунктом 12 Порядку № 260 керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.
Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.
Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.
У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.
Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.
Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.
Відповідно до вимог Постанови № 988 та Порядку № 260 наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 22.10.2017 № 1189 затверджено Положення про преміювання поліцейських ГУНП в Полтавській області (а.с. 176) (далі - Положення).
Пунктом 4.3 Положення визначено, що у разі звільнення, відрядження, переведення поліцейського до 20 числа поточного місяця, керівник структурного підрозділу, в якому проходив службу поліцейський, подає до УКЗ ГУНП окремий список про розмір одночасно із матеріалами щодо звільнення, відрядження, переведення. Розмір премії такому поліцейському зазначається у наказі по особовому складу.
Відповідно до пункту 4.4 Положення особи, які станом на 20 число поточного місяця звільнені зі служби в поліції у відповідності до статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон), відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції відповідно до статті 71 Закону, переведені до інших органів (закладів, установ) поліції у відповідності до пунктів 8, 9 статті 65 Закону, в списках на преміювання не зазначаються.
Згідно пункту 4.5 Положення на підставі поданих до 20 числа поточного місяця списків УКЗ ГУНП готує наказ про встановлення розміру премії поліцейським та погоджує його у встановленому порядку, в тому числі з Полтавською обласною організацією профспілки атестованих працівників ОВС України. Після цього наказ подається до УФЗБО ГУНП не пізніше 25-го числа місяця, за який установлюється премія.
Матеріалами справи підтверджується, що наказом відповідача від 18.05.2019 №231 позивача звільнено із займаної посади 18.05.2019, тобто станом на 20 число поточного місяця. Преміювання працівників за травень 2018 року становила 0,0 %, що підтверджується наказом відповідача від 18.05.2019 №231 та довідкою УФЗБО ГУ НП в Полтавській області № 947/115/29/01/2019 від 02.08.2019 .
Тобто, у спірних правовідносинах, стягнення на користь позивача премія у розмірі 1607,61 грн не підлягає задоволенню, оскільки остання у травні 2018 року нарахована не була.
За вищенаведеного, позивачем належними доказами не доведено протиправності дій відповідача щодо не вірного формулювання причини звільнення позивача в частині звільнення за пунктом 7 частини статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), а не на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для звільнення з установи відповідача є саме заява позивача за власним бажання. Тобто, станом на час звільнення - 18.05.2018 відповідач не був та не міг бути обізнаний про встановлення 11.09.2018 року позивачу ІІ групи інвалідності.
Підстави для виплати затримки у виплаті чи не виплата одноразової грошової допомоги за втрату працездатності, премії, компенсації за невикористану відпустку також відсутні, оскільки позивачу уже було нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні за 18 років, сума якої складає 39 136, 50 грн та факт перерахунку зазначеної суми сторонами не оспорювалась.
Компенсація у розмірі 1133, 22 та премія в сумі 1607, 61 на користь позивача не містить правової аргументації, оскільки відповідач не наділений повноваженнями щодо її реалізації.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апелянта про те, що при звільненні позивач не скористався гарантіями, передбаченими п.9 ст. 95 Закону №580 та п.5.1.14 Колективного договору 2017-2018 про проходження щорічного комплексного медичного огляду, яким можливо було б встановлено причинний зв'язок захворювання та надання інвалідності, колегія суддів зазначає, що зазначені обставини викладені позивачем лише в апеляційній скарзі, в позові не заявлялися , а тому судом першої інстанції таким обставинам правова оцінка не надавалась.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 по справі № 440/1526/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 03.01.20.